— Ну ось, будинок. Ось сад. Бажаємо родючої землі та гарного врожаю! – подружжя було щасливе, що позбулося дачі. — Не шкода тобі? – запитала Тамара в чоловіка, коли вони їхали у свій новий дім, вручивши ключі сестрі. — Ні. Нехай Дарина і Катя щасливо там живуть. А в нас час відпочинку
— Вихідні минули, а ми навіть не присіли, — Тамара, втираючи піт з чола,
— Скажи, – запитала вона, – а ти справді так сильно кохаєш Андрія, що готова проміняти вільне життя на ось це ось усе, – вона обвела рукою будинок і двір. І в селищній школі готова працювати? І всю зарплату матері віддавати? І на цьому городі, хай йому грець, гарувати?
— Валю, ми з татом плануємо ці вихідні на базі відпочинку провести. Ти ж
— Ну якщо це курорт, чому самі готувати мусимо? — питає Орися. Та й Галина з Вірою розгубилися. — От! От, шановні пані, в цьому й полягає спеціальна програма. За садибою треба доглядати й прибирати, город поливати й полоти. А от ще вікна б помити, та там он діляночку перекопати
Охайний та свіжовиголений пенсіонер якого звали Борис Семенович Загребельний, з’явився перед вербівчанами як новоспечений
— Я не хочу, щоб моя кохана жінка виглядала як бегемот, тому, — він зробив багатозначну паузу й оглянув Елю з ніг до голови, — тобі доведеться багато тренуватися, моя радість. Набрала ти, звичайно, зайвої ваги, нітрохи не менше того самого, великого звіра з Африки
— Ну що, поправилася? — Талії не обхопити, і ззаду в тебе, як у
Свекруха моя живе за 15 хвилин пішої ходи від нас. У неї Максим вечорами й «провітрював мізки» за щедро накритим столом. Я вважаю, що з боку чоловіка це непорядно, поводиться він як щур: ми з донею їмо вівсянку на воді, а у своєї матері чоловік і батько стейки телячі їсть та червону рибку
— Я дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Причому
«Напевно, вже північ, може краще піти додому», думала жінка, але втомлене за день тіло не хотіло відриватися від лавки, і сон тихо гладив повіки, заліплюючи їх лінню. Було так тихо і затишно, Люда дрімала під шелест листя і навіть не злякалася, коли на стіні з’явилася темна тінь
У Людмилиному мозку, злість на чоловіка палала мов чорна свічка, затягуючи свідомість димом розпачу.
Тітка пішла з життя спекотного літнього дня. І Ліза могла не дивитися на календар, вона й так знала, яке число. Прокляте 28 липня
Як зʼявився Василь у їхньому селі — справді ніхто точно не знав. Принаймні, Ліза
— Я ненадовго. Ти не думай. У мене в Києві все налагоджено. Життя своє. Але тиждень хочу побути вдома. З дітьми. Сподіваюся, це не проблема? — Як ти собі це уявляєш? Будемо спати втрьох? — Я на дивані можу, у вітальні. Слухай, ти б не противилася! Я не розлучалася з Вадиком. І прописана тут. Але, думаю, ти й так це знаєш
Коли дружина Вадима втекла з коханцем, залишивши йому двох малих дітей, він зблизився з
— За цапом чого не дивишся? Спиш до обіду?! Ледарка ти, а не господиня! Навіщо худобу заводиш, якщо не доглядаєш за нею?! Цап твій мені капусту попсував, усе потоптав! Ти тепер мені збиток нести повинна! — Ніна не збавляла обертів, її голос ставав усе вищим
Тільки сонце ще не зовсім виповзло з-за обрію, а на подвір’я Семенових вже влетіла
— Мені батько платить гроші, — кричала донька. — І ти повинна платити стільки ж, вже на 10 тисяч я і прогодуюся, і кросівки собі куплю. Чому мої гроші йдуть на всіх? Ти чоловіка свого годуєш і синочка ущербного балуєш, а я собі кросівки випрошую
— Таке видовище вчора влаштувала, і гірко, і соромно, — Олена втомлено хитає головою.

You cannot copy content of this page