Цей день

Вітя, у нас троє дітей! Молодшому два роки! — Ну і що? Багато жінок працюють з дітьми. Моя секретарка, наприклад, трьох виховує і чудово справляється. — Твоя секретарка, — я зробила глибокий вдих, намагаючись не зірватися, — по-перше, розлучена, по-друге, її старшій дочці сімнадцять років, і вона допомагає з молодшими. — Відмовки, — він махнув рукою. — Просто визнай, що тобі зручно сидіти на моїй шиї.

— Мила, з наступного місяця переходимо на роздільний бюджет, я втомився утримувати тебе, —

Життєві історії 0

Крізь сон прорвався дзвінок телефону. Матвій повернувся на бік, притиснув одне вухо до подушки, але дзвінок тривав, стаючи все голоснішим і, нарешті, остаточно вирвав Матвія зі сну. Він простягнув руку і взяв з тумбочки мобільник. Мама. Матвій натиснув на з’єднання. — Матвію, я не розбудила тебе? — мамин голос сочився лагідністю і ніжністю. — Розбудила, — хрипким від сну голосом відповів Матвій. — Що сталося? — Нічого. Ти пам’ятаєш, що у мене скоро день народження? — Вітаю. Ти тільки для цього подзвонила мені так рано?

Крізь сон прорвався дзвінок телефону. Матвій повернувся на бік, притиснув одне вухо до подушки,

Життєві історії 0

Марина обережно поливала фіалки на підвіконні, коли пролунав гуркіт і незадоволене бурчання чоловіка. — Чорт! Знову ця пальма! — Андрій масажував забите коліно і злобно дивився на винуватицю пригоди. — Марина, коли ти прибереш цю зелену дурню звідси? Кожен день об неї спотикаюся! — Андрію, ну куди я її поставлю? — Марина витерла руки об фартух і вийшла в передпокій. — Вона ж тропічна, їй потрібно місце біля вікна, але не на прямому сонці… — А мені потрібно місце, щоб пройти у власній квартирі! — гримнув чоловік, натягуючи піджак. — Вся квартира перетворилася на оранжерею! Нормальній людині тут жити неможливо! Марина промовчала, хоча на язику крутилося: «А хто тут нормальний?»

Марина обережно поливала фіалки на підвіконні, коли пролунав гуркіт і незадоволене бурчання чоловіка. —

Життєві історії 0

Любов Петрівна сплеснула руками так показово, що касирка на секунду завмерла з пакетом заморожених креветок. Забула гаманець. За спиною невдоволено зашелестіла черга. Вечір п’ятниці, люди хочуть додому, а тут ми з цим спектаклем. — Ну звичайно, Любов Петрівна, — я звично потягнулася за телефоном. — Буває. Писнув термінал. Чек поповз з апарату нескінченною білою стрічкою. Дві тисячі вісімсот гривень. З них моїх покупок — пачка сиру, молоко і батон. Решта — «гостинці» для мами чоловіка…

Любов Петрівна сплеснула руками так показово, що касирка на секунду завмерла з пакетом заморожених

Життєві історії 0

— Мамо, ти не розумієш! Між ними вже нічого немає, вона спеціально зробила так, спеціально опинилась при надії, щоб тримати його під каблуком, — випалила Яна, задихаючись від обурення. — Не хоче його відпускати! Марина закотила очі і зітхнула. Ось ніби хороша у неї дочка. Красива, розумна, з вищою освітою. Але, схоже, сліпа: ніяк не може побачити очевидне. — Яно, ти себе взагалі чуєш? Як можна «спеціально опинитись при надії» від чоловіка, з яким «вже нічого немає»? Або він був без свідомості? Тут або сталося диво і непорочне зачаття, або хтось водить тебе за ніс. Як думаєш, що ймовірніше?

— Мамо, ти не розумієш! Між ними вже нічого немає, вона спеціально зробила так,

Життєві історії 0

Папка з документами з гучним стуком впала на залізну тумбочку, так що Даша здригнулася всім тілом. Місце операції відгукнулося різким болем, але це було нічим у порівнянні з крижаним поглядом чоловіка. Руслан стояв посеред палати, з огидою оглядаючи облуплену фарбу на стінах. Його італійські туфлі на тонкій підошві виглядали тут так само недоречно, як і він сам. — Я все підготував, — він не вітався, не питав про самопочуття. Голос сухий, діловий. Так він розмовляв з виконробами, які зривали терміни. — Тут відмова від дитини і заява на розлучення.

Папка з документами з гучним стуком впала на залізну тумбочку, так що Даша здригнулася

Життєві історії 0

Тут відчинилися двері сусідньої квартири й визирнула сусідка баба Рита. – А, Тетянко, добрий вечір. Це ж треба! Валя з другого поверху на той світ пішла, а її тварин все-таки племінниця так і не прилаштувала. Пропонувала всім – ніхто не бере. У мене свій кіт, не терпить чужинців, а в когось алергія… Може, ви з Валерою візьмете? Дітей у вас немає, молоді, заробляєте непогано.

Тетянка увійшла до під’їзду і побачила біля своєї квартири коробку. Жінка здивовано подивилася на

Життєві історії 0

Аліна завмерла. Вона навіть не спробувала прикритися. Просто дивилася, як Зоя Павлівна, важко дихаючи і ледь стримуючи крик, м’яла в кулаці відірваний манжет з перламутровою ґудзиком. — Що вирячилась? — прохрипіла свекруха Її важке тіло загороджувало прохід, а обличчя вкрилося багряними плямами. — Я сказала: знімай! Все знімай! Ти в цей будинок ні з чим прийшла, з одним пакетом із супермаркету! Ось і вали з ним! А те, що Дениска мій тобі купував — це сімейне майно!

Звук розірваного шовку в тиші передпокою був різким і неприємним. Тканина піддалася — і

Життєві історії 0

– Алло, Вітя… Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий. Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна. – Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду. Син поклав слухавку…

– Алло, Вітя… Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий. Подзвони

Життєві історії 0

Юра не поспішав після роботи додому. Та й орендовану квартиру важко назвати домом, це лише тимчасовий притулок. Він зробив зайве коло по місту. Дощ бив у скло машини, вітер зривав листя з дерев. Один жовтий лист застряг у склоочиснику з боку пасажирського сидіння. Все, скінчилося бабине тепле літо. Батько казав, які баби, таке і літо.

Юра не поспішав після роботи додому. Та й орендовану квартиру важко назвати домом, це