Життєві історії 0
Треба подарувати те, від чого відмовитися вона ну ніяк не зможе. І явно зрадіє, — наполягала Ніна Іванівна. — І що ж це? Золотий злиток? — засміявся син, — чи діаманти? — От дурний. Звідки вони в тебе? Ти тільки борг за машину віддав, — серйозно сказала мати, — ти подаруй їй… яблуню! — Що? Яблуню? — здивувався Ігор, — яку ще яблуню?
Наталя раділа: тітка поступилася їй свою квартиру на першому поверсі двоповерхівки на околиці міста,
Життєві історії 0
— А Тоня зовсім з глузду з’їхала? Вона не бачить, як син живе? З чого б йому матері допомагати? Тоня твоя не знає, скільки син заробляє тут? Не ходить до крамниць, щоб зрозуміти, що немає тут у нас таких доходів, щоб стільки на місяць їй відвалювати?
— Я б на місці Люди, звісно, давно б матері все сказала. А вона
Життєві історії 0
— Ми зятеві жодного слова не сказали, що він у приймаках живе. І до останнього випадку навіть не натякали, що він ніхто, а квартира наша, — каже Олександра Дмитрівна. – І в себе його приймали, і без дзвінка не з’являлися, і хвалили його перед дочкою, якщо в них якась розмова була. А тут таке
— Та я йому так і сказала, щоб забирався з моєї квартири негайно! –
Життєві історії 0
— Я зрозумів. Я даремно змарнував на тебе час. Права була моя мати, ох як права! Не варто було зв’язуватися з дівчиною «з минулим». Ось це минуле й з’явилося в самий невідповідний момент! А я, між іншим, витратив на тебе не тільки купу часу, але й купу грошей!!! Аліна не впізнавала його. Він став кричати про те, що дарував їй дорогі подарунки й купував багато всього
— Тільки час на тебе змарнував! — Ах так?! — обурилася Аліна. — Права
Життєві історії 0
– Цікаво, залишить він заповіт чи ні? – Ну, це твій батько, ти маєш знати, що в нього на думці, – знизав плечима Остап. – А якщо не залишить, як ділитимемо все? Квартира, дача, машина. Грошей на рахунку, напевно, неміряно. І хто ховатиме його? У нас немає таких заощаджень, які можна ось так, у землю покласти
– Як вам сказати, – лікар звернувся до Ірини, виходячи з кімнати хворого, –
Життєві історії 0
– Не знаю, бабусю. Домовик, видно, пустує. Ви йому молочка налийте, кажуть, допомагає. Може, він у вас голодний? – пожартував електрик і закрив щиток назад. – Тю! Який домовик! Зроду не було! – вилаялася баба Світлана, а сама задумалася. А прилад стук, та стук. Вночі тихо, та бабусі вже ввижається. Встане з ліжка, сидить, прислухається: не стукає. А вранці знову починає
– Хулігани! Заявлю на вас, будете знати! – баба Світлана лупила в двері. –
Життєві історії 0
Бабусю провели з усіма почестями, а коли почали розбиратися зі спадщиною, з’ясувалося, що бабуся склала заповіт на користь Насті. І хоч Настя й відпиралася, і мама її, і сестра здогадувалися, що вона була в курсі. У їхній родині вона була найхитріша, вміла втертися в довіру, вміла маніпулювати
Таїсія сиділа на кухні, розуміючи, що мусить повідомити донькам погану новину. Але вона ще
Життєві історії 0
– Ти, видно, Григорію Павловичу, за дурну мене маєш? Хто ж в таке повірить? — Дурною я тебе вважав, коли ти з чоловіком своїм жила. Він жінок взимку інколи сюди возив, та до мене за напоями прибігав. Просив, щоб я його не видав. А ти йому, дурна, вірила! І Васько ваш, видно, такий самий, увесь у батька
Ганна аж здригнулася, ніби поруч щойно нікого не було? І раптом: — Здрастуй, Аню,
Життєві історії 0
— Ти ж розумна жінка, Ніно. Сходи в храм наш, постав свічки за їхнє здоров’я й Бога попроси про онучат. Та не раз, а ходи частіше. Тільки нікому нічого не кажи. А ще випадок розповім, – продовжувала Наталя, – у моєї двоюрідної сестри так було. От точно, як у вас
Ніну Іванівну в селі багато хто побоювався. Сувора жінка рідко усміхалася, завжди була серйозною
Життєві історії 0
— Хотілося б повернути бабусю в її молодість, в її епоху, – сказала Наталя, – може, купимо їй щось з антикваріату? Але тільки так, щоб користувалася. — Точно! – підтримала її Лариса, – Наталко, ти геній! Пам’ятаєш, у неї в шафі чайна пара з її улюбленого й давно побитого сервізу залишилася? Так вона на неї мало не молиться. Давай такий купимо
Тетяна Миколаївна зʼявилася на світ восьмого березня. «Пощастило ж тобі!» – з цією фразою

You cannot copy content of this page