Життєві історії 0
— Світланка, ти мене зовсім не слухаєш. — Платон простежив за поглядом дівчини і помітив з іншого боку паркану, що оточував школу, чоловіка. Він секунду дивився на них, потім розвернувся і пішов. — Хто це? Ти його знаєш? — Ні… Не впевнена…
— Мамо, чому ви з татом розлучилися? Я вже доросла, маю право знати…  
Життєві історії 0
Люся проводила довгі вечори, дивлячись на вогонь за чавунними дверцятами, і здавалося, що піч пожирає не тільки поліна, а і її роки, її сили, її майбутнє, перетворюючи все на холодний попіл. І ось одного вечора, коли згущені сутінки заливали її кімнату сизою тугою, сталося диво. Не гучне і не пафосне, а тихе, шурхотливе, як капці сусідки Надії, яка раптом постукала в її двері.
У тому місті, що притулилося на краю географії, немов остання пилинка на карті, час
Життєві історії 0
– Олена, вибач, я передзвоню. Відключившись, вона повернулася до матері: – Ти що робиш? Це мій телефон! І мої гроші! – Ну чого ти так злишся? – мама погладила її по плечу. – Сестрі допомогти – свята справа.
– Алло, Оленко! Так, я в Ані. Що? Гроші потрібні? Звичайно, допоможе! У неї
Життєві історії 0
Іван зрозумів, що настав його останній день у цьому світі. Чи є такі інші світи, він не знав – Олена вірила.  Вона взагалі любила всілякі розмови про нечисть і про ясновидців, про переродження душ, прямо тремтіла вся, якщо по телевізору щось таке бачила. 
Мати тільки перед самим відходом у засвіти зізналася їй у тому, що вкрала її.
Життєві історії 0
– Давай так, – запропонувала жінка. – Зараз я насиплю тобі своєї малини, а мамі ми нічого не скажемо, добре? Маша й сказати нічого не встигла, як жінка взяла своє синє пластикове відро і пересипала ягоди у відро Маші. – Дякую, – тільки й встигла вимовити Маша, а жінка притиснула палець до губ – тихо, це наш секрет.
Вони познайомилися випадково. Маша весь день збирала з мамою малину на дачі, і поки
Життєві історії 0
Правду він дізнався випадково. Тітка Ніна, сестра матері, проговорилася під час сімейного застілля на день народженні Раїси Михайлівни. — Раїса вже все оформила. Будинок у селі, квартира в місті — на дівчаток. Вона каже: «Артему і так доля посміхнулася».
Раїса Михайлівна вимовила ці слова так само спокійно, як зазвичай повідомляла про погоду. Сиділа
Життєві історії 0
– Віка, ти могла б бути ввічливішою. Люди прийшли нас привітати, а ти за столом з ними ні хвилини не посиділа.  Весь час до дитини бігала, а в кінці взагалі майже що вигнала. – А що мені було робити, якщо вони самі не розуміють, що мені в перший день після пологового будинку не до гостей? 
– З тебе, Костя, захисник не вийшов, – сказала чоловікові Віка…   … З
Життєві історії 0
Олена Петрівна завмерла з черпаком в руках. Вона не любила конфлікти, але завжди ставала на бік дочки. Може, тому що Ольга була їй рідною кровинкою, а може, тому що боялася втратити і дочку, як уже втратила одну невістку. — Ольга права, — тихо сказала свекруха. — Може, дійсно варто більше часу проводити на свіжому повітрі.
— Мамо, я приїхала! — пролунав із вітальні навмисно гучний голос Ольги, немов вона
Життєві історії 0
— Чекати?! Ось і все твоє життя — чекати, терпіти. Олег часто згадував, як познайомився з Оленою. Вона була скромною студенткою, але її блакитні очі і нескінченно добра посмішка підкорили його…
Олег зачинив холодильник так, що полиці всередині затремтіли. Один з магнітиків з глухим стуком
Життєві історії 0
— У Олечки все погано, — пробурмотіла вона. — У них борги. А у мене крім вас нікого… Ніна притиснула руки до скронь. — А у нас, виходить, хтось є? У нас своїх проблем — більше нікуди. Чому всі думають, що якщо ми мовчимо, то у нас все добре? Ці слова були сказані не вперше — але вперше вголос…
— Це знову за твою маму?! Ніна різко обернулася до чоловіка, розмахуючи квитанцією за

You cannot copy content of this page