Життєві історії 0
— Біжіть до бабусі, Зоряно. Там і ночуйте. Швидше, а то темно скоро буде на вулиці… А я завтра вас заберу. Зоряні було тоді десять років, а Данилкові п’ять. Йшли діти на інший кінець містечка самі
Сестра Зоряна і братик Данило були дружні з раннього дитинства. Сестра була старша за
Життєві історії 0
Але як прийме немічна хвора старенька нового члена сім’ї — молодого, напевно, галасливого чоловіка зі своїми звичками та порядками? Як молодий хлопець прийме стару, майже нерухому хвору жінку, у вигляді неодмінної частини їхнього з юною дружиною побуту?
Квартирне питання не зіпсувало стосунки в родині Марійки, хоча й дало про себе знати
Життєві історії 0
Через три роки, дружина подарувала мені донечку. Я радий, шалено радий був! Друге дихання відкрилося, працюю як заведений… За місяць дружина скаржиться, що тяжко з дітьми, і натякає, що непогано було б, якби приїхала теща на допомогу
Київ зустрів мене гамірними вулицями та новими обличчями, але найважливішою зустріччю стала вона –
Життєві історії 0
— На мій характер, я б їй давно копняка дала чарівного. Але Люда, на жаль, не я. А тепер ця Наталя ще й взялася матері комплекс провини прищеплювати, уявляєш? — Це як? — А ось так: Люда днями ридала у мене, виговоритися треба було. Почала вона дочці щось про роботу говорити, про те, що скоро 25 вже, з особистим життям треба якось визначатися
— Звернулася по допомогу, просить знайти їй підробіток. Чесно кажучи, я навіть і не
Життєві історії 0
— Сам? Ага… Бачу, як у тебе добре все виходить. Від рідного сина й дружини наліво бігати! Так ти, дурень, ще й ревнувати до мене надумав. Я тут за твоєї відсутності допомагаю їй, сім’ю твою тягну – і ось мені подяка. Свиняче рило
У світі братів Миколи та Івана панувала жіноча сила, бо чоловіча виявилася слабкою та
Життєві історії 0
— Славко, ти де? — У мами. — Слава Богу, я боявся, що ти вдома! — Вдома? — Наш дім, Славко, горить
Слава не розповідав мамі, що в батька інша жінка. Розповідав він про інше: про
Життєві історії 0
«Є відро картоплі, коли привезти? Андрій». Нерішуча Марина в цей момент зовсім не стала роздумувати й відповіла: «У суботу». Потім трохи подумавши – перед нею чітко склалися пазли. — Це Олена Андріївна дзвонила своїй подрузі в село
Олена Андріївна зателефонувала до дверей Марини з новеньким смартфоном у руці. Двері відчинились: —
Життєві історії 0
— Любить вона! — аж підскочила Зоя Іванівна. — Стара коза! На десять літ за нього старша! Що ти йому дати можеш, окрім своїх проблем? Наречена, теж мені, знайшлася
— Любить вона! — аж підскочила Зоя Іванівна. — Стара коза! На десять літ
Життєві історії 0
— Степане, мені твоя сестра набридла, хай більше не приїжджає зі своїм чоловіком. По-перше, чоловік на мене дивиться жадібними й масляними очима, напевно, бабій він, захотілося тіла молодого. А по-друге, Аліна твоя все вчить мене, вчить, каже, що погано готую, суп несмачний, посуд брудний. Якщо зараз же не поїдуть, я влаштую скандал
Степан одружився пізно, у тридцять вісім років. До цього не був одружений, звичайно, зустрічався
Життєві історії 0
— А як же малий, Ганнусю? Поки всі інші баби з дідами цілих дев’ять місяців онуків чекають, а в нас із тобою вже готовий онук! Щастя от яке, Ганнусю! Радіти треба, а не сльози лити! — Та вже куди нам до щастя того, чужу дитину виховувати
Так недобре Петро глянув на Ганнусю, аж іскри з очей полетіли. Сидить, буравить її

You cannot copy content of this page