– Відпочивай поки, мамочко, ми все приберемо, посуд помиємо. А потім ще чайку разом з тобою поп’ємо, та побалакаємо. Добре, мамо? Ніна Михайлівна прилягла на диванчик, поки діти хазяйнували на кухні
Одного разу Ніна Михайлівна зовсім випадково підслухала розмову своїх дітей. Так вже сталося. Але
Усі крутилися на кухні, періодично накриваючи стіл, спілкувалися, гуляли у дворі, гралися з собакою. Дід організував мініфутбольне поле й з зятем та внуком гамселив м’ячем по паркану. – Добре ж як! – зітхала мати Олени, – Може, не давати вам грошей? Тоді б ще приїхали
Біля шафи височіла купа того, що в шафу було засунуто просто незаконно. Син Федір
– Тамарочко, адже ти казала, що любиш гостей! У мене ж ювілей скоро вирішила відзначити… Ось подумала – твій будинок просто ідеально підходить! Великий, просторий, усім місця вистачить. І не в спекотному ресторані, а на природі
Людмила Василівна завжди мала хист до затишку, де б не опинилася. Грошей у неї
— Мамо, я одружуюся. Танцюй! Твоє бажання здійсниться скоро. Знайшов я чудо-жінку. З посагом. Галина так і сіла. Лариса була старша за Петю на десять років. “Посагом” був син від першого шлюбу, Єгор
— Мамо, це я, Петя… — голос сина звучав у телефоні тихо, глухо… Наче
— Єдиний син усе-таки, напевно, треба допомогти, — приречено зітхнула Зоя Іванівна й з надією подивилася на чоловіка. — Ага, зараз! Не будь розмазнею, Зою! — Василь вискочив з-за столу. — Не дам якійсь шмаркачці нами командувати
— Єдиний син усе-таки, напевно, треба допомогти, — приречено зітхнула Зоя Іванівна й з
Відчувши приємний аромат м’ясного виробу, кішка кинулася на підлогу автівки й стала квапливо ковтати невеликі шматочки ковбаски. У цей момент до машини повернувся Віктор. Побачивши кішку в салоні, чоловік оторопів. — Це що ще таке?! — Кицюня, — злякано відповіла дружина й погладила тварину. — Звідки?! — З вулиці. — Зрозуміло. Добре, залишай її та поїхали
— Вітю, швидше! — гукнула Ганна, стоячи в передпокої. — Зараз такі затори почнуться,
— Мамо, батько знову гуляв до ранку. Не треба пускати його додому! Давай замкнемо двері, нехай на вулиці спить… Я його боюся! Ігор дивиться на це й виросте таким же! — плакала Інна. Батько влаштував скандал посеред ночі, вона бачила, як мати отримала від нього пару «комплементів» по шиї
— Тамаро, а я твого Васька бачила вчора в Ніни, — голос сусідки застав
— Що тобі потрібно? — Те, що забрали. Мій дім. Мою землю. Моїх дітей, — постать вказала на село. — Вони жили тут, де текла моя найсильніша течія. Дзвін змусив мене піти, але я все одно повертаюся
— Гості вибирають, кого забрати з собою. Вони завжди голодні, — Марія Петрівна говорила
— Ти, вічно нещасна, з цим докірливим поглядом невигуляного спанієля! — Віктор зло блиснув очима. — Ти хоч уявляєш, як це — повертатися до жінки, з якою нудно? — Навіщо ж повертався? — тихо спитала вона. — Бо я дурень, думав, так правильно
— Я завжди кохав лише одну жінку, — голос Віктора звучав трагічно, з надривом.
— Нічого собі! Виходить, що мої батьки подарували твоїй матері половину дачі?! — Вважай, як хочеш, — байдуже відповів Михайло. — Добре, спробую поговорити з твоєю матір’ю. Можливо, в неї хоча б залишилася частинка совісті! — рішуче заявила жінка
Десять років у шлюбі з Михайлом Наталія вважала себе найщасливішою на світі. У них

You cannot copy content of this page