Життєві історії 0
– Нехай хоча б один день у твоїй шкурі побуває. Відразу шовковим стане, – посміхнулася Рита. – Ой, я не знаю, – простягнула подруга. – Страшно якось… А раптом і справді дітей у мене забере.
Вася дивився на тарілку з супом і кривився. — Це що, вчорашній? — похмуро
Життєві історії 0
— Ось побачите, через пару років ваша ділянка буде не гірша за нашу, — говорила вона, передаючи Людмилі різні пакетики з насінням. Перші тривожні дзвіночки продзвеніли вже до середини літа…
— Ти, Маріє, червоні ягоди не шукай. Я вчора все зібрала — онучку побалувати
Життєві історії 0
— Дмитро, — вона повернулася до нього, і в її очах блищали сльози, — ті документи — це зразки для клієнтів! Типові договори, які я використовую для демонстрації! На кожному стоїть червона печатка «ЗРАЗОК»!
Вранці Дмитро чекав на Олену в кухні з несподіваною заявою: — Олено, я все
Життєві історії 0
– Але онуки ж… – Онуки – це ваші діти в першу чергу! Ви їх народили, ви і виховайте як слід! А ми допомагатимемо, коли зможемо. Коли здоров’я дозволить. Коли ви попросите, а не накажете!
– Валентино Іванівно, терміново приїжджайте! Ми з Андрієм взяли гарячі путівки і летимо на
Життєві історії 0
— Тітонько Наталя, а що на вечерю? Я хочу м’ясо! І смажену картоплю! — заявив Максим тоном, що не терпить заперечень. Я подивилася на нарізані овочі для салату і рибу, яку збиралася запекти. Сергій любив легку їжу. Принаймні, так говорив раніше. Господи, яка ж я була наївна!
— Не смій кричати на мого сина! — Сергій дивився на мене так, ніби
Життєві історії 0
— Добрий день, — почула я відразу, як тільки відкрила двері і побачила на порозі невисоку блондинку. Вона дуже мені когось нагадувала, але ось так відразу зрозуміти, кого саме, я не могла.
Жінка дивилася на мене ніби оцінюючи, і я не могла зрозуміти, що саме їй
Життєві історії 0
— Ваш батько перестав платити на вас гроші, — кинула вона через плече. — А без грошей яка від вас користь? — Дівчатка, не бійтеся. Поїдете зі мною. Я подбаю про вас, – співробітниця опіки багато чого побачила у своєму житті, але таке… 
– Віка, ну скільки можна? Поліна нервово ходила по кімнаті, стискаючи в руках черговий
Життєві історії 0
— Справа виграшна, — запевняв він. — Встановимо батьківство, призначать аліменти. З його доходами — мінімум шістдесят тисяч на місяць. Шістдесят тисяч. Діана вже планувала, як витратить перші кошти.
— Що значить «нічого не належить»?! — Діана вчепилася в стіл адвоката. — У
Життєві історії 0
Через два дні Галина Петрівна поїхала. Але перед цим Ірина застала її в коридорі з ключами від її — Ірининої — квартири. — Що ви робите?
Ірина сиділа на кухні, як на вокзалі перед втечею. За спиною — гул телевізора,
Життєві історії 0
— Родина не зможе жити в повітрі. Нам потрібен дім. Денис різко відвернувся і пройшов по кімнаті. — Знаєш, що я думаю? Ти просто боїшся ризикувати. Сидиш у своїй норі і боїшся висунути носа.
Анна повільно розмішувала каву, дивлячись у вікно своєї квартири на третьому поверсі. Сонячне світло

You cannot copy content of this page