Та що там допомогли, вважай, ми все купували. І не лише для внучки. Сваха квартиру тимчасово віддала їм, щоб на своє назбирали, а у квартирі – лише стіни. Щось віддали, а щось і нове довелося купити: техніку, диван, шафу, комод
— А чому, власне, це я маю зараз дочку вчити? – обурена Галина Леонідівна.
— Не бреши, немає в тебе нікого, Інна сказала, – під час зустрічі сваха пішла в наступ. – І що ти, люба моя, думаєш собі? Я тобі говорю, що треба брати Валерку, поки його ще ніхто не забрав! Красень, роботяга, готує – м-м-м
— Донька мені зателефонувала і «очі відкрила», – зі сміхом каже Ірина Семенівна. –
Маргарита, як виявилося, була на лікарняному, в орендованій однокімнатній квартирі вона опинилася раніше сестри, чомусь одночасно з чужим нареченим, а Юля застала парочку в самий розпал. — Прямо на розстелених шпалерах, які слугували підкладкою, – усміхається Юля через роки. – Ось так, де пристрасть застала, там і вляглися
— Я своєму чоловікові довіряю, та й давно вже я не та наївна дівчинка,
— Дивлюся, а сват на балкон пішов, повертається звідти весь розгублений, питає, а де коробка від пральної машинки. Уявляєш?
— Це не родичі, – каже про батьків невістки Валентина Дмитрівна. – Це якась
Вадим працював, добре заробляв, відмінно готував, справлявся по господарству. Словом, був чоловіком Жанни і господинею в будинку за сумісництвом. І, звісно, Жанні це дуже подобалося. Ще б пак! Адже вона жила як хотіла, без особливих зобов’язань і думала, що так буде завжди
Все у Вадима починалося чудово. Після школи хлопець вступив до університету, там легко вчився,
— Мамо, які у вас пиріжки смачні! А я такі не вмію робити. Тісто мене не слухається! — Нічого, Оленько! Це ми поправимо! — Так? Ой, дякую! А ще, навчіть мене білизну крохмалити? Мама так не робила, а ви вмієте. А я вам наволочки вишию гладдю. Хочете? Мене мама навчила! Які квіти ви любите?
— Не буду я з нею жити, батьку! Не змусиш! Ви з мамою мене
Фрукти в будинку були за рахунком: один день – одне яблуко або банан. Цукерки – пустощі, тільки зуби псувати. Причому Поліна і в матері особливо шикарних речей не бачила, так, найнеобхідніше. Хоча зарплата в мами була пристойна. Але мама хоча б купувала собі новий одяг, а Поліна ходила в мотлоху, за модою 8-ми річної давності. Саме 8 років її різниця з Аллою
— Прикро, слів немає, – зізнається Поліна. – Виходить, що мене рідна мати обманювала
Потім Тамара пішла працювати, потім було заміжжя, однокімнатну квартиру в іпотеку допомогла купити свекруха, у договорі було прописано, чий початковий внесок і скільки. Батько, щоправда, подарував на весілля 50 тисяч гривень, мама – 150. І не проґавила нагоди посміятися над внеском у житло доньки її татуся: «Бізнесмен чортів»
— Я завжди була на боці батька, з матір’ю лаялася, захищала його, коли мама
Я якраз готувала: котлети робила, суп вже варився, планувала ще готувати плов. Але свекруха зателефонувала вже за 40 хвилин, якраз котлети на сковорідці та інше шкворчить і готується. Пояснила дорогу від метро, через 4 хвилини знову дзвінок
— “Ой, кулінарка Наталя у нас ніяка, я б сказала – ніякуща”, – говорить
Треба все самим перевірити, перш ніж розбирати речі мами і роздавати. А раптом там гроші в неї були й чималі, у банк вона давно нічого не відкладала. Скільки таких історій, що в книгах схованки знаходили
— В квартиру нікого не впускай, ключі нікому не давай, навіть Павлу, – зашепотіла

You cannot copy content of this page