Цей день

Я сиділа на кухні, дивлячись на порожню чашку. За вікном безперервно лив дощ, а всередині мене зростала важка порожнеча. Ми з Андрієм знову посварилися. Він грюкнув дверима і пішов, залишивши мене одну в будинку своїх батьків. Я відчувала себе небажаною гостею, розчавленою, загубленою. — Ти в порядку? — пролунав голос за спиною, і я здригнулася. Це був Ігор — молодший брат Андрія. Він стояв у дверях з тарілкою бутербродів. — Ти сьогодні нічого не їла. Поїж хоч щось.

Я сиділа на кухні, дивлячись на порожню чашку. За вікном безперервно лив дощ, а

Життєві історії 0

Батьківський дім зустрів запахом дорогих парфумів і звуком вилітаючої пробки від ігристого. Кіра пурхала по вітальні в сукні, яка коштувала як місячна зарплата Віри. — Вірочка! — мама розцілувала її. — Якраз вчасно! У нас сюрприз для іменинниці. Батько урочисто дістав зв’язку ключів із золотим брелоком. — Донечко, це від твоєї власної квартири. Двокімнатна, центр міста. Вітаємо! Кіра скрикнула, повисла на татовій шиї. Віра стояла з дешевим букетом у руках, відчуваючи, як земля йде з-під ніг. На кухні батьки цокали келихами, обговорюючи, які меблі купити для квартири Кіри. А Віра мила посуд тремтячими руками. — Тату, — вона не оберталася, — пам’ятаєш, пів року тому я просила допомогти з першим внеском на іпотеку? — Вірочка, тобі вже двадцять шість. Пора самостійності вчитися все робити.

Віра витерла руки об фартух — зміна закінчилася. У кишені телефон вібрував уже пів

Життєві історії 0

Прийшов Іван до сестри, так, мовляв, і так дівчина при надії, каже від мене. – Так у тебе було з нею щось? — питає сестра. – Ну було, пару разів. – Твоя дитина? – Мабуть, моя. – Ох, Іване, ну що ж ти у мене такий безглуздий, що робити будеш? – Одружуватися, — плечима знизав, — не годиться, щоб дитина без батька росла, я знаю, яке це…

Іван на Галині одружився так, без душі, як то кажуть. Прийшов Іван до сестри,

Життєві історії 0

Анна прокинулася від того, що Олексій, її чоловік, шурхотів у шафі, як злодій у чужому домі. — Ти чого тут шумиш? — запитала вона, перевертаючись на інший бік. — Ще тільки шоста ранку. Олексій щось пробурмотів собі під ніс і витягнув з шафи свій старий костюм, той самий, який він одягав тільки на весілля або співбесіди. — Тебе звільнили? — сонно поцікавилася Анна. — Ні. Навпаки, — Олексій виглядав дивно, як людина, яка боїться сказати щось важливе. — Нам потрібно поговорити.

Анна прокинулася від того, що Олексій, її чоловік, шурхотів у шафі, як злодій у

Життєві історії 0

– Навіщо вам їхати на дачу? Удвох ви і вдома чудово відзначите Новий рік. А у нас велика родина: троє дітей. Їх же потрібно чимось зайняти на канікулах! – вигукнула Лариса, не приховуючи свого роздратування. – Ти хоч уявляєш, як це – жити з трьома дітьми? – Ні, не уявляю, – спокійно відповіла Лера. Ми з Мішею поки не замислювалися про дітей. Спочатку потрібно обзавестися житлом і стабільною роботою, а вже потім планувати сім’ю. – Тю! Ми з Гришкою нічого не планували! – заперечила Лариса. – Ну так ви живете на дитячі допомоги, – зауважила Лера. – Гриша у тебе з роботи на роботу скаче, ніякої стабільності. Я так жити не хочу!

– Навіщо вам їхати на дачу? Удвох ви і вдома чудово відзначите Новий рік.

Життєві історії 0

— Мамо, ти довела нас до злиднів! — Олег кинув на стіл виписку з банку. — Ось, дивись сама, що ти наробила! Валентина Михайлівна опустила ополоник і обернулася до сина. В його очах палала така злість, ніби вона вкрала у нього останній шматок хліба. — Олеже, що сталося? — тихо запитала вона, витираючи руки об фартух. — Що сталося?! — скрикнула Настя, вбігаючи в кухню. — Ти питаєш, що сталося? Ми залишилися без гроша через твоє почуття безвиході!

— Мамо, ти довела нас до злиднів! — Олег кинув на стіл виписку з

Життєві історії 0

— Андрій, я все сказала! І на жалість можеш навіть не тиснути. Цю квартиру від бабусі я отримала і продавати її ми не будемо, не сподівайся, — Юля відвернулася до вікна, схрестивши руки на грудях. За вікном повільно падав лютневий сніг, вкриваючи дитячий майданчик білою ковдрою. — Юля, ну давай хоча б обговоримо! Подивися, які зараз ціни в цьому районі

— Андрій, я все сказала! І на жалість можеш навіть не тиснути. Цю квартиру

Життєві історії 0

Анна під’їжджала до своєї дачі, що знаходилася в двадцяти кілометрах від міста, в піднесеному настрої. Принаймні, у неї був бойовий настрій, та й погода стояла чудова. Ззаду на сидінні і в багажнику машини стояли контейнери з розсадою перцю, баклажанів і капусти, а також різних квітів-одноліток, так трепетно любимих Анною. Рішення взяти відпустку на кілька днів прийшло спонтанно. Аня і сама від себе не очікувала, що остання перевірка на роботі так її виснажить, настільки порушить душевну рівновагу, що вона зважиться на дивний вчинок — візьме кілька днів відпустки за свій рахунок. Дача була для жінки свого роду віддушиною. Чоловік Кирило не поділяв її захоплення, вважав, що це марна трата сил і часу.

Анна під’їжджала до своєї дачі, що знаходилася в двадцяти кілометрах від міста, в піднесеному

Життєві історії 0

Ксенія повернулася на малу батьківщину після розлучення з чоловіком. З Олегом вона прожила майже сім років, дітей у них не було. Олегу діти були не потрібні. — Які діти, Ксюша? Не терплю цих дрібних і крикливих. Позбав мене від цього. — Олег, а для чого тоді ти одружився? Сім’я — це батьки і діти, ну або хоча б одна дитина. Коли я виходила за тебе заміж, ти про це мовчав. А тепер проти дітей. А я хочу вже народити дитину. Втомилася тебе переконувати в цьому. Більше не буду з тобою на цю тему розмовляти, народжу і все. — Ну якщо народиш, тоді заберешся звідси зі своєю дитиною, — різко відповів Олег.

Ксенія повернулася на малу батьківщину після розлучення з чоловіком. З Олегом вона прожила майже

Життєві історії 0

— Чому ти сьогодні не була у мами? Голос Вадима, різкий і позбавлений будь-якої теплоти, вдарив Валерію в спину. Вона якраз роззувалася в передпокої, із задоволенням знімаючи з гудячих ніг вузькі офісні туфлі. Весь день вона мріяла про цей момент: прийти додому, переодягнутися в м’яку футболку і просто витягнути ноги на дивані. Запах розігрітої в мікрохвильовці лазаньї вже наповнював невелику квартиру, обіцяючи скромний, але заслужений спокій. Питання Вадима зруйнувало цю тендітну ідилію в одну мить. Вона не повернулася. — Я працювала, Вадиме.

— Чому ти сьогодні не була у мами? Голос Вадима, різкий і позбавлений будь-якої