Життєві історії 0
— Ти ж знаєш, у нас все складно… Я просто хотів, щоб було по-людськи… Ми розраховували… Аня… Вона просто… — А я? — перебила вона. — Я не людина? Зі мною по-людськи не треба? Він мовчав…
З кухні долинали голоси: — Якщо все вкладемо в будинок — вистачить на нормальну
Життєві історії 0
— Вона не залишила тобі нічого. І я поважаю її волю. — Ти жорстока, — прошипів він. — Ні. Більше ніяких потурань. Світлана щось бурмотіла в мою голосову пошту. Я натиснула «видалити».
Я одна сиділа біля лікарняного ліжка свекрухи. В інших палатах родини підтримували близьких, а
Життєві історії 0
Новобудова виявилася багатоповерховою, і також за зовнішнім виглядом виглядала преміальною. – Ну, схоже, начальниця Тамари Ігорівни – людина небідна, якщо дозволила купити квартиру в такому будинку. Тому я вже точно сьогодні добре зароблю! – подумав Саша…
– Сашко, ну ти ж поки що все одно роботу не знайшов, сидиш вдома
Життєві історії 0
— Взагалі-то, Валь, — сказала я, посміхаючись, — він виявився зовсім не дивним. Він дуже добрий та приємний чоловік, просто нещасливий був. — Ну і як, залишаєшся працювати? — Залишаюся, — відповіла я. — Правда, умови змінилися.
Дзвінок від Валентини розірвав тишу моєї однокімнатної квартири. — Катю, терміново потрібна домробітниця! —
Життєві історії 0
У цей момент у Марії Петрівни задзвонив телефон, дзвонила Ольга. – Маріє Петрівно, у нас все скінчилося! Ви коли чоловіка в місто відправляти збираєтеся?  Нехай Василь Іванович до нас завезе всього, як минулого разу, і про банки з медом не забуде!
Василю Івановичу рано в суботу вранці не спалося після вчорашньої розмови з невісткою. До
Життєві історії 0
— Іди з дому, поки не пізно, інакше буде погано тобі і твоїй дитині! І від Олексія відчепися! …
— А це точно ваш «занедбаний» будинок? — запитала Ольга, дивлячись на цілком доглянутий
Життєві історії 0
— Ти поводишся так, ніби ми ніколи нічого не робили для тебе, ніби ми просто користувалися тобою. — Повір, я знаю, що для вас означала. Я була вашим гаманцем. Вашим безкоштовним квитком у життя. А зараз просто втомилася.
—Жалюгідна невдаха, — посміхнувся батько. — Зате, треба віддати належне, рахунки за нас справно
Життєві історії 0
– Я думав, ти не прийдеш, – зізнався він. Маша невизначено знизала плечима. – Ти теж не приходив, – сказала вона. Батько зітхнув. – Вибач. Я сильно ображався на твою матір. – Ображався? – не зрозуміла Маша.
Коли Машу вигнали з інституту, їй довелося влаштуватися на роботу. Мама, звичайно, сказала: –
Життєві історії 0
— Ганна, а ти все минулу невістку згадуєш? — запитала сестра. — Так, шкода, що розлучилися. — Мамо! — Рома зрозумів, що розмова зайшла не туди. За столом запала тиша. — Що мамо? Я кажу чесно.
До свого дня народження Олена ретельно підготувалася: зробила зачіску і макіяж, мріючи виглядати особливо
Життєві історії 0
– Що це? – нахмурився він. – Графік догляду за твоєю матір’ю, – відповіла Настя, – ось дивись, враховано все.  І особисті відвідування вранці та ввечері. Окремо відзначені візити з купанням і без. – Тут і моє ім’я! – обурився чоловік. – І Толіка, і його дружина… Настя кивнула.
Настя з деяким занепокоєнням прислухалася до голосу чоловіка, який розмовляв з сестрою по телефону.

You cannot copy content of this page