— Ми ж свої, давай без цих перебільшень. На рахунку гроші відкладені на важливі речі. — Моє здоров’я — це не важлива річ для тебе? — Важлива, — поступливо погодився Гліб. — Але мати вже найняла робітників. Їй треба міняти паркан на дачі, старий зовсім завалився. Сусіди скаржаться. Плюс Стасу треба допомогти. Ім’я дівера завжди діяло на Віку як червона ганчірка…
— Скажи матері, що фінансування закінчилося. На паркани їй заробляй сам…   …— Ти
Чоловік пішов до жінки, молодшої за нього на 17 років. Повернувся через пів року: «Вона хороша, просто… молода». А що далі?…
Чоловік пішов до жінки, молодшої за нього на 17 років. Повернувся через пів року:
— Просто поверни мої 180 тисяч по-доброму, і я нічого не скажу Антону, — свекруха звинуватила мене у крадіжці, але не подумала, чим це обернеться…
— Просто поверни гроші, Аню. Я не скажу Антону, і ми забудемо цю історію,
Родина чоловіка приїхала другого січня без запрошення й обурилася, побачивши порожній стіл. Я зробила їм пропозицію, після якої вони зникли без сліду…
Родина чоловіка приїхала другого січня без запрошення й обурилася, побачивши порожній стіл. Я зробила
— Ми взяли твою машину на вихідні, бензин заправиш сама. Там лампочка вже блимала, коли ми їхали назад, тож не зволікай, а то застрягнеш десь посеред мосту. Зв’язка ключів із дзвінким звуком впала на тумбочку в передпокої, ледь не збивши флакон із туалетною водою. Денис стягнув кросівки, не розв’язуючи шнурків, і наступив п’ятою на задник. Від нього пахло дешевим тютюном, річковим мулом і смаженим м’ясом. — Тобто — ви взяли?…
— Ми взяли твою машину на вихідні, бензин заправиш сама. Там лампочка вже блимала,
— Моя зарплата — це мої гроші, а на підгузки проси у своїх батьків, — відрізав Антон, не повертаючи голови, і вальяжно вмостився за комп’ютером. Клацання миші. Натягнуті на голову масивні навушники. Яскравий монітор із черговою стрілялкою. Я стояла посеред нашої вітальні з порожньою упаковкою від дитячих вологих серветок у руках. У вухах дзвеніло. Здавалося, повітря в кімнаті раптом стало таким густим, що ним неможливо дихати…
— Моя зарплата — це мої гроші, а на підгузки проси у своїх батьків,
«Сидітимеш вдома!»: чоловік скинув ноутбук дружини з 9-го поверху, щоб зірвати її зустріч, але не врахував одну деталь. Він зачинив двері й відібрав ключі, не знаючи, що дружина вже зробила три дзвінки…
«Сидітимеш вдома!»: чоловік скинув ноутбук дружини з 9-го поверху, щоб зірвати її зустріч, але
— Подумай, що твоя донька робитиме сама в квартирі? Вона ще занадто молода для самостійного життя. Усього дев’ятнадцять років. Віддай квартиру Світланці — ось і вся розмова, — звично торохтіла Надія Семенівна у слухавку. Для Лариси ця розмова була до нудоти знайомою — третя за останній місяць і від того особливо нестерпна. Важко було змиритися з тим, що мати ось так, між іншим, розпоряджається квартирою, у яку вони з Вадимом вклали майже шість років життя…
— Подумай, що твоя донька робитиме сама в квартирі? Вона ще занадто молода для самостійного
Потім я почула. Рита нахилилася до свахи й зашепотіла, не помітивши, що я підійшла ближче: — Галина добра, але як господиня, самі бачите, ні на що не придатна…
Потім я почула. Рита нахилилася до свахи й зашепотіла, не помітивши, що я підійшла
— Тільки відразу домовимося, — додав Ілля, — Артем — не моя фінансова відповідальність. Я не збираюся утримувати чужу дитину. Олена повільно відклала ручку. — Ілля, я в декреті не отримуватиму зарплату. Як тоді мені бути? — Ну, виходить, ці півтора року Артем проживе у твоєї матері. Чого ти хвилюєшся? Там він не пропаде…
— Після весілля тобі краще одразу піти у декрет. Я хочу, щоб у нас

You cannot copy content of this page