— Моя земля — мої ягоди! Онукам нічого не дам! — прогнала дітей свекруха.
— Кому ти потрібна в п’ятдесят п’ять років із зарплатою медсестри! — злісно виплюнув
— Куди вони поділися, Олено Григорівно? Тільки не кажіть, що вони вирішили переїхати на
— Мені потрібен місяць. Потім я піду, — перебив сина батько. — Ні, тату,
— Чому ти сидиш, наче статуя?! У мене життя руйнується! Моя кар’єра закінчена! Мене
— Усе, з мене досить! У мене більше немає сил! — гнівно вигукнула Олена
Ключ не повертався. Наталя спробувала ще раз, ще, потім уп’яте. Метал уперто опирався, ніби
– Ти знову накупила якоїсь нісенітниці, – незадоволено сказав Ігор, заглядаючи в пакети. Я
— Я ж ваша мати! У мене немає таких грошей! — заголосила свекруха, витріщившись
Олена з Петром підійшли до своєї ділянки о п’ятій годині — автобус трохи запізнився.