Цей день

— Еля, не слухай свою вперту сестру! Звісно, вона догляне за дітьми, поки тебе не буде. Аліна закотила очі. Скільки разів вона вже казала своє «ні»? Її ніхто не слухав. Її бажання та прагнення, її життя нікого не цікавили. Головне — допомогти Ельвірі. Ельвіра ж жила правильно. У неї сім’я. У неї діти, а значить, усі повинні перед нею плазувати. Ну як усі… В основному, звичайно, Аліна. Її бажання точно можуть почекати рік-другий, поки Ельвіра не стане на ноги. А поки їй потрібна нянька для трьох її дітей. І, звичайно, це має бути Аліна. Хто ж іще? — Я не хочу весь час бути нянькою для племінників…

— Еля, не слухай свою вперту сестру! Звісно, вона догляне за дітьми, поки тебе

Життєві історії 0

— Ну, що — ніяк? — запитала Аня. — Ніяк, — засмучено відповів Андрій: його батьки вкотре відмовлялися прийти на їхнє весілля. Що потрібно зробити дорослому синові, щоб батьки образилися й категорично відмовилися відвідати весільне свято? Напевно, щось абсолютно жахливе й ганебне: позбавити когось життя, скоївши наїзд на пішохідному переході з найгіршими наслідком. Розтратити велику суму грошей або винести з музейної виставки цінне полотно, не інакше. Обдурити чи оббрехати: варіантів — повно…

— Ну, що — ніяк? — запитала Аня. — Ніяк, — засмучено відповів Андрій:

Життєві історії 0

«Зайчику, я сьогодні затримаюся, у дружини мігрень, буду її лікувати, тож у нас все залишається в силі на завтра». Ольга перечитала повідомлення двічі. Потім тричі. Номер чоловіка. Текст — явно не їй. Мабуть, Вадим у поспіху переплутав чати, а може, всесвіт просто вирішив, що з неї вистачить. «Зайчику». Вадим ніколи не називав її «Зайчиком». Вона була «Оля», «Мама» (коли говорили про дітей), іноді «Оленька», якщо йому щось було потрібно. А тут — Зайчику. І про мігрень, якої у неї ніколи не було. Вона поклала телефон на кухонний стіл…

«Зайчику, я сьогодні затримаюся, у дружини мігрень, буду її лікувати, тож у нас все

Життєві історії 0

— Ну і чого шкіришся? Думаєш, це смішно, так? — Наталя з гуркотом поставила чашку на стіл. Кава розлилася на скатертину, утворивши коричневу пляму. Андрій хмикнув і відклав телефон. П’ятнадцять років у шлюбі, а вона досі вибухає, наче петарда. Раніше це здавалося милим. — Наталю, ну давай спокійно обговоримо. Мама запропонувала допомогти з початковим внеском. Що в цьому такого? — Що такого? ЩО ТАКОГО?!

— Ну і чого шкіришся? Думаєш, це смішно, так? — Наталя з гуркотом поставила

Життєві історії 0

— Тобі треба подати на розлучення, — голос Галини Петрівни пролунав за столом, немов постріл. Тиха сімейна вечеря миттю перестала бути спокійною та затишною. Анна, невістка, що сиділа навпроти свекрухи, завмерла з виделкою в руці. Паштет із курячої печінки, який вона так старанно готувала до приїзду свекрухи, застряг грудкою в горлі…

— Тобі треба подати на розлучення, — голос Галини Петрівни пролунав за столом, немов

Життєві історії 0

Вечорами вони готували вечерю разом. Кирило різав овочі, Аня чаклувала біля плити. Потім дивилися фільми, обійнявшись на дивані. — Я така щаслива, — шепотіла Аня, засинаючи в його обіймах. Але поступово ідилія почала розсіюватися. Одного ранку Кирило взяв телефон Ані, поки вона була в душі. — Хто такий Антон? — запитав він за сніданком. — Новий менеджер з продажу, — здивувалася Аня, — А що? — Чому він пише тобі о десятій вечора?…

— Дивись, яка світла кухня! — Аня захоплено відчинила вікно, впускаючи травневий вітер. —

Життєві історії 0

Я не відразу помітила, що шнур від холодильника тепер тягнеться через весь прохід. Просто вранці встала, пішла на кухню — і спіткнулась. Не впала, вхопилася за косяк. Віктор стояв біля плити, грів чайник. Він обернувся, спокійно сказав: — Обережніше. — Віть, навіщо ти холодильник пересував? — Від батареї треба подалі. Техніка перегрівається. — Він там стояв вісім років, і нічого. — Ну й даремно, — знизав плечима. — Привикнеш…

Через пів року я сама запропонувала йому переїхати до мене. Це здавалося логічним. Розписуватися

Життєві історії 0

Подружжя розбирало речі в квартирі Віри Петрівни. Після похорону минув тиждень, і тепер потрібно було вирішити, що робити з її майном. Марина не поспішала з цією справою, але й відкладати її на потім не хотіла. Раптово у двері подзвонили. Олексій пішов відчиняти. На порозі стояв Андрій. — О, чудово! А я думав, нікого не застану, — промовив чоловік, заходячи в квартиру, — Давно не бачилися. — Років п’ять точно, — холодно відповів Олексій. Марина вийшла в коридор на голоси. — Братик з’явився, ну й дивина, — з іронією промовила вона, — Що привело?…

— Дивись, яка кумедна фотографія, — Марина показала чоловікові знімок, який дістала зі старого

Життєві історії 0

— Мамо, зайди в дім, застудишся, — тихо сказала Ліда. Жінка підняла на неї вицвілі очі. Її губи затремтіли. — Лідочко… — прошепотіла вона, чіпляючись за руку доньки. — Як же я тут одна буду? Зима сувора буде, відчуваю. Дрова сирі, піч димить… Не переживу я холоду, донечко. Не переживу… Замерзну, точно замерзну… У Лідочки стиснулося серце так, що стало важко дихати…

Ліда стояла на ганку, закутавшись у стару в’язану кофту, і спостерігала, як Славко складає

Життєві історії 0

Але перший шлюб Максима не склався. Це було важко для всіх, але ми впоралися. Я підтримувала сина, як могла. А потім у його житті з’явилася Олена. Їй було двадцять чотири. Тиха, неусміхнена, якась закрита. Я намагалася налагодити контакт, але вона завжди трималася на відстані. Відповідала односкладово, в гості не кликала, ініціативи не виявляла. Вони почали зустрічатися навесні, а восени вже одружилися. Все сталося швидко, я навіть не встигла як слід познайомитися з майбутньою невісткою…

У 55 років я стала бабусею, але невістка відразу дала зрозуміти, що мені тут