Цей день

Гучний, різкий тріск розірвав ранкову тишу. Звук був такої сили, ніби на першому поверсі впала шафа з посудом. За ним пролунав дзвін осипаючогося скла. Світлана різко сіла на ліжку. Ковдра грудкою звалилася на підлогу. Поруч підскочив Денис, судорожно протираючи обличчя руками. — Що це впало? — хрипло запитав чоловік, мружачись від яскравого сонця, що пробивалося крізь щільні штори. Знизу, з боку їхньої нової заскленої веранди, долинув глухий удар дерева об дерево.

Гучний, різкий тріск розірвав ранкову тишу. Звук був такої сили, ніби на першому поверсі

Життєві історії 0

— Покличеш родичів — поїду до матері! — холодно заявила Юля здивованому чоловікові. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках планшет з відкритим робочим графіком. Леонід, розвалившись у кріслі з телефоном, навіть не відразу відірвав погляд від екрану. Його обличчя виражало те саме блаженне невідання, яке так часто дратувало Юлю останнім часом. — Юля, ну що ти починаєш? — ліниво простягнув він, нарешті зволивши подивитися на дружину.

— Покличеш родичів — поїду до матері! — холодно заявила Юля здивованому чоловікові. Вона

Життєві історії 0

— Що з твоїм обличчям? — Ілля завмер у дверях, дивлячись на невістку. Під лівим оком Діни розпливався фіолетовий синець, губа набрякла. — Впала, — вона відвернулася, поправляючи волосся. — Проходь, Валера на кухні. Ілля пройшов у квартиру. Три роки вони не бачилися з братом, а тут така зустріч. У животі неприємно стиснулося — він надто добре знав ці «впала». На кухні Валера різав ковбасу. Побачив брата, розплився в посмішці: — Ілля! Нічого собі! Скільки років!?

— Що з твоїм обличчям? — Ілля завмер у дверях, дивлячись на невістку. Під

Життєві історії 0

Люба завжди мріяла про доньку. З самої юності бачила себе тільки мамою дівчинки. Заміж вона вийшла пізно, тому її мрія довго не здійснювалася. Але буквально через кілька місяців після одруження з’явилися всі симптоми омріяного стану, і похід до лікаря це підтвердив. А через вісім місяців Люба народила… Хлопчика. Вона навіть ошелешилася від цих перших слів акушерки. — Як, у мене хлопчик? — здивувалася вона. — Має ж бути дівчинка!

Люба завжди мріяла про доньку. З самої юності бачила себе тільки мамою дівчинки. Заміж

Життєві історії 0

Михайло просто оновив сторінку в мобільному додатку банку, побачив довгоочікуваний нуль, з полегшенням видихнув і поклав телефон на кухонний стіл. – Готово, – тихо промовив він, дивлячись на Клаву, яка помішувала на плиті овочеве рагу. – Все! Ми вільні! Клава завмерла з черпаком у руці. Вона повільно повернулася до чоловіка, і на її обличчі, постарілому за ці роки турбот, розквітла посмішка. Непокірне пасмо волосся вибилося з пучка, і вона автоматично спробувала прибрати його тильною стороною долоні. – Правда? Остаточно? – її голос затремтів.

Останній платіж за іпотекою був внесений тихо і буденно. Не було фанфар, не було

Життєві історії 0

Лідія почала читати і ставити проти кожного прізвища порядковий номер, будувати маршрут, щоб менше витрачати часу на дорогу і не кружляти по дільниці. — Я б ні дня не працювала на пенсії. Наступного ж дня звільнилася б. Ох, і виспалася б тоді, — мрійливо сказала Тетяна. — У тебе двоє хлопчиків. До того часу, як ти зберешся на пенсію, вони вже виростуть, одружаться і подарують вам з чоловіком онуків. Спати не буде коли, — сказала Лідія. — А скоро чоловік теж вийде на пенсію, і ви вдвох цілими днями сидітимете вдома, набриднете одне одному гірше гіркої редьки. Мені ось цікаво, хто з вас першим знову втече на роботу? — посміхнувшись, сказала Лідія.

Лідія побачила молодого високого чоловіка і не стрималася від подиву, так він був схожий

Життєві історії 0

Жінка, як належить, скинула швидкість, і раптом, біля автобусної зупинки, у світлі автомобільних фар, побачила дивну літню жінку. Ця старенька стояла і тримала на руках щось загорнуте в ганчірку, ніжно притискаючи це щось до грудей, немов немовля. І при цьому жінка дивилася на машини, що наближалися, з такою надією, що Валентина, не замислюючись, натиснула на гальмо. Зупинилася, вийшла з машини і поспішно попрямувала до старенької. Підійшовши ближче, вона розгледіла біля її ніг сумку на коліщатках. – Ви чому тут стоїте?

Валентина поверталася з дачі пізно ввечері. Вона спеціально вирушила в дорогу, коли на вулиці

Життєві історії 0

— Невже ти так просто дозволиш мені піти, повіривши в якийсь дурний тест?! — запитувала Ольга… Максим вже більше години вислуховував на свою адресу, який він покидьок і негідник, раз не вірить власній дружині. Але йому було все одно. Чоловік чесно втомився від довгого періоду нервування і недовіри. Тому правда, яку він з’ясував, не стала настільки шокуючою. Він заздалегідь був до неї готовий. — Це наука, я в неї вірю, — втомлено зазначив Максим. — Оля, досить! Ти мене обдурила. — Я клянусь, що у мене нікого не було, крім тебе!

— Невже ти так просто дозволиш мені піти, повіривши в якийсь дурний тест?! —

Життєві історії 0

Про нього він дізнався від баби Ані — старшої прибиральниці, яка тоді ще не вийшла на пенсію. — Я тоді була молодшою, очі — як у яструба, — розповідала вона. — Дивлюся у вікно, а він стоїть під ліхтарем, тримає малого за руку. Хлопчику років трьох, не більше. Говорить з ним серйозно, як з дорослим. Потім дзвінок у двері — і давай бог ноги. Я за ним, та тільки він спритний виявився. Зний швидко, ніби й не було…

Коли Ромі було три роки, незнайомий чоловік привів його до дитячого будинку. Минули роки

Життєві історії 0

Антоніна Петрівна пройшла на кухню, де увімкнула телевізор. З хвилини на хвилину мав розпочатися її улюблений серіал. Жінка не пропускала жодної серії. І саме сьогодні мала відбутися розв’язка сімейного конфлікту головних героїв. Вона поставила чайник, щоб заварити свіженького зеленого чаю з жасмином, і попрямувала до холодильника. Дочка Міла, у якої зараз жила Антоніна Петрівна, ніколи не скупилася на покупку дорогих, якісних продуктів. Вона справедливо вважала, і мати її в цьому всебічно підтримувала, що сім’я повинна харчуватися правильно і смачно. І що економити на продуктах ні в якому разі не можна. Що це остання справа. Тим більше, що заробляли вони з чоловіком Ігорем дуже навіть непогано.

Антоніна Петрівна снідала на кухні у своєї дочки. Робила вона це з великим задоволенням.