Життєві історії 0
— Машо, ти точно не передумаєш? До Нового року чотири години, встигнеш доїхати, — голос подруги в телефоні звучав наполегливо. — Ні, Олено, справді. Я ж пояснювала — хочу побути одна. Це не сумно і не нудно, просто така традиція. — Якась дивна у тебе традиція — третій рік поспіль зустрічати свято на самоті.
— Машо, ти точно не передумаєш? До Нового року чотири години, встигнеш доїхати, —
Життєві історії 0
— Не йди. Будь ласка, — промовив він, як молитву. — Я не можу залишитися. Ти потрібен їй, — в її голосі дзвеніли непролиті сльози. — Ти повинен бути з нею. — Це я винен! — майже закричав Ігор, його голос зривався. — Це через мене вона захворіла! Мій гріх, мій роман з тобою забирає її!
— Я не можу залишитися. Ти потрібен їй, — в її голосі дзвеніли непролиті
Життєві історії 0
— Анно Михайлівно, зберіть особисті речі. Ви більше не працюєте в компанії. Ігор навіть не відірвав погляду від екрану монітора, вимовивши це спокійно, ніби йшлося про когось стороннього.  Дванадцять років спільної праці, дванадцять років пліч-о-пліч — а тепер він говорить так, ніби їх нічого не пов’язувало.
— Анно Михайлівно, зберіть особисті речі. Ви більше не працюєте в компанії. Ігор навіть
Життєві історії 0
— Тільки не кажіть мамі, що бачили мене, будь ласка, — прошепотів він, стискаючи в кулаці пачку найдешевшої гречки. — Чому? Але він уже тікав, майже натикаючись на інших покупців. Увечері в двері знову подзвонила Світлана…
— Діти у Світлани Петрівни якісь дивні, — прошепотіла консьєржка, протираючи скляну перегородку. —
Життєві історії 0
– Ага, особливо після отримання спадщини, — подумала, але вголос не сказала Тетяна. Розмови з чоловіком про покупку заміського котеджу виникли після того, як дівчина отримала спадщину після загибелі своїх батьків. 
– Дивись, кохана, – звернувся Олег до своєї дружини Тетяни, – дивись, яка вигідна
Життєві історії 0
Лера зраділа, їй не терпілося подивитися готель, ресторан, дізнатися більше про запланований відпочинок.  Сидячи за столиком в кафе, Макс повернув до неї планшет. — Ось, дивись! Мені здається, врахував усі твої побажання.
Лера і Максим зустрілися після роботи в кафе. В обід він подзвонив своїй дружині
Життєві історії 0
– Ах, ти, гад! – завищала жінка. – Що я, даремно шоколадні цукерки діставала тобі, коли ти маленьким був? – Марино Георгіївна, припиніть. Ви вже не вперше влаштовуєте потоп, і, що мене обурює, чомусь самі аварійку не викликаєте.  Типу, хто подзвонив, той і винен? Загалом, до побачення.
Відповівши на телефонний дзвінок, чоловік ледь не посивів. Переляканий і навіть ніби заплаканий голос
Життєві історії 0
— Галя, схаменись! Що ти робиш? Він ніколи не буде твоїм! Чужий — одне слово! Як ти, наївна, не розумієш цього!  Сама ж знаєш, навіщо він до тебе приходить. Натішиться і піде додому, до законної дружини. А ти знову одна. — А мені все одно! Нехай на годину, та мій! Я про такого чоловіка і мріяти не могла ніколи. Всі якісь нахаби траплялися.  Не встигнуть толком навіть ім’я дізнатися, а вже вимагають своє. А Ігор зовсім інший. 
— Галя, схаменись! Що ти робиш? Він ніколи не буде твоїм! Чужий — одне
Життєві історії 0
— Вибачте, я хотіла запитати, чи не протікала до вас наша вода, я ваша нова сусідка зверху.  Розумієте, — почала пояснювати Таня, — ми не винні, тільки-но в’їхали, а тут така справа… — А, це ви! — почула Таня.  Вона побачила, що з-за спини жінки з’явився той самий молодий чоловік, який їй полагодив кран.
Тетяна переїхала в новий будинок разом з матір’ю. Тепер, після того, як батько поїхав
Життєві історії 0
– Слухайте, а ось бабуся живе одна, вона вже літня людина… – І що ти зібрався жити з бабусею? Але тоді теж будуть дві господині на кухні? Або бабуся та господиня, яка терпить у себе на кухні чужу жінку?  Наскільки я знаю свою свекруху, то вона точно ніяких поблажок молодій дівчині робити не буде. Так що там ще важче буде вам всім ужитися. – Та ні, ви мене не зрозуміли…
– Слухайте, а ось бабуся живе одна, вона вже літня людина… – І що

You cannot copy content of this page