О 6:47 ранку у мене запищав телефон. Я якраз закінчила поливати квіти і налила
Андрій кружляв перед великим дзеркалом у передпокої. Темно-синя тканина дорогого костюма сиділа на ньому
Сховала всі делікатеси перед приходом зовиці, яка любить забирати залишки їжі в контейнерах. На
– Мамо, я тут залишаюся. Не сердься… Голос доньки у слухавці звучав невимушено, ніби
— Тримай валик і дивися не накапай на підлогу, я її вчора три години
— Ти, Оленочко, у нас тут тимчасово поживеш, а до літа виїдеш. Ми з
— Навіщо тобі це все, якщо в тебе є я? — він узяв мою
— Твоя премія піде на ремонт батькової машини! — наказав чоловік і з гуркотом
— Знаєш що? Сиди тут у своїй орендованій однокімнатці зі своїм калькулятором! Мені потрібна
– Оль… Тут така справа… Треба б поговорити. «Почалося», – подумала Оля. І не