— Я не хочу, щоб моя кохана жінка виглядала як бегемот, тому, — він зробив багатозначну паузу й оглянув Елю з ніг до голови, — тобі доведеться багато тренуватися, моя радість. Набрала ти, звичайно, зайвої ваги, нітрохи не менше того самого, великого звіра з Африки
— Ну що, поправилася? — Талії не обхопити, і ззаду в тебе, як у
Свекруха моя живе за 15 хвилин пішої ходи від нас. У неї Максим вечорами й «провітрював мізки» за щедро накритим столом. Я вважаю, що з боку чоловіка це непорядно, поводиться він як щур: ми з донею їмо вівсянку на воді, а у своєї матері чоловік і батько стейки телячі їсть та червону рибку
— Я дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Причому
«Напевно, вже північ, може краще піти додому», думала жінка, але втомлене за день тіло не хотіло відриватися від лавки, і сон тихо гладив повіки, заліплюючи їх лінню. Було так тихо і затишно, Люда дрімала під шелест листя і навіть не злякалася, коли на стіні з’явилася темна тінь
У Людмилиному мозку, злість на чоловіка палала мов чорна свічка, затягуючи свідомість димом розпачу.
Тітка пішла з життя спекотного літнього дня. І Ліза могла не дивитися на календар, вона й так знала, яке число. Прокляте 28 липня
Як зʼявився Василь у їхньому селі — справді ніхто точно не знав. Принаймні, Ліза
— Я ненадовго. Ти не думай. У мене в Києві все налагоджено. Життя своє. Але тиждень хочу побути вдома. З дітьми. Сподіваюся, це не проблема? — Як ти собі це уявляєш? Будемо спати втрьох? — Я на дивані можу, у вітальні. Слухай, ти б не противилася! Я не розлучалася з Вадиком. І прописана тут. Але, думаю, ти й так це знаєш
Коли дружина Вадима втекла з коханцем, залишивши йому двох малих дітей, він зблизився з
— За цапом чого не дивишся? Спиш до обіду?! Ледарка ти, а не господиня! Навіщо худобу заводиш, якщо не доглядаєш за нею?! Цап твій мені капусту попсував, усе потоптав! Ти тепер мені збиток нести повинна! — Ніна не збавляла обертів, її голос ставав усе вищим
Тільки сонце ще не зовсім виповзло з-за обрію, а на подвір’я Семенових вже влетіла
— Мені батько платить гроші, — кричала донька. — І ти повинна платити стільки ж, вже на 10 тисяч я і прогодуюся, і кросівки собі куплю. Чому мої гроші йдуть на всіх? Ти чоловіка свого годуєш і синочка ущербного балуєш, а я собі кросівки випрошую
— Таке видовище вчора влаштувала, і гірко, і соромно, — Олена втомлено хитає головою.
Вона уявила, як навесні вони почнуть будувати будиночок для свекрухи. Як будуть разом вибирати проєкт, матеріали. Як Марійка стане носитися між двома будинками, відвідуючи то батьків, то бабусю
— Мамо, ми думали, ви приїжджатимете в гості… — В гості! — фиркнула Наталія
— Матусю, ти не переживай, у нас усе добре. Тільки страшно вдома самій, поки Семен до корівки ходить. Тата ніколи немає, але я й не хочу, щоб він приходив, він увесь час пахне несмачно та сміється… А ще Нінка сказала, що мене скоро в дитячий будинок здадуть, бо я нікому не потрібна
Семен насилу підняв важке відро з молоком, що тільки-но віддала Зорька, їхня годувальниця. —
— Чай пити будемо? — запитала вона у бабусі. — Дякую, я не хочу. До того ж, у тебе без мене багато нахлібників. Клавдія каже, що до твого Максима щодня приходять брат і сестра після школи, такі великі підлітки. Вони у нього обідають і ще з собою щось у пакеті забирають
Теплий весняний день. Ніжна зелена димка висіла в повітрі. Ліза завжди любила чарівне пробудження

You cannot copy content of this page