— Я? Пилосос? Я мало в будні працюю? Чи я потреби сім’ї не закриваю? Побутові домашні справи можна робити і вечорами, коли мене вдома немає. Може, ти ще й постільні втіхи монетизуєш і викотиш мені рахунок? – образився чоловік. – Що поганого в тому, що ми буваємо десь усією сім’єю? Рух – життя
— Один він нікуди ходити не хоче. Та й я вважаю, що не діло
Я тільки прибрала перед твоїм приходом. Ну не будь ти худобою, хоча б за собою прибери, я ж теж втомлююся. Чоловік не встиг навіть відповісти, за нього це зробила свекруха, яка якраз підійшла до дверей і чула слова невістки
— Ага, зовсім нічого. Тільки хороше від “другої мами” бачила, – усміхається Валентина. –
— Капуста??? В окрошці??? Ти серйозно, Леро? Ти, напевно, її з борщем переплутала? А що ж не закип’ятила, га? Вже б одразу гарячу і подавала! З буряком там, з пастою томатною… Лера, ображено надувши губи, відвернулася
Хоч Антон і не був вибагливим у їжі, не перебирав, але те, що готувала
— Ти хочеш, щоб я на тебе все оформив? – запитав чоловік і сам собі відповів, що так, напевно, буде правильно. І ось тепер вони оформляють дарчі на все. На Антоніну. Крім тієї квартири, що вже подарована їхній дочці, все майно тепер належить їй
— Бігаю зараз між домом і різними інстанціями, – зітхає Антоніна. – У Бориса
Але Людмила тепер доньку до мене не відпускає, вона їй тепер завжди під рукою потрібна. Адже, у моєї невістки колишньої, зʼявилася друга дитина. — Заміж вийшла? — Ні, без «заміжня». За яким чортом їй це немовля знадобилося – не знаю. Але йому вже рік, а Міра тепер у матері у няньках. Злюсь, ти собі не уявляєш як, – відповідає Тетяна Семенівна
— На новорічні свята вона до мене її не відпустила. Навряд чи відпустить і
— Ви ж взяли гроші з материнської заначки, — здивувався Микола. — То гроші для нас всіх по рівну, а це гроші за хату. Ось давай нам нашу частку і розходимося з миром, роби з цим будинком, що хочеш. — Та де ми вам ще гроші візьмемо? – обурилася дружина Ніна. – Та й як знати, скільки вам віддати треба
— Батьку, а нам щось дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл…
Вчора приїхала до них, так розплакатися можна дивлячись на цю картину. Сидить онук, довбеться в тарілці з гречкою, підозрюю, що навіть і та була без вершкового масла. Зате тато ввечері приходить із улюбленої роботи, задоволений, спокійний, сам собою пишається. Зла мого не вистачає
— Ось так, Настенько, двох дітей завів, обов’язків за утриманням сім’ї не виконує, про
— А днями приходжу, а у мами в тих балконних контейнерах розсада. І не петунії з рештою квіточок, а помідори, перці, баклажани, вона вперто збирається на дачу на початку травня. Я мало не впала, кажу: Це що? Де ти садити все це зібралася? Там газон посіяний
— “Залізно” домовлялися ж минулої осені, все там прибрали під орендарів, багато вивезли до
Єлизавета, надій родичів підставити шию для їхнього проїзду, не виправдала. Дочці запропонувала: можете забирати бабусю у свою молоду сім’ю, не зволікати з дитинкою і сидіти вдома три роки. З немовлям і бабусею. — Ти, мамо, взагалі чи що? – образилася донька
— Два роки тому я, що називається, насилу відмовилася від цієї почесної місії, а
— Це як подивитися. Якщо будинок у порядку, то й ціна інша. А зараз… – Микола похитав головою, – баба Нюра ж останні роки хворіла, і нічого по дому не робила. Не до того їй було. А треба б ремонт хоч невеликий. Зовнішній вигляд, він значення має. Хоча б ту саму грубку побілити, підлогу пофарбувати, шпалери нові в кімнаті поклеїти, вже ціна зросте добре
Баба Нюра йшла у небуття, тихо згасаючи. Сусіди її, пенсіонерки селища, нарікали: — Рано

You cannot copy content of this page