Цей день

Вечір передбачувано завершився бажанням Насті поїхати раніше і радісним вигуком якоїсь літньої малознайомої гості: – Ой, Дімочці теж треба їхати, він тебе підвезе, правда, Діма? – Звичайно, підвезу! – Діма був сама галантність. Вони вийшли у двір, кавалер відкрив їй передні двері машини, сів за кермо. – Тобі куди? – спокійно запитав він. – Якщо зручно, то на Салтівську. Якщо ні, то куди-небудь в таке місце, де можна викликати таксі. – Не хвилюйся, довезу, куди скажеш. – Діма, тільки давай відразу домовимося, я не схильна продовжувати знайомство! – У-у, я такий жахливий в твоїх очах? – напівжартома запитав хлопець.

– Настя, ми чекаємо на тебе в неділю о другій годині! – мамин тон

Життєві історії 0

— Мені Валерія… Паршина, він тут… працює? У вагончику, може бути? Господиня розреготалася так, що з ганку, здається, посипався сніг. Сміх у неї був грудний, гучний, впевнений. — У якому ще вагончику, люба? Ви що, адресу переплутали чи з глузду з’їхали? Валера! — вона обернулася вглиб теплого, світлого холу. — До тебе тут, схоже, кур’єрка заблукала! Або з бухгалтерії хтось із привітаннями? І тут сталося те, від чого коробка з домашнім тортом ледь не вислизнула з остаточно занімілих пальців Марини.

Чоловік 20 років «їздив у відрядження». Я приїхала туди несподівано: двері відчинила жінка з

Життєві історії 0

Анна дуже зраділа, коли несподівано приїхав додому син Антон, який ось уже десять років жив і працював за кордоном. — Чому ти навіть не повідомив, я б хоч твоїх улюблених пирогів напекла до твого приїзду, — сказала мати, коли вони пили чай. — Та годі, мамо, я ненадовго, на два-три дні, — відповів син і сумно подивився на матір. Мати не впізнавала сина, її здивувало, що він не виходив на вулицю поспілкуватися з односельцями. — Мабуть, втомився, — вирішила вона.

Анна дуже зраділа, коли несподівано приїхав додому син Антон, який ось уже десять років

Життєві історії 0

Лера не завжди була такою. Ще два роки тому вона була красивою, доглянутою дівчиною, працювала PR-менеджером і була одружена з бізнесменом. У важку чорну депресію вона впала після розлучення. Чоловік кинув її через те, що Лера не могла мати дітей… — Лера, ти коли пити перестанеш? — суворо запитала Оля. — Оль, я все… Я більше не буду, — заїкаючись, сказала Лера. — Я це вже тисячу разів чула! Ти подивися, на кого ти перетворилася? Квартиру зіпсувала… — Тебе ж тільки квартира цікавить? — посміхнулася Лера.

— Лера, я тобі вже пів години дзвоню! Хотіла вже поліцію викликати! — Оля

Життєві історії 0

— Слухай, Аня, тут така справа, — нервово почав Максим, старанно відводячи погляд убік. — У мене погані новини. Тільки не хвилюйся, добре? Ну… загалом, Пашка потрапив в аварію. Аня, яка не очікувала від цієї розмови нічого серйозного, страшенно зблідла і зробила пару кроків назад, намацуючи спинку стільця. Її наречений потрапив в аварію? Та як же так? Як це взагалі могло статися? Паша – найуважніший і найакуратніший водій з усіх, кого дівчина тільки знала. — Що з ним?

— Слухай, Аня, тут така справа, — нервово почав Максим, старанно відводячи погляд убік.

Життєві історії 0

Жінка підійшла до дверей і подивилася у вічко. На сходовому майданчику нетерпляче переминалася з ноги на ногу Даша. Дівчата дружили зі школи. Дар’я була двоюрідною сестрою Сергія, чоловіка Софії. — Привіт, подруго, — ураганом увірвалася в квартиру Дашка. — Ти що, ще спиш? А чому така сумна? Сергій коли з вахти прилітає? — Привіт, Даша. У середу, через два дні. — А що такий сумний тон? Ти не впевнена, що він прилетить? — не замовкаючи, базікала вона. — Сергіїв номер не відповідає з учорашнього дня. — Що?! І ти мовчиш???

Софія обережно сіла на ліжку, взяла зі спинки халат, накинула на плечі. Останній тиждень

Життєві історії 0

— Як на роботі? — запитала Таня, накладаючи пюре Вадиму. — На роботі — терпимо, а ось на особистому фронті — біда, — сказав Вадим, стиснувши губи. — Це через сварку з матір’ю? Взагалі це я повинна на тебе ображатися. — Ні, Таня, не через це. — А що тоді? — А ось, — він показав їй дві фотографії на телефоні

Таня і Вадим повернулися з гостей. — Що це за чоловік на зупинці? —

Життєві історії 0

Сума боргів була лише на кілька тисяч більша за суму, що вона накопичила на квартиру. — Ви що, з глузду з’їхали? — Це все назбиралося поступово, — виправдовувався батько. — Одним кредитом погашали інший, відсотки росли… — А Олена що, весь цей час не працювала?

— Ви від мене ні копійки не отримаєте! Самі боргів набрали, самі і віддавайте!

Життєві історії 0

— Але це ж несправедливо! — раптом спалахнув Андрій. — Чому я своїх друзів не можу запрошувати в гості, а ти своїх можеш? — Чому? Зараз, любий, я тобі поясню! — і він уже шкодував, що почав цю розмову, бо побачив, як блиснули очі дружини.

Все почалося з того самого дня, коли Андрій прийшов додому з блиском в очах

Життєві історії 0

І тут з кухні вийшов сусід, дядько Коля. — Ого, які люди! Хлопці, подивіться, хто до нас приїхав! – прогудів він. Володя з неприязню відзначив про себе це «до нас» і не потиснув простягнуту до нього руку. — Що він тут робить? — запитав Володя суворо, так у нього викладачі на іспиті запитували відповідь на білет.

Батька не стало взимку, через кілька днів після Нового року, а мати навіть не