Життєві історії 0
Дні, коли мені вдавалося поговорити з ним, ставали надовго моєю розрадою, і я подумки перебирала фрази, сказані ним мені. А коли я вчилася у другому класі, тато пішов від нас. Мама довго приховувала від мене, але, врешті-решт, я все одно дізналася, що у нього з’явилася інша жінка. Коли я почула це страшне слово «розлучення», я думала тільки про одне: «Хоч би тато забрав мене до себе…».
Мама була дуже красива, але це була її єдина перевага. Так казав тато. А
Життєві історії 0
– Вона страшненька… – шепотілися напівголосно діти, ховаючи смішки за долонями. – Та така, що бабу Ягу грати без гриму можна! Такі слова летіли за дівчинкою щодня, наче осіннє листя, що несеться вітром – нещадне, холодне, колюче. Але ніхто й уявити не міг, як все обернеться в майбутньому.
– Вона страшненька… – шепотілися напівголосно діти, ховаючи смішки за долонями. – Та така,
Життєві історії 0
— Завтра помию! Або помий сам, якщо хочеш! — Олена, у нас взагалі-то моя мама гостює. Я навіть боюся уявити її обличчя, якщо вона завтра вранці все це побачить! — Ой, Максим, подумаєш! Посуд — це не головне. Важливіше, що свято вдалося. Так добре посиділи. І навіть танцювали! Спати вже хочеться. Будь ласка, не винось мені мізки. Я завтра помию посуд, у мене сьогодні вже сил немає.
— Олено, ти куди? — здивовано запитав чоловік, бачачи, що дружина збирається спати. —
Життєві історії 0
— Мамо, звичайно, їдь, — сказав чоловік без вагань. — Відпочинь як слід. Юля просто переживає за порядок, а ти акуратна. — Дякую, синку, — просяяла Валентина Петрівна. — Я така вдячна! Завтра ж і поїду. Після розмови Юля подивилася на чоловіка з подивом. — Діма, ти розумієш, що відбувається, коли твоя мама з подружками збирається разом?
Дзвінок пролунав у суботу вранці, коли Юля ще ніжилась в ліжку з чашкою кави.
Життєві історії 0
– І що тобі дружина? Стінка чи що? – почула Світлана і завмерла після таких слів, – Скажеш їй, що поїхав до мене допомогти по господарству, а я тебе прикрию. Та ще й знайшов, про кого піклуватися… Та я відразу казала, що вона тобі не пара. Треба було Кіру чекати. А то дивіться, образився, що без нього вона поїхала…
– І що тобі дружина? Стінка чи що? – почула Світлана і завмерла після
Життєві історії 0
— Аня… ну просто подумай, — сказав Льоша, відсуваючи від Ані тарілку з котлетою і макаронами, яку вона щойно поставила на стіл. При цьому Льоша із задоволенням сам взявся до їжі. А на питання в очах Анни відповів: — Ти ж сама кажеш, що втомлюєшся: важко ходити пішки, джинси тиснуть. Може, пора трохи схуднути? Ну навіщо тобі вечеря? Віддай котлетку мені…
— Аня… ну просто подумай, — сказав Льоша, відсуваючи від Ані тарілку з котлетою
Життєві історії 0
Олексій повертався додому пішки. Сніг вкрив двір так щільно, що навіть асфальту не було видно. Стояла тиша, тільки зрідка лунав скрип снігу під ногами. Він йшов не поспішаючи, руки глибоко засунувши в кишені, обличчя вже починало замерзати. «Добре б чаю гарячого», — промайнуло в голові. Останні кілька тижнів тягнулися якось особливо нудно, і Олексій тільки й мріяв, що дістатися до своєї квартири, закутатися в ковдру і забутися. Але не тут-то було.
Олексій повертався додому пішки. Сніг вкрив двір так щільно, що навіть асфальту не було
Життєві історії 0
— Настя, у мене до тебе серйозна розмова! — почав Вадим. — Мені потрібно, щоб ти мене для початку просто вислухала, і найголовніше, не перебиваючи… — На тему? — поцікавилася у Вадика дружина. — Щось сталося? — Ну я ж тільки що просив тебе, не перебивати! А ти відразу вже почала! — нервово вимовив чоловік. — Вибач! Я думала, ти закінчив! Ну тоді продовжуй! — невинно посміхнулася жінка. — Я навіть не знаю, з чого почати… — трохи запнувся Вадим. — Коротше! Там у моїх війна до стелі будинку розгорнулася, і Дімка вимагає від матері звільнити квартиру! — У якому це сенсі вимагає звільнити квартиру?
— Настя, у мене до тебе серйозна розмова! — почав Вадим. — Мені потрібно,
Життєві історії 0
— Мамо, як мені їй це сказати? — зітхнув Рома. — Ти уявляєш, як мені їй зізнатися, якщо навіть у тебе і те, душа пішла в п’яти? Олена Іванівна сіла навпроти сина. — Давай подумаємо. Віка твоя вже не одужає. Вся її родина рано йшла у засвіти. Ти сам все знаєш. Хвороба у неї якась незрозуміла, скільки лікарів її обстежують, а причини не можуть знайти.
— Мамо, як мені їй це сказати? — зітхнув Рома. — Ти уявляєш, як
Життєві історії 0
Ліза здивовано дивилася на стареньку: — Я так і не зрозуміла, що вам потрібно? — Та ось познайомитися зайшла, та млинців тобі принесла на сніданок. Я твоя сусідка, Катерина Петрівна. — О сьомій ранку прийшли знайомитись? — Так на роботу ж треба збиратися, коли ж іще. Нормальні люди зранку снідають і йдуть працювати. Ліза не вважала себе нормальною людиною. Вона звикла працювати ночами, а вставати в обід.
Ліза здивовано дивилася на стареньку: — Я так і не зрозуміла, що вам потрібно?

You cannot copy content of this page