— Галина Іванівна, завтра все як і домовлялися? — запитала Марина. — Так, — тихо відповіла вона. — Чудово, — сказала Марина. — Приїду о 10 ранку, будьте готові. Цього разу Галина Іванівна не відповіла і просто поклала слухавку. Вона вже уявляла, який скандал влаштує Ірина, коли все дізнається. В голові промайнула божевільна думка: «Я сама це все спровокувала». Але тут же вона відмахнулася від цієї ідеї. Ні, вона не була готова звинувачувати себе — це все випадковість, доля, обставини, але не вона…
Галина Іванівна відчувала себе загнаною в кут. Вона ніяк не могла змиритися з тим,
— Іди на роботу! — Я?! — Клава поперхнулася чаєм. — А хто? Я чи що? — здивувався чоловік. — Я заробляю між іншим на нормальній роботі, а ти сидиш вдома. — І це ти називаєш нормальною роботою?! — обурилася Клава.
— Іди на роботу! — Я?! — Клава поперхнулася чаєм. — А хто? Я
— Ксюшенькм, слухай… У тебе ж все одно вже є одна дитина. То, може, ти б і за Машенькою доглянула? Тобі ж все одно вдома сидіти, — абсолютно невимушено запропонувала Олена Василівна. — А так хоч у Оленьки руки зв’язані не будуть. Вийде на роботу, стане на ноги. Їй же зараз так важко… Ксенія зависла на пару секунд. Навіть забула про салат, який щойно акуратно нарізала.
— Ксюшенькм, слухай… У тебе ж все одно вже є одна дитина. То, може,
— Ні, я не дам ще грошей твоїй мамі! Досить! Нехай сама розбирається зі своїми боргами — я умиваю руки! — Тобто ти справді вважаєш, що відпустка в Туреччині важливіша, ніж допомога моїй матері? — голос Ігоря дзвенів, наче натягнутий дріт. Аліна відвернулася від вікна, де дивилася, як весняний дощик безсовісно шльопав по склу.
— Ні, я не дам ще грошей твоїй мамі! Досить! Нехай сама розбирається зі
– Антоне, дай мені ключі від машини, будь ласка. Маму терміново потрібно відвезти в поліклініку. Віра простягнула руку до чоловіка, який лежав на дивані. – Впораюся за дві години максимум, привезу твою красуню цілою і неушкодженою. Антон навіть не підвів очей від телефону. – Ні. – Як це ні?
– Антоне, дай мені ключі від машини, будь ласка. Маму терміново потрібно відвезти в
Двері грюкнули так, що затремтіли шибки в сусідських вікнах. Марина босоніж стояла на ганку в тонкому халаті, і перші сніжинки вже лягали їй на плечі. — Ігор, відчини! — стукала вона в двері, але зсередини долинали тільки злі кроки і гуркіт посуду. — Досить дуріти, я замерзну!
Двері грюкнули так, що затремтіли шибки в сусідських вікнах. Марина босоніж стояла на ганку
— Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно з дому працюєш. Кота цього, пилозбірника нещасного, виженеш. Він мене дратує! І, найголовніше, ти повинна вибачитися перед моєю матусею. Хто тобі дав право мамусю з квартири виганяти? Вона досі ображена…
— Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш
– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?!
– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти
Олена завжди мріяла про дитину. Коли вона дізналася, що при надії від чоловіка, з яким провела всього одну ніч, вона не засмутилася, а навпаки, була дуже щаслива. Вона відразу повідомила йому про свій стан, але він відповів, що не готовий бути батьком і не збирається допомагати їй матеріально.
Олена завжди мріяла про дитину. Коли вона дізналася, що при надії від чоловіка, з
— Вася, у мене мало грошей на картці. Перекажи п’ять тисяч, будь ласка. — Я? Гарна справа. Гості твої, день народження твій, а платити повинен я! Повернеш все із зарплати. Наступного разу розраховуй свої можливості…
— Вася, у мене мало грошей на картці. Перекажи п’ять тисяч, будь ласка. —

You cannot copy content of this page