Цей день

— Вітя, а де у тебе таблетки від тиску лежать? — крикнула Людмила зі спальні, перебираючи вміст приліжкової тумбочки чоловіка. Віктор Петрович, який сидів у кріслі з газетою, здригнувся і швидко встав. — Навіщо вони тобі? Я сам знайду. — Та в мене голова розболілася. Думала, твої підійдуть. Він поспішно пройшов до спальні, акуратно закрив шухляду тумбочки і простягнув дружині блістер з таблетками. — На, візьми мої. Тільки не захоплюйся, вони сильні. Людмила поглянула на чоловіка. Сорок років заміжня, а він все ще охороняє свої речі, як школяр.

— Вітя, а де у тебе таблетки від тиску лежать? — крикнула Людмила зі

Життєві історії 0

– Ти аж в обличчі змінився, коли дізнався, що квартира не моя, а батьківська! – розсміялася в обличчя нареченому Олеся. – Ти це серйозно? – вичавив Дмитро, роблячи крок вперед. – Я думав… ти ж сама говорила, що це твоя квартира. Ми стільки разів обговорювали, як тут все переробимо після весілля. Дмитро завмер на порозі вітальні, все ще тримаючи в руках ключі від машини. Його обличчя, щойно таке впевнене і задоволене, раптом зблідло, а очі розгублено забігали по кімнаті, немов шукали, за що зачепитися. Він відкрив рот, щоб щось сказати, але слова застрягли десь всередині.

– Ти аж в обличчі змінився, коли дізнався, що квартира не моя, а батьківська!

Життєві історії 0

Про те, що у сина є коханка, мати дізналася від близької подруги і поспішила вжити заходів. На дзвінки син не відповідав. Довелося піти з роботи раніше і приїхати до нього додому. У неї були ключі від їхньої квартири, але вона ними ніколи не користувалася. У гості до сина без попередження ніколи не приходила. “Чекаю на тебе біля будинку, якщо не приїдеш, завтра приїду до тебе в офіс і поговоримо там”. — написала вона повідомлення Сергію. Сьогодні був вівторок, і його дружина Марина поверталася додому пізніше, бо зустрічала молодшу дочку з художньої школи. Була можливість поговорити з сином наодинці. Побачивши машину Сергія, мати трохи заспокоїлася, переживала, що він проігнорує її повідомлення. Тетяна Миколаївна мовчки піднялася в квартиру і почала виховувати сина. — Що ти робиш?

Про те, що у сина є коханка, мати дізналася від близької подруги і поспішила

Життєві історії 0

Через кілька хвилин Андрій увійшов до кухні, тримаючи в руці чек з магазину. Його обличчя було багряним, очі звузилися. — Що це таке, Олена? — його голос був низьким, майже гарчав. — П’ять тисяч за якесь ганчір’я?! Ти купила сукню без дозволу? Олена здригнулася. Чек, мабуть, випав з пакета. Вона спробувала пояснити. — Андрій, це моє особисте…

Через кілька хвилин Андрій увійшов до кухні, тримаючи в руці чек з магазину. Його

Життєві історії 0

Її обличчя виразило переляк і суворість. — Аня, що це? Звідки? — її голос прозвучав напружено. — Ти щось взяла без дозволу? — Ні, мамочко, чесне слово! — відразу відповіла дівчинка, і в її очах читалася повна правдивість. — Він випав у того дядечка з кишені, прямо в магазині! Я просто підняла його! Ти подивися, скільки тут грошей! Ми зможемо заплатити за нашу квартиру відразу на кілька місяців! І тобі можна буде купити нові чоботи, твої вже зовсім протерлися, а на вулиці так холодно і волого. Світлана взяла гаманець у свої руки, натруджені від постійної роботи. Пачка грошей і справді виглядала дуже переконливо. Спокуса була величезною.

Микола Петрович, людина, чиє ім’я було синонімом успіху і надійності, сидів у своєму просторому

Життєві історії 0

Від мелодії на телефоні Ольга здригнулася. Дзвонив чоловік, і вона відчула, що спокійне життя в їхній родині може закінчитися. — Все, Оля, матір поховали, — і після паузи питання, якого вона боялася. — Що з Петькою робити? — Коля, ну, хто він тобі? — Племінник. — Ти ж сам казав, що бачив його всього пару разів, коли він був маленьким, — спробувала заперечити дружина. — Ольго, мати залишила мені свій будинок і лист, де просила подбати про Петю. У нього більше нікого немає. Я його до нас привезу.

Від мелодії на телефоні Ольга здригнулася. Дзвонив чоловік, і вона відчула, що спокійне життя

Життєві історії 0

— Ретельніше, Оля, ретельніше! — доносився її голос з тераси. — Бур’ян з коренем рви, а не верхівки щипай! Я перевірю! Сама вона на город не вийшла. «Недобре мені», — коротко кинула вона і влаштувалася в плетеному кріслі з кросвордами. А Павло… Павло «займався чоловічою роботою». Це означало, що він пів години ліниво постукував молотком по похиленому паркану, а тепер лежав у гамаку в тіні яблуні.

— Хто не працює, той не їсть! — заявила свекруха, прибираючи тарілку… …—

Життєві історії 0

– Мамо, знайомся, це Наташа, – трохи ніяковіючи, представив Кирило дівчину, з якою пізно ввечері прийшов додому. – Добрий вечір, – відповіла Лариса, незадоволено дивлячись на несподівану гостю, – як вдало ви вибрали час для знайомства! До півночі всього п’ять хвилин… – А я Кирюші говорила, що вже пізно, – тут же знайшлася дівчина, – так він хіба слухає? Такий впертий! «Ось молодець, – зазначила про себе Лариса, – себе виправдала, його – очорнила. Одразу зрозуміло, що вона неприємна особа».

– Мамо, знайомся, це Наташа, – трохи ніяковіючи, представив Кирило дівчину, з якою пізно

Життєві історії 0

– Радій, – сказала сестра, вислухавши мої скарги з приводу розлучення, – ти тепер абсолютно вільна. Почнеш життя з чистого аркуша. Багато хто про таке тільки мріє. Я кивнула. Поставила чашку на підвіконня і раптом побачила у склі своє відображення. Обличчя згасле, втомлене, чуже. Хіба про таку свободу я мріяла?

– Радій, – сказала сестра, вислухавши мої скарги з приводу розлучення, – ти тепер

Життєві історії 0

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

– Яно, ти де? – почулося у слухавці. Цей голос не можна було сплутати