Життєві історії 0
— Про що розмова, мужики? — Тарас сів поруч. — Та як завжди, про жінок, — хихикнув Антон. — Про життя, — поправив Павло. — Жінки — вони й є наше життя. — Це точно, — погодився Тарас. — Була в мене в житті зустріч з однією жінкою, їздив я до неї два роки, й досі не зрозумів, чому не залишився з нею
Ці вікна він не сплутає ні з якими іншими, знайомий силует будинку помітний навіть
Життєві історії 0
— Лідо! У тебе досі ця кофтинка ціла. Я двадцять років тому на тобі її пам’ятаю, навіть пам’ятаю, що ти її тут і купувала, а ти все ходиш у ній? Це як? Вона втратила вигляд, розтягнулася, вицвіла. Та й соромно в такій ходити, я б не змогла. Купи собі щось нове, пристойніше
Приїхавши до міста в лікарню на обстеження, Лідії довелося зупинитися в родичів по лінії
Життєві історії 0
— Валізу в руки й поїхала. Отримала з собою купу добрих побажань, навпіл із сумнівами, що нічого в нас не вийде, краще б ми залишилися, жити можна й з батьками в трикімнатній, — усміхається Юля. – Ще й брат казав, мовляв, я — молодша, я повинна батьків доглядати, я зобов’язана залишитися. А ми не хотіли разом із батьками, ми хотіли самі
— Звісно, було прикро, але що поробиш, претензії висловлювати мені навіть на думку не
Життєві історії 0
— Сідайте обідати, — сухо сказала вона. — Але одразу хочу попередити, щоб ніхто не ображався. Я рідко готую й більше цього робити найближчим часом не буду. Смаженої картоплі з салом, яку ви любите, у мене, на жаль, немає, усе дієтичне
— Зайчику, мені треба дещо тобі сказати, — мовив Євген, обіймаючи дружину. — Кажи,
Життєві історії 0
— А чи знаєш ти, що буде, якщо ми розлучимося? — я продовжувала, ігноруючи її слова. – Діти бачитимуть батька на вихідних. Якщо пощастить. Артем перестане його поважати, бо найголовніший чоловік у його житті зрадив його. Соня виросте з переконанням, що любов — це тимчасово, ненадійно. Ти готова взяти на себе відповідальність за це?
Ніколи б не подумала, що кулінарні курси змінять моє життя. Того грудневого вечора я
Життєві історії 0
— Я приготував твою улюблену картоплю з м’ясом у духовці! Де твоя велика ложка? Реакція Аліни здивувала: почувши запитання, на кухню “влетіла” розлючена фурія. — Ти обізвав мене товстою! Підлий! — Нічого подібного, — спокійно відповів чоловік, — просто останнім часом ти любиш смачно й багато поїсти, і велика ложка в тебе справді є, а часу на їжу, мабуть, немає
— Аліно! Я в спортзал, підеш зі мною? — спитав Олег у дружини. —
Життєві історії 0
— У мене в гаманці всього двадцять гривень залишилося. А що на них купиш? Онуки миттєво ніяковіли, опускали очі додолу й швидко тікали до дитячої кімнати. Після того як ця історія повторилася на постійній основі, діти й зовсім перестали чекати від бабусі смаколиків
Ірина Михайлівна навідувалася до сина й невістки Ольги стабільно двічі на тиждень. Щоразу, коли
Життєві історії 0
— Мамо, — намагаючись зберігати спокій, промовив старший, — ти вирішила зробити собі гніздо, і тобі потрібні будматеріали? — А ти знаєш, що всіх гумористів я здаю в дитбудинок? — роздратовано спитала Наталя. — І багатьох здала? — хмикнув син. — У мене було десятеро дітей, залишилося троє
Коли вдома троє дітей, собака, стара шкідлива кішка, а ввечері ще й чоловік з
Життєві історії 0
— Чому ти сам не економиш? Учора знову їв у ресторані! — схрестила руки на грудях жінка. — Ти лазила в мій телефон? Це був діловий обід! Не можна ж завжди харчуватися вдома… — Зрозуміло. Ну так, ресторан — найзручніше місце. Ціни ж копійчані… А ми з дітьми їстимемо вдома, бо це дешевше?
Артем і Христина були молодою парою, яка прожила разом уже десять років. За цей
Життєві історії 0
— Я тут гостинців принесла! Дитині особливо корисно буде, — з важливим виглядом промовила свекруха й витягла з пакета заморожену печінку. — Тут і печінка, і легені, й нирки. — Христині ще рано таке їсти, — заперечила Галина. — А ми з Іванком таке не їмо. — За себе кажи! Мій синочок дуже любить лівер
Олександра Тимофіївна гордовито постукала у двері однокімнатної квартири, де жили її син Іван та

You cannot copy content of this page