Цей день

– Мамо, знайомся, це Наташа, – трохи ніяковіючи, представив Кирило дівчину, з якою пізно ввечері прийшов додому. – Добрий вечір, – відповіла Лариса, незадоволено дивлячись на несподівану гостю, – як вдало ви вибрали час для знайомства! До півночі всього п’ять хвилин… – А я Кирюші говорила, що вже пізно, – тут же знайшлася дівчина, – так він хіба слухає? Такий впертий! «Ось молодець, – зазначила про себе Лариса, – себе виправдала, його – очорнила. Одразу зрозуміло, що вона неприємна особа».

– Мамо, знайомся, це Наташа, – трохи ніяковіючи, представив Кирило дівчину, з якою пізно

Життєві історії 0

– Радій, – сказала сестра, вислухавши мої скарги з приводу розлучення, – ти тепер абсолютно вільна. Почнеш життя з чистого аркуша. Багато хто про таке тільки мріє. Я кивнула. Поставила чашку на підвіконня і раптом побачила у склі своє відображення. Обличчя згасле, втомлене, чуже. Хіба про таку свободу я мріяла?

– Радій, – сказала сестра, вислухавши мої скарги з приводу розлучення, – ти тепер

Життєві історії 0

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

– Яно, ти де? – почулося у слухавці. Цей голос не можна було сплутати

Життєві історії 0

Ольга пробула заміжньою недовго. Через рік після народження сина Дмитро втратив до неї інтерес. Від слова зовсім. І пустився у всі тяжкі. Спочатку приховував свої пригоди, намагався тримати обличчя відданого, сімейного чоловіка. А потім йому це набридло. Став гуляти відкрито. – Ти що робиш? – крутили біля скроні чоловіки, – навіщо на роги лізеш? Дивись, дізнається Ольга і вижене тебе.

Ольга пробула заміжньою недовго. Через рік після народження сина Дмитро втратив до неї інтерес.

Життєві історії 0

– Дивно, – пробурмотіла я собі під ніс. Донька вискочила на кухню в халаті, з сонним обличчям. – Мамо, що ти бурмочеш? – Так, нічого. Валерій знову поїхав? Олена плюхнулася на стілець і потяглася до чайника. – Хоч один день на тиждень відпочиває нормально. У нього робота напружена, весь день на ногах в автосервісі. Нехай рибалить, якщо йому це подобається. Я промовчала, але думки вже закрутились у голові. Щось тут було не так.

– Валерію, ти знову на рибалку? – дочка визирнула зі спальні, коли чоловік гуркотів

Життєві історії 0

— Тату, не одружуйся з нею, добре? — тихо попросив він. — Будь ласка. Андрій зітхнув. — Сашо, я дорослий. Я бачу, що вона мене кохає. І вона до тебе нормально ставиться. Просто ви ще не звикли одне до одного. Це не привід руйнувати все. Хлопчик опустив очі. «Якби ти бачив її, коли тебе немає», — подумав він.

— Коли ми з твоїм батьком одружимося, твоє життя перетвориться на кошмар, зрозумів? Жінка

Життєві історії 0

Ніхто не знав, скільки Симі років, і вона сама намагалася не згадувати. Знали тільки, що день народження у неї навесні і домашнім довелося самим придумати дату, бо Сима її не пам’ятала. Але своє свято любила, особливо раділа тюльпанам — і онуки охоче привозили різнокольоровий букет, не замислюючись над іншими подарунками. Невістка Люба завжди дарувала щось потрібне — байковий халат, теплі тапочки з жорсткими задниками, бежеві бавовняні колготки. Баба Сима і жила з невісткою разом, в маленькій двокімнатній квартирі на п’ятому поверсі.

Молодою бабу Серафиму ніхто не пам’ятав. Здавалося, що вона завжди була сухою, смаглявою старою,

Життєві історії 0

— Олена, чому Сергій не бере трубку, а потім відповідаєш ти?! Я хочу чути свого сина! У голосі свекрухи дзвенів такий лід, що Олена мимоволі здригнулася. — Він у гаражі, Галина Семенівна. А телефон вдома забув. — Віднеси йому телефон! Складно здогадатися?! Сергій мені потрібен! І терміново! Далі Олена вже не слухала. Опустила телефон і попрямувала до гаража, де возився з мотоциклом чоловік. — Мама, — коротко кинула вона, передаючи телефон Сергію. — Сердиться? — А ти думав?! — Олена посміхнулася. — Забув? Ретроградний Меркурій у нас в дії. Вчора ж скаржилася! Відповідати будеш? Або зробимо вигляд, що зв’язку немає? Сергій хмикнув і простягнув руку: — Тоді вже краще відразу на Північний полюс! Там не дістане… Олена віддала йому телефон і вийшла з гаража.

— Олена, чому Сергій не бере трубку, а потім відповідаєш ти?! Я хочу чути

Життєві історії 0

А на іншому кінці міста Дмитро бив кулаком по подушці, знову і знову, поки Катя не вирвала її у нього з рук: — Досить! Ти поводишся як дитина! — Вона… вона… — Вона права! — Катя несподівано закричала. — Ти вкрав у неї гроші! — Це ж і мої гроші теж! — Які ти не заробив! Дмитро завмер. Вперше в житті сестра кричала на нього.

Аліна зачинила за собою двері квартири, з трудом знімаючи туфлі на підборах. Вечірній звук

Життєві історії 0

— Просто переконайтеся, що всі документи на ім’я Світлани будуть в ідеальному порядку, — голос Тамари Ігорівни звучав металом і патокою одночасно. Вона зверталася до нотаріуса, але дивилася на мене. Погляд, як у хірурга перед операцією — холодний, оцінюючий, трохи огидливий. Її дочка, Світлана, сиділа поруч, стиснувши губи. Копія матері, тільки розбавлена, акварельна. Я мовчки теребила ремінець своєї сумки. Всередині, в потайній кишені, лежав запечатаний конверт від покійного свекра, Григорія Петровича. Я відчувала його легку, але значущу вагу. «Відкриєш, якщо буде зовсім не під силу», — сказав він тоді. Я ще не знала, що означає «не під силу», але вже відчувала, що цей момент близький. — І навіщо ти тут, Кіра? — не витримала Тамара Ігорівна, порушивши в’язку атмосферу кабінету, що пахнув старим папером і чужими таємницями. — Вирішила подивитися, як тріумфує справедливість? — Мене попросив прийти Юхим Семенович, — я кивнула в бік нотаріуса.

— Просто переконайтеся, що всі документи на ім’я Світлани будуть в ідеальному порядку, —