Життєві історії 0
Яна з’явилася в їхній родині незабаром після весілля. — Моя племінниця! — оголосив Антон, легенько підштовхуючи збентежену дівчинку перед собою. — Ну, заходь, племінниця! — запросила усміхнена Ірина, якій, чомусь, захотілося сподобатися дівчинці. Нехай потім розповість рідним, яка в дядька Антона хороша дружина. Адже після весілля багато молодих дружин намагаються це зробити. І Іра не була винятком. Вони одружилися, коли обом уже перевалило за тридцять. Тобто шлюб був цілком усвідомленим. Кохання, звичайно ж, було. Але обоє чітко усвідомлювали, що кращих партнерів для шлюбу не знайти. Обоє були, на той час, розлучені, без дітей та самодостатні. До того ж, «пробна куля» у спільному житті виявилася вдало запущеною: пара до реєстрації пів року прожила разом. І їх усе влаштувало: і характер одне одного, і звички, і хобі, і душа, і думки. Разом їм було легко і комфортно. А якщо все добре, то навіщо щось ще шукати. Тому, вони й одружились…
“Невже здалося? Або вона обмовилася? Це ж просто не може бути правдою!” Але, найімовірніше,
Життєві історії 0
– Мамо, ну чому ти контролюєш кожен мій крок?! Я обідала, обідала. Якщо зможу, заїду ввечері після роботи. Це тобі на пенсії нічим зайнятися! А я кручуся, як білка в колесі. Все! У мене немає часу! Інна з роздратуванням поклала слухавку й знову занурилася в папери. Але зосередитися не виходило. На її думку, мати останнім часом поводилася неприпустимо. Наприклад, учора вона відмовилася забрати з дитячого садка Мілу, свою дворічну онуку. А сьогодні весь день чіпляється до неї з проханнями зайти в гості. Стверджує, що їй потрібно серйозно поговорити! Ну, які розмови? Тим більше, серйозні? Може, вона відкрила новий спосіб варити кашу або пекти пироги?
– Мамо, ну чому ти контролюєш кожен мій крок?! Я обідала, обідала. Якщо зможу,
Життєві історії 0
Вони познайомилися на сайті знайомств. І їй відразу сподобався відставний військовий: гідний, дотепний і не дріб’язковий. Обидва були, на той час, розлучені й вільні. У нього була доросла дочка, у неї — дочка-підліток, яка жила з її батьками в столиці. До цього у Зої були спроби створити сім’ю: після розлучення минуло вже три роки. Але вона – красива, розумна і заможня – цього зробити, чомусь, не змогла. Або вимоги у красуні були завищені, або кавалери траплялися суцільно не ті. То – мамині синочки, то – інфантильні молоді люди, то, взагалі – зі шкідливими звичками. І тоді Зойка вирішила пошукати собі партнера старшого: від нинішніх однолітків — ніякої користі. Точніше, ніякої користі, окрім шкоди. І це їй вдалося: Миколі Петровичу нещодавно виповнилося сорок дев’ять років. А їй було тридцять три…
Зоя поправила бант на блузці й задоволено клацнула язиком: «Гарна!» Вона, справді, виглядала чудово:
Життєві історії 0
Лариса важко зітхнула, дістала ключі й відчинила двері. Увійшовши до квартири, вона відразу почула, що в спальні хтось розмовляє. Жінка залишила сумки в передпокої, підійшла до дверей спальні і стала слухати. — Ну що смішного, Елеонора, що такого смішного ти знаходиш у тому, що я кажу? — сердито запитав Денис. — Лариса може прийти з хвилини на хвилину. Ти не уявляєш, що може статися. А ти смієшся. — Ти смішний, Денисе, ось я й сміюся, — відповіла Елеонора. — Що такого смішного, цікаво, ти в мені знаходиш? — дивувався Денис. — Ти так кумедно боїшся своєї дружини, — відповіла Еля, — що це розсмішить кого завгодно. Навіть мене. Чому ти її так боїшся?…
Відразу після роботи Лариса зайшла до магазину. Купила картоплю, моркву, капусту, цибулю, сметану та
Життєві історії 0
– Та що ви, Світлано Василівно? Яка дача у вашому віці? Краще б про здоров’я подбали! Печіть пироги на дозвіллі, допомагайте з онуками! Чого вам тут не вистачає? А з дачею — одні проблеми! І навіть не смійте про це думати! — обурювалася невістка. Ольга була категорично проти задуму свекрухи. А та оголосила про свій намір купити дачу і вирощувати овочі. Нібито, це було її заповітною мрією. Виходило, що невістка відібрала у неї не тільки єдиного сина, а й мрію. Доведеться Світлані Василівні сидіти в задусі, у міській квартирі й задовольнятися рідкісними зустрічами з рідними. Ну, як таке терпіти?…
– Та що ви, Світлано Василівно? Яка дача у вашому віці? Краще б про
Життєві історії 0
Повернувшись увечері до бабусиного будинку, Галина довго стояла перед старовинним комодом. На стіні висів пожовклий портрет бабусі – суворе обличчя з теплим поглядом, сивий вузол волосся, комір святкової блузки. Галина провела пальцями по рамці: – Як же ти тут жила, бабусю… – прошепотіла вона. – А я ось повернулася, і начебто не дарма. Телефонний дзвінок розірвав тишу. – Мамо, як ти там? – голос дочки звучав стурбовано. – Нормально, Світланко, – Галина присіла на край ліжка. – Моя сусідка сильно кашляє, а лікуватися відмовляється. Хоч силоміць її до лікарні тягни. – То може, це не твоя справа? Ти й так уже пів року там застрягла. У місті хоч цивілізація, а там…
– Та що ж це таке, Валентино Андріївно?! Знову кашляєте, а до лікаря й
Життєві історії 0
Проблеми почалися, коли він уперше запропонував взяти Єгора на цілий день. — Я просто хочу провести з ним більше часу, — пояснював він їй, а Олена відчувала підступ. — Ти хочеш познайомити його зі своєю дівчиною? — запитала вона прямо. — Олена, не починай. — Олег, ні. Я не хочу, щоб мій син бачив якусь чужу жінку. — Вона не чужа, ми давно разом. — Для мене вона чужа. І для Єгора теж…
Проблеми почалися, коли він уперше запропонував взяти Єгора на цілий день. — Я просто
Життєві історії 0
— Що це за грошові перекази?! — дружина тикала Олегу під ніс його власним смартфоном і вимагала відповіді. На екрані красувався банківський додаток, а рожеві цифри однозначно вказували на суму переказу. — Це переказ, — тупо підтвердив очевидне чоловік. — А чого це ти взагалі в мій телефон залізла?! — запізно обурився він. — Не треба розкидати речі деінде! — відрізала Марина. Потім вона продовжила допит: — Що це таке, я тебе питаю? Тільки не кажи мені те, що я й так бачу! Мені цікаво, з якого дива ти переказуєш гроші щомісяця на один і той самий рахунок? І сума завжди однакова! — Ну-у-у… Я-я-я… — промурмотів спійманий на гарячому чоловік, терміново шукаючи виправдання. У голові його не з’явилося жодної пристойної ідеї, і чоловік лаяв себе найгіршими словами за залишений на видному місці телефон. Ну і за те, що не придумав підходящої причини. За регулярні перекази колишній дружині претензій до себе він не мав. — Ну і чого ти мимриш?! — розлютилася дружина. — Ти що думав? Я не зможу скласти два і два і зрозуміти, що ти мало не половину зарплати відсилаєш Ларисі?!
— Що це за грошові перекази?! — дружина тикала Олегу під ніс його власним
Життєві історії 0
– Ти що, зовсім здуріла?! Піднімати руку на матір? — вигукнув Дмитро, відштовхуючи Світлану в бік шафи. Світлана вдарилася плечем об дверцята і скрикнула від болю. Те, що відбувалося, здавалося страшним сном. – Я не піднімала руку! Я просто хотіла взяти свою сумку! – її голос тремтів, поки вона намагалася втриматися на ногах. – Не треба брехати! Мати бачила, як ти замахнулася! – Дмитро схопив її за передпліччя і потягнув до виходу. – Ще й наші заощадження ховаєш, думаєш, я не бачу? У передпокої стояла Валентина Миколаївна, стиснувши губи й склавши руки на грудях. Її тонкі пальці з потрісканою шкірою нервово смикали комір старого халата…
– Ти що, зовсім здуріла?! Піднімати руку на матір? — вигукнув Дмитро, відштовхуючи Світлану
Життєві історії 0
— Мама передала, що відтепер ти маєш сама оплачувати всі свої рахунки! Денис кинув робочу сумку на тумбу в коридорі й впевненим кроком пройшов до кухні. — Ми з нею довго обговорювали наш сімейний бюджет і дійшли висновку, що ти занадто багато витрачаєш. Аліса повільно витерла руки паперовим рушником. Щоденна виснажлива рутина на роботі й так забирала всі сили, а тепер почалися ці дивні претензії. Дике роздратування спалахнуло всередині пекучою хвилею. Вона уважно подивилася на чоловіка — людину, яка останній рік жила практично повністю за її рахунок. Він справно виплачував величезний кредит за свій дорогий позашляховик. А Аліса тягнула на собі покупку продуктів, побутову хімію та оплату комунальних послуг за квартиру, яка офіційно належала його ненаглядній матусі. — Тож, Галина Іванівна передала мені таке розпорядження?…
— Мама передала, що відтепер ти маєш сама оплачувати всі свої рахунки! Денис кинув

You cannot copy content of this page