Життєві історії 0
— Я так розумію, діти — це справжня лотерея, — зітхнув зять, почухуючи свій гострий кадик на тонкій шиї. — Береш квиток і ніколи не знаєш, що тобі випаде. Мабуть, нам із тобою, Карино, доведеться взяти й цей квиток на додачу до нашого власного. Ольга Петрівна більше не має сил грати в ці ігри
— Діно, — пролунав стривожений голос Ольги з сусідньої кімнати, — у тебе дитина
Життєві історії 0
– Від мене донька має бути за всіма показниками… може, цей від сусіда… Людмила випросталася, подивилася на чоловіка й дала несподівану відповідь: — Від сусіда, Льоня, від сусіда. — Жартуєш чи що? — Не жартую. Сам сказав, від сусіда, значить від сусіда. — Від якого сусіда? – зі страхом пробурмотів Леонід. — От підросте і впізнаєш, на кого буде схожий – той і сусід
Було спекотно, душно, і навіть відчинене віконце не допомагало. Автівка вередувала, «Жигулі», що знатно
Життєві історії 0
— Його я, якраз і розумію, я його батьків зрозуміти не можу, – відповідає молода жінка. – Подарували житло, ми живемо, все добре, ну яка їм різниця, хто в цій квартирі буде фізично перебувати, ми з дитиною чи моя мама?
— За документами це житло належить моєму чоловікові, свекри перед весіллям такий подарунок синові
Життєві історії 0
Після весілля, за наказом батька з матір’ю, спробувала Люба свекруху мамою назвати, та тільки таку відповідь почула, що назавжди запам’ятала, що свекруха – це свекруха, і крім як по імені-по батькові, ніяк до неї звертатися не слід: — Любо, я тобі не мама, і не смій мене так більше називати. Що за пережиток минулого? У людини мама одна
— Любо! Любо! Ти вдома? Чуєш? Любо, щось аж зле мені зробилося, зовсім погано
Життєві історії 0
Марина їхала й картала себе та просила тільки про одне, щоб мама залишилася жива. Згадувалися якісь фрагменти з дитинства та юності. Якось увечері, вже коли потрібно було лягати спати, Марина згадала, що завтра на урок біології потрібно принести засушену квітку з кореневищем і листям. Здається, це було в п’ятому класі
— Ти ніколи мене не розуміла, мамо! З тобою просто неможливо розмовляти, – випалила
Життєві історії 0
Брат Марини справді вчинив із дружиною дуже чесно: купив жінці однокімнатну квартиру в непоганому районі, переписав на неї нову автівку, у квартиру закупив усі потрібні меблі й техніку, навіть поклав на її ім’я в банку щось близько двох тисяч доларів – на чорний день. Але жінка все одно образилася
— Мене вона слухати, звісно, не стане. Я ж теж ворог, хоча, що їй
Життєві історії 0
— Коленько, та що ж це? Це що так пахне. Невже це троянди? А вони звідки? Та невже це мені, Коля? Та навіщо, я що, панянка якась чи що? Та як же це… Валя сиділа ще не зовсім прокинувшись, рожева від сну. Волосся в неї гарне, по плечах хвилями. Зазвичай вона пучок робить, щоб не заважало, а тут
Уранці Микола прокинувся на світанку, сон йому незрозумілий наснився, моторошний якийсь. Ніби пливе він
Життєві історії 0
Батько б сказав – от і зиму пережили, та тільки немає тепер батька, не стало їхнього з сестрою татка ще позаминулого року. Батько в них веселий був, невгамовний, мати на нього всіх собак спустить, лає його, без причини, а він лише усміхається: — Та що ж ти, Тася, стільки сил на мене витрачаєш, ех ти моя бідна, побережи себе
Снігу за зиму навалило стільки, що й у місті кучугури стояли вище голови. Але
Життєві історії 0
Зібрала Оля речі, на сина навіть не подивилася, обіцяла переказувати гроші, відвідувати, слова свекрухи про те, що вона не мати, а сволота остання, почула, обернулася і сказала спокійно: — Сотні, ні, навіть тисячі чоловіків спокійно так роблять і нічого, ніхто їх не засуджує. А я сволота? Ну і гаразд, думайте що завгодно
— Дивлюся на цю матусю із задоволенням, така ніжна, турботлива і хлопчик у неї
Життєві історії 0
— З татом ви, значить, не спілкувалися? І розлучилися батьки, коли Вам було тільки п’ять? Хм… А знаєте, Ілля, це погано. Дуже і дуже погано. Хлопчики з неповних сімей — це завжди в чомусь ущербні хлопчики. Ну яка модель сім’ї у Вас перед очима? Тільки не треба ображатися на правду
— Ні, не одружується, прийняв рішення, дівчині цій, Уляні, все сам уже сказав. Пояснив

You cannot copy content of this page