Здавалося, що це сон. Зараз вона відкриє очі і зрозуміє, що це все неправда. — Ну, начебто все… Гроші в тумбочці залиш собі. Робота у тебе є, з голоду не помреш. Квартира теж є. Ти це… Не сумуй, добре?  І, до речі, з прийдешнім тебе! Нехай у новому році ти знайдеш своє справжнє щастя! Бувай!
За тиждень до Нового року чоловік заявив Людмилі, що йде від неї. Сиділи, вечеряли,
Михайло був удома, коли вони приїхали. Він лише мигцем поглянув на згорток. — Симпатична, — сказав він і пішов до свого кабінету. Мама суворо подивилася на Ольгу, але та лише відмахнулася. Пізніше з’ясувалося, що даремно. Саме тоді почалася її боротьба з чоловіком. — Міша, Аліна — наша дочка! Приділи їй увагу! — Мені потрібен син!
— Слухай, ти що, до мене причепилася? — кричав на дружину Михайло. — Якої
— Я поговорив зі Славою, — нарешті промовив він, повернувшись до неї спиною. Ліда мовчки чекала, не відриваючи погляду від його напруженої спини. Вона давала йому можливість самому вибрати слова, самому вирити собі яму. — Загалом, він все розуміє, — Вадим зробив великий ковток. — Звичайно, він все поверне, до копійки. Ти ж знаєш, він чесний хлопець.  Просто…
— У нього немає грошей, так? Голос Ліди був рівним, позбавленим будь-яких емоцій, і
Не минуло й п’ятнадцяти хвилин, як Олена В’ячеславівна почала скаржитися: – Уявляєш, нам вчора воду відключили! Хтось із мешканців не заплатив, а страждають усі. І не зізнаються ж! Так втомилася я жити в цій комірчині, де навіть спокійно чай випити на кухні не можна.  Ось у тебе добре. Кімнати просторі, багато світла. А вид з вікна просто чудовий. Аня посміхнулася. Квартира була її предметом гордості.
– Аня, чому ти мою матір до сліз довела? – з порога накинувся на
Надя помітила, як погляд Артема ковзнув по її фігурі з якимось дивним виразом. — Все гаразд? — запитала Надя, сідаючи. — Звичайно, — Артем відклав меню. — Просто задумався про роботу…
— Я думав, ти їси як Дюймовочка, а ти ненажера! За себе платитимеш сама
Маші зателефонувала якась жінка, представилася соціальним працівником. — Вас розшукує біологічна мати. Хоче зустрітися. Маша прийшла до мене ввечері бліда, розгублена. — Мамо, вона знайшлася. Та жінка. — І що ти їй відповіла?
Двадцять три роки тому я забрала Машу з пологового будинку — крихітну, червону, зморшкувату,
У кімнату увірвався Артур. — Ірка, а ну пішли звідси швидко! — Артур, ти що тут робиш? Світлана адресу дала? — Так, вона. Я її за зябра взяв, вона і зізналася, де ти. Фух, встиг, я сподіваюся? Нічого ще не робили? — Іди, заради Бога, звідси, це тебе не стосується, зрозуміло? Лицар тут знайшовся! — Ірка, дивись, що знайшов у журналі. Ось так зараз виглядає твій малюк. Дивись…
— Артур, мені потрібна твоя допомога. Я при надії. Народжувати, звісно, не збираюся. Термін
Вона придумала план. — Віталік, мені треба терміново поїхати на три дні, сестра попросила допомогти з ремонтом. — І правильно, сестрі треба допомагати! — зрадів чоловік. Очі аж заіскрилися вогниками в передчутті. — Вранці і поїду. На роботі домовилася. Ходімо вже в кіно, а то запізнимося… Весь вечір Віталік був сама люб’язність.
Марина випадково підслухала розмову чоловіка з якоюсь дівчиною, яку він називав кицею і кішечкою.
– Коханий, дай мені сорок тисяч. Григорій здивувався такому проханню. Він мав потрібну суму, але все ж хотів знати, навіщо дружині потрібні гроші. Адже в будинку все купувалося з його картки. – А для чого тобі? – Не скажу, – Оксана кокетливо поплескала віями, – Це секрет.
– Люба, нагадую, що Юра – твій син. Не мій. І йому вже тридцять.
— Сергію, ти взагалі в курсі, що у нас із рахунком? — голос Марини тремтів від ледь стримуваного роздратування. — А що там? — ліниво відгукнувся Сергій, не відриваючись від екрану. — Заплатив за світло, за воду, все нормально. — Нормально? — Марина підвищила голос, її очі блищали, як фари вантажівки на нічній дорозі. — Баланс мінус, Сергій! Мінус! Це, на твою думку, нормально?
Сергій хотів зробити батькові сюрприз, купивши величезний телевізор, але замість подяки отримав сімейний скандал

You cannot copy content of this page