Життєві історії 0
І замість того, щоб попередити кохану про те, що побачення не відбудеться, він відразу ж зібрався на вокзал, поміняв квитки і поїхав. «Нічого, завтра їй подзвоню і поясню ситуацію». Але наступного дня Галя трубку не взяла. Просто перестала відповідати на його дзвінки. Ігнорувала всі смс-ки, а потім і зовсім змінила номер.
«Нічого, завтра їй подзвоню і поясню ситуацію». Але наступного дня Галя трубку не взяла.
Життєві історії 0
Юра обмотував скотчем чергову коробку, і Рената бачила, як непевні його рухи. Він немов намагався відтягнути момент, немов чекав, що хтось скаже йому: «Стоп! Баста! Сталася помилка! Залишаємося на своїх місцях!» Але ні… Вони дійсно втратили все.
Вони стояли в кімнаті в оточенні спакованих речей і обом було на душі погано.
Життєві історії 0
Коли Анна підходила до квіткового кіоску, перші важкі краплі впали на її плечі. Варто було стати під навіс, як дощ посилився. — Не хвилюйтеся, я добре упакую букет, — сказала продавчиня квітів. Поки вона упаковувала в щільний целофан улюблені мамині гербери, Анна з тривогою поглядала, як від зупинки від’їжджають один за одним автобуси.  Нарешті, вона отримала букет, розплатилася і побігла до зупинки, прикриваючи голову пакетом.
— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами
Життєві історії 0
Анна підійшла до дверей, але не зачинила їх щільно, залишила щілинку, почувши розмову на майданчику. — Чому ти з нею так грубо розмовляєш? Пахне смачно, я б не відмовився від котлет. — Ходімо. У кафе перекусимо. Набридли мені її котлети, — пробурмотіла дочка.
Анна смажила котлети, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухні, щоб відкрити. —
Життєві історії 0
Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти.  Тепер Міші двадцять років, він працює в Луцьку, а Каті вісімнадцять — вчиться в університеті.  Квартира здавалася величезною і незатишною без їхнього сміху, без постійної метушні, без гори підручників на столі. Багато років тому, коли народився Міша, вона залишила роботу…
Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися
Життєві історії 0
– А за вами, Неллі Олексіївна, напевно, в молодості кавалери не ходили пішки? – пожартував він, взявши печиво. Бабуся раптом пожвавішала. – Чому ж? Ходили. І навіть одного разу… – вона запнулася і знову подивилася на Вадима тим же пронизливим поглядом. – Вибачте за нетактовність…
Ірина нервово поправляла вазу на журнальному столику. Квартира бабусі Нелі Олексіївни пахла свіжою випічкою
Життєві історії 0
— Іра! — пролунав гучний голос з кухні. — Коли ж ти помиєш цю пательню? Пальці завмерли над клавіатурою. Пательня. Та сама, на якій свекруха готувала обідні оладки, поки Іра була на терміновому зв’язку з командою розробників. — Галина Михайлівна, я зайнята роботою. Проект дуже терміновий, — відповіла вона, не відриваючись від монітора. — Працюєш?
Іра підняла погляд від екрану — код програми знову різав очі помилками. До здачі
Життєві історії 0
— Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате тобі завжди буде, куди повернутися. Цю настанову мама сказала Яні, коли віддавала їй ключі від квартири. — Ти знаєш, що в житті трапляється всяке. І що все може обернутися зовсім не так, як хочеться.  А для мене важливо, щоб ти була захищена. Тому ця квартира тільки твоя.
Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру. — Донечко, ця квартира –
Життєві історії 0
— А хочете морозива? — не чекаючи відповіді, незнайомець кинувся до кіоску з морозивом. Валентина хотіла піти, але подумала, що це незручно. Він повернувся і простягнув їй крем-брюле у вафельному стаканчику. — Ой, це моє улюблене, — сказала Валентина. — Як ви дізналися? — Просто я теж його люблю, — відповів чоловік.
Коли наступного дня Валентина прийшла після роботи додому, Євген пив з мамою чай на
Життєві історії 0
— Знову сидиш без діла? — Андрій зайшов на кухню, потягуючись після денного сну. Він працював у нічну зміну і звик відсипатися вдень. — Резюме пишу, — втомлено відповіла Олена, не піднімаючи голови. — На яку посаду цього разу? — в голосі чоловіка пролунала ледь вловима іронія.
Олена сиділа за кухонним столом, крутячи в руках ручку. Перед нею лежав чистий аркуш

You cannot copy content of this page