Життєві історії 0
Чоловік мовчав, опустивши погляд. – Що тепер? – запитав він через деякий час. – Тепер? – Лариса знову поглянула на фотографію. – Тепер нам потрібно взяти його до себе. – Що?! – Віктор мимоволі підвищив голос. – Як можна так раптово вирішити?!
У повній тиші кімнати телефон видав короткий сигнал, підсвічуючи стелю холодним синім світлом. Була
Життєві історії 0
Анатолій Борисович був на сина злий, під настрій навіть звинувачував у його поганому вихованні Галину, згадуючи її брата.  Віталія він вважав ледарем і неробою, а його сина Арсенія — просто дурним, і був проти спілкування з його сім’єю.
Пізно ввечері абсолютно несподівано Галині зателефонував двоюрідний брат: — Привіт, Галинка, як поживаєш? Вони
Життєві історії 0
Повернувся Геннадій з роботи і відразу до дружини з букетом у кімнату зайшов.  А тут і Марія Аркадіївна з’явилася. І – з посмішкою, ніби жартома: – Ох, розбещиш ти дружину цими квіточками, синку. Вона і так у нас принцесою живе, від телевізора не відходить. 
Вже через тиждень після весілля Галці хотілося завивати. Ні, Гена любив її як і
Життєві історії 0
— Чому ти не обговорив це зі мною? Це наші гроші! – Марина відчула, як голос зривається. — Я чоловік, я приймаю рішення. Це нормально, Марино. Ти просто звикла все контролювати.
Олексій знову затримувався на роботі. Це вже стало звичним. Зовсім нещодавно був дзвінок і
Життєві історії 0
Цього дня чоловік вперше за одинадцять років шлюбу не прийшов ночувати додому. Його телефон був вимкнений.  Додому він повернувся тільки вранці, коли Світлана вже збиралася на роботу. — Вадик, де ти був? Я всім зателефонувала, тебе ніде не було, — схвильовано запитала дружина. — Не твоя справа…
— Не хвилюйтеся, діагноз тільки попередній. Потрібно ще здати безліч аналізів, обстежень, але, мабуть,
Життєві історії 0
Марина пройшла в спальню і дістала з шафи його валізу: – У тебе пів години. Потім я поїду у справах, ключі залиш на тумбочці. – Ти це серйозно? – Андрій нервово посміхнувся. – Через якусь розкладачку? – Та до чого тут розкладачка!? Через те, що…
– Слухай, я тут подумав… – Андрій неквапливо намазував мед на свіжий тост. –
Життєві історії 0
— Мамо, що відбувається? — розгублено запитав він. — Як що? — здивувалася Валентина Петрівна. — Я ж розповідала про Віктора! Вони приїхали погостювати. — Але ти не казала, що вони будуть жити у нас! — запротестував Коля.
— Тетяна, люба, — почала Валентина Петрівна, розмішуючи цукор у склянці, — я хотіла
Життєві історії 0
— Не зрозумів, ти що, змінила замки? — обурено почав він. — Я пів години не міг… — Твої речі у Світлани, — перебила Аріна. — Іди до неї, якщо ви «створені одне для одного». Максим зблід. Кадик на шиї сіпнувся, щелепи затремтіли.
— Не зрозумів, ти що, змінила замки? — обурено почав він. — Я пів
Життєві історії 0
— Ти ж думаєш, Наталко, що ти у мене одна, правда? — сказав він, перевівши погляд на дочку.  В очах промайнула тінь болю, який вона ніколи раніше не бачила…
— Ти ж думаєш, Наталко, що ти у мене одна, правда? — сказав він,
Життєві історії 0
— Віра! Ти мене чуєш? — ще не зайшовши в будинок, прокричав Олексій. — Чую, — не відриваючись від екрану, по якому водила пером, відповіла жінка. — Ігор зі своєю дружиною і донькою проситься на постой!
— А тепер зібрала свої манатки і спритно за двері, — заявив Олексій дружині

You cannot copy content of this page