— Ти знову не полагодив ручку шафи, — сказала я, не підвищуючи голос, але
— На добраніч, милий. — На добраніч, — сухо відказує він, наче для галочки,
— Це що, серйозно табір? — пробурмотів я, вистрибуючи з автобуса, що виглядав, як
— Ну що, родино, встаємо! — голосно оголосила бабуся Ганна, виходячи на подвір’я з
— Ти знову на ліфті піднімалась? — кинув Артем, дивлячись на Олену з легким
— А чому у нас у дворі тільки бетон і припарковані машини? — скривився
Дід Сашко розгублено дивився на лавку в парку, де сиділа баба Іра, підгодовуючи голубів.
— Мама, не тисни так. — Я ще навіть не починала, — спокійно відповідає
— О, нарешті з’явився! — крикнула Віка з третього поверху, коли я заносив валізу,
— Ти справді… це ти? — голос Лізи тремтів, але в очах було більше