— Алло, ми з тобою люди не молоденькі, я особливо. Ти мені дуже подобаєшся. Анечка до тебе прив’язалася, давай не будемо гаяти час і спробуємо жити разом, якщо я тобі не противний.  — Не противний, — відповіла Алла. І живуть вони вже майже рік
Зранку Алла з’їздила на могилку до мами. Вчора було прощання з нею. Людей прийшло
Іноді Таня замислювалася, яким було б її життя, якби мама вирішила завести дітлахів від чоловіка номер два, терапевта в місцевій лікарні, або, наприклад, від чоловіка номер чотири, фахівця зі зламування замків. У кожного з них були свої недоліки, а батько Тані був ідеальним. Принаймні, так здавалося її мамі
Обзавестися дитиною мама вирішила в тридцять вісім років. Усе життя вона пропрацювала в школі,
— У вас зачіска нова, — помітила Віра. — Я теж собі каре хочу, але страшно волосся обрізати. — Ну, якщо хочеться – обріж, — зітхнула Лілія Сергіївна. — Лови момент – перед тобою зараз усі дороги відкриті, не бійся пробувати нове
Віра багато разів збиралася продати хустку, але так і не змогла. Ціну її вона
— Оце тобі й «витворила» наша Лерка, — бувало сміялася баба Катя, — підкинула нам соколика та й подалася знов у місто щастя шукати… — Аби тільки знов не принесла кого, — остерігався дід, — невже ж розуму не стане на ті самі граблі не наступити?
Славко ріс без тата, у селі, під крилом ласкавої бабусі Каті та мудрого діда
— Я одразу побачила, що це за гуляща порода! — говорила мені моя рідна ненька. — Нехай собі котиться на всі чотири боки, ти знайдеш собі іншого, порядного чоловіка, справжнього козака. — Звичайно, це дуже сумно, але ж це життя, моя люба! — сказала моя свекруха, коли я зателефонувала їй, щоб повідомити цю гірку новину
Тривалий час я обманювала себе, жила в ілюзіях. Прикидалася, що в моєму житті все
— Не будь такою впертою, дитино! — казала бабуся. — Твій батько – молодий чоловік, він не може вічно тужити. Вісім місяців – це ще не вічність. Бабуся мала б ненавидіти його за те, що він так швидко забув її доньку. Але бабуся тата любить і вважає найшляхетнішою людиною
Коли тато одружився з Мариною, Юля, наче неприкаяна, почала тинятися вулицями без жодної мети,
— Славко, мій коханий колишній чоловік, вирішив повернутися до мене! Я не могла стримати сліз. Однак не хочу нікого вводити в оману. Я плакала не від щастя. Я плакала від радості, що нарешті зможу йому помститися
Мій чоловік кинув мене у мій день народження, коли мені виповнилося сорок чотири роки.
— Слухай, Ксюшо, ти ж зовсім неправильно доглядаєш за квітами. Їх не так потрібно поливати, – похитала головою жінка, окинувши поглядом кухонне підвіконня. – Потрібно поливати збоку, щоб краплі води не залишалися на листках, бо вони обов’язково опиняться на підвіконні й утворять патьоки, які потім буде складно вивести
— Ти, дійсно, цього так сильно хочеш? – невпевнено перепитала Ксенія в чоловіка. —
— Яка чудова зустріч, Таню! У нього теплі руки й такі ж теплі губи. Від Аркадія пахне ігристим і щастям. Таня весь вечір не може стерти з обличчя усмішку, а Женя, навпаки, хмуриться, бо побачив їхні поцілунки. Ну й нехай
Його дружину Таня конкуренткою не вважає. Вона знайшла її в інтернеті й одного разу
Павлу Людмила подарувала хлопчиків-близнюків, мабуть, від матері передалася їй така спадковість. Назвали хлопчиків Ілля та Ігор. Павло переконав її, що на нього хлопчиків записувати не треба, їй вигідніше вважатися матір’ю-одиначкою й отримувати пристойні допомоги на дітей від держави
Людмилка була молодшою донькою в сім’ї. Були ще два старші брати-близнюки, старші за Людочку

You cannot copy content of this page