Цей день

— Іринко, ти не забула про шоколад? У Жені ж алергія. Я затиснула телефон плечем і продовжувала розкачувати тісто. Ольга Семенівна дзвонила втретє за день. — Ольга Семенівна, я не використовую шоколад у жодній страві. — Ну, я просто про всяк випадок. Хто знає. Ти ж знаєш, який він у мене чутливий. Знаю. Десять років знаю. Ще знаю, що Євген спокійно їсть шоколадні цукерки в машині, коли думає, що я не бачу. — Все врахувала, не хвилюйтеся. Я поклала слухавку і подивилася на стіл, завалений продуктами. Три види м’яса, риба, чотири салати, закуски, випічка. Двадцять осіб. Десять років весілля. Я хотіла, щоб цей вечір став ідеальним.

— Іринко, ти не забула про шоколад? У Жені ж алергія. Я затиснула телефон

Життєві історії 0

Сергій та Уляна, пара закоханих молодих людей, які готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб піднакопити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. Коли до весілля залишалося два дні, Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”.

Сергій та Уляна, пара закоханих молодих людей, які готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати

Життєві історії 0

Телефон лежав на тумбочці з його боку ліжка. Перший же вібраційний гудок прорізав передсвітанкову тишу. Віктор здригнувся, промурмотів щось невиразне, потягнувся до апарату. Настя, його дружина, заплющила очі, намагаючись втриматися в останніх уривках сну, але це було марно. За стіною в дитячій вже починалося шурхотіння, а через мить пролунав тонкий, незадоволений схлип їхнього дворічного Льошки. —Вітя, привіт, сонечко! — пролунав з трубки бадьорий, дзвінкий голос. — Підйом! Хто рано встає, тому Бог подає! —Мамо… доброго ранку, — буркнув Віктор, з трудом розтискаючи злиплі повіки. —Не доброго, а трудового! Я вже в цілодобовий збігала за хлібом і молоком. Скажи, які у вас плани на день?

Телефон лежав на тумбочці з його боку ліжка. Перший же вібраційний гудок прорізав передсвітанкову

Життєві історії 0

— Мамо, а що у нас на вечерю? — пролунав з порога голос Тимура, мого сина від першого шлюбу. — Макарони з сиром і курка в духовці. — Я витерла руки рушником і посміхнулася. — Тільки духовку вимкну — і сідаємо. Тимка поставив рюкзак біля дверей і поліз у холодильник за соком. — А вона знову тут! — кивнув він у бік вітальні. Я напружилася. «Вона» — це Аріна, дочка мого чоловіка від першого шлюбу. Їй виповнилося сімнадцять, і останні пів року вона жила з нами. Начебто тимчасово — «пережити період сварки з матір’ю». Але тимчасове, як зазвичай, стало постійним.

— Мамо, а що у нас на вечерю? — пролунав з порога голос Тимура,

Життєві історії 0

Автобус зупинився на світлофорі біля парку. Іра розсіяно подивилася у вікно, і її погляд зачепився за пару, яка ховалася від дощу на лавці під старим дубом. Чоловік у темному пальто обіймав жінку за талію, а вона сміялася, закидаючи голову. Блондинка. Довге світле волосся, яскрава помада, коротке пальто, що підкреслює фігуру. Іра моргнула, не вірячи своїм очам. Чоловік повернувся профілем – це був Сергій. Її Сергій. Той самий, який вранці цілував її в щоку і обіцяв приготувати вечерю.

Іра поверталася додому на автобусі. Автобус був старий, з пошарпаними сидіннями і запахом бензину,

Життєві історії 0

— Нас чекають о третій годині! Розумієш? — Розумію. Навіть знаю для чого. Ти будеш столи, стільці розставляти, тарілки, келихи. Ну, а я салати, нарізку, гаряче, холодне, морс, компот робити. Так, якщо свято буде на дачі, то ти і шашлик будеш смажити. Адже Льоня іменинник. Правильно? — Ну…

– Віра, ми запрошені на ювілей. Ти ж пам’ятаєш, що моєму братові виповнюється тридцять

Життєві історії 0

– Слухай, Таня, як справи у тебе? Дочку ще не видала заміж? – Смішна ти, Катерина, невже на весілля тебе б не покликала? У неї нікого немає. За кого видавати? Вечорами сидить вдома. – Ось, я якраз з цього приводу дзвоню. Племінник до мене приїхав. Ровесник твоєї Іринки. Симпатичний, молодий, добрий. І теж неодружений. Давай познайомимо. – Навіщо приїхав? Надовго? І чого неодружений, якщо такий гарний?

– Слухай, Таня, як справи у тебе? Дочку ще не видала заміж? – Смішна

Життєві історії 0

— Де паспорти?! — заревів Іван, гарячково обмацуючи кишені. — Анжела, ти їх не брала? Наречена, що стояла поруч, похитала головою, її блакитні очі розширилися від жаху. — Ні, я думала, вони у тебе… Чоловік повернувся до своєї матері, Аліси Борисівни, елегантної дами в бежевій сукні та капелюшку. — Мамо, ти ж тримала наші документи! Де вони?

— Де паспорти?! — заревів Іван, гарячково обмацуючи кишені. — Анжела, ти їх не

Життєві історії 0

Софія знала, що брат іноді забуває закрити двері зсередини, тому, не дзвонячи, звично опустила ручку і легенько штовхнула. Двері слухняно відчинилися. Вона зайшла у передпокій і відразу вловила знайомий голос. На мить навіть серце затремтіло — занадто несподівано було почути його саме тут. Посмішка повільно зійшла з її обличчя, змінившись легким здивуванням, а потім і настороженістю. Чому він тут? Що відбувається?

Софія вийшла з під’їзду нового житлового комплексу з такою посмішкою, що рідкісний перехожий не

Життєві історії 0

Коли чоловік повертався ввечері додому, від нього завжди дивно пахло. Ні, не неприємно: це був запах лаванди і димних дров. Немов якийсь парфум – Олена перебрала в магазинах всі існуючі парфуми з лавандою, але так і не знайшла подібного парфуму. – У тебе що, коханка? – жартома запитувала вона у чоловіка. Хоча їй було зовсім не до жартів: всередині все замерзало січневою кіркою льоду, коли вона думала про те, що Юра може її кинути. – Що за нісенітниця, пташко моя! – сміявся він. – Ти ж знаєш: з моєю роботою і з моєю сім’єю складно знайти час на щось інше!

Коли чоловік повертався ввечері додому, від нього завжди дивно пахло. Ні, не неприємно: це