— А ти пробувала поговорити з ним про це? Прямо сказати — хочу не так? — Як я скажу? «Ігор, ти мене не розумієш в цьому»? — Ні. Скажи: «Давай спробуємо щось нове». Купи красиву білизну — не практичну, а саме красиву, навіть незручну.  Запропонуй поїхати в готель на вихідні. 
Чоловік робив це щоп’ятниці. І завжди говорив «дякую». — Галя, я більше не можу!
— Донечко, який манікюр? Я на верстатах працюю. — Які в тебе страшні нігті і брудні руки. — Це пил в’ївся, — Анна подивилася на свої руки, ніби вперше їх побачила. — Гаразд, спробую щось зробити. — Відмивай!
Сьогодні на картку переказали зарплату, сімнадцять тисяч. Анна йшла додому в гарному настрої: «Зазвичай
…Навіщо ви взагалі його з собою тягаєте? — Та мама його у відрядженні, а я хотів їй на новий ноутбук підзаробити. Ми втрьох живемо, Алла у нас одна працює.  Ось ми з Мішкою і вирішили допомогти, та не змогли, — він махнув рукою і остаточно засмутився.
Світло горіло у всій квартирі. Телевізори теж були увімкнені і в обох кімнатах, і
— Хамуватий якийсь у мене брат, — прошепотів Толік. — Його вже не переробиш, потерпи ще два дні. Генка ж добрий, хороший, сам знаєш, — так само тихо відповіла Іра. — Починаю в цьому сумніватися, він приїхав, і мені вже вдома некомфортно!
— Толя, а ти пам’ятаєш, що наступних вихідних до нас твій брат з дружиною
— Віолетта В’ячеславівна, а можна я буду називати вас мамою? — запитала невістка, а свекруха замотала головою. — У мене вже язик заплітається від вашого імені. — Навіщо це потрібно? — Гаразд, тоді мама Вета. Не тітка ж? — Ні, мене цілком влаштовує Віолетта В’ячеславівна!
— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня
Сам чоловік відвезти їх до мами не зміг: у нього «горів» проект. І це зголосився зробити Мішка. – А чому б і ні?! – погодився нинішній чоловік. У дружини після розлучення збереглися з Михайлом нормальні стосунки…
– Нам потрібно поговорити! – через тиждень після приїзду дружини заявив чоловік. – Чому
Дівчинка стояла в передпокої з маленькою валізою. Худенька, бліда, очі величезні. — Здрастуйте. Ви мій тато? — Так, сонечко. Я твій тато. — Мама сказала, ви заберете мене. — Заберу. Ти будеш жити зі мною. — А мама? Вона одужає?
— У тебе є дочка. Їй сім років. Кирило ледь не випустив телефон з
— Ольга обіцяла повернути гроші в кінці місяця. Коли отримає зарплату. — Звичайно, — саркастично зауважила Марина. — Як минулого разу? І позаминулого? — Вона похитала головою. — Знаєш, я втомилася.  Я повертаюся з роботи виснажена, а вдома нові проблеми.
— Льоша, ти сьогодні брав мою картку? — запитала Марина, заходячи на кухню, де
Комусь відповідав, потім знову: — Та плювати, що не допомагав! Син я чи ні? А батько скоро копита відкине, серце у нього. Тоді з мамкою простіше буде. Гаманець випав з рук. Ігор почув, вийшов. — Мамо? Ти чого повернулася?
— Мамо, можна увійти? — Ігор стояв на порозі з двома валізами. Посміхався винувато,
— І що далі? — Марина дивилася на маму великими очима. — А далі те, що бабуся Зіна сказала — усинови хлопчика. Повернулася і пішла. А у мене сльози полилися, немов я в чомусь винна, що синочка, первістка зберегти не змогла. 
— Мамо, тато, привіт, ви нас просили заїхати, що сталося? — Маринка з чоловіком

You cannot copy content of this page