— Світланко, тільки не починай. Просто вислухай, — Ігор не піднімав очей, зосереджено розглядаючи
Того суботнього ранку за вікном панувала справжня «золота» осінь — така, що вимагає затишку,
Побачивши свою колишню дружину — ту саму, яку він колись залишив без даху над
— Олено, нам треба поговорити. Голос чоловіка, що долинув із передпокою, змусив її внутрішньо
— Погляньте-но, яка синьйора до нас завітала! Їй уже каву в ліжко подавай! Поїдеш
— Валюшко, глянь-но! Ось тепер заживемо! Ми тепер справжні багатії! Квартира є, машина під
Мені сімдесят два. Життя моє тепер вміщається у дві валізи та одну кімнату з
Листопадовий вечір у спальному районі Києва тягнувся нескінченно. Сірі багатоповерхівки ніби впиралися в низьке,
Коли моєму онукові було тринадцять років, мене помістили в будинок для літніх людей, а
— Зникло шістсот тисяч! Я дзвоню в поліцію! — кричала Олена чоловікові, але гроші