Життєві історії 0
Після весілля, за наказом батька з матір’ю, спробувала Люба свекруху мамою назвати, та тільки таку відповідь почула, що назавжди запам’ятала, що свекруха – це свекруха, і крім як по імені-по батькові, ніяк до неї звертатися не слід: — Любо, я тобі не мама, і не смій мене так більше називати. Що за пережиток минулого? У людини мама одна
— Любо! Любо! Ти вдома? Чуєш? Любо, щось аж зле мені зробилося, зовсім погано
Життєві історії 0
Марина їхала й картала себе та просила тільки про одне, щоб мама залишилася жива. Згадувалися якісь фрагменти з дитинства та юності. Якось увечері, вже коли потрібно було лягати спати, Марина згадала, що завтра на урок біології потрібно принести засушену квітку з кореневищем і листям. Здається, це було в п’ятому класі
— Ти ніколи мене не розуміла, мамо! З тобою просто неможливо розмовляти, – випалила
Життєві історії 0
Брат Марини справді вчинив із дружиною дуже чесно: купив жінці однокімнатну квартиру в непоганому районі, переписав на неї нову автівку, у квартиру закупив усі потрібні меблі й техніку, навіть поклав на її ім’я в банку щось близько двох тисяч доларів – на чорний день. Але жінка все одно образилася
— Мене вона слухати, звісно, не стане. Я ж теж ворог, хоча, що їй
Життєві історії 0
— Коленько, та що ж це? Це що так пахне. Невже це троянди? А вони звідки? Та невже це мені, Коля? Та навіщо, я що, панянка якась чи що? Та як же це… Валя сиділа ще не зовсім прокинувшись, рожева від сну. Волосся в неї гарне, по плечах хвилями. Зазвичай вона пучок робить, щоб не заважало, а тут
Уранці Микола прокинувся на світанку, сон йому незрозумілий наснився, моторошний якийсь. Ніби пливе він
Життєві історії 0
Батько б сказав – от і зиму пережили, та тільки немає тепер батька, не стало їхнього з сестрою татка ще позаминулого року. Батько в них веселий був, невгамовний, мати на нього всіх собак спустить, лає його, без причини, а він лише усміхається: — Та що ж ти, Тася, стільки сил на мене витрачаєш, ех ти моя бідна, побережи себе
Снігу за зиму навалило стільки, що й у місті кучугури стояли вище голови. Але
Життєві історії 0
Зібрала Оля речі, на сина навіть не подивилася, обіцяла переказувати гроші, відвідувати, слова свекрухи про те, що вона не мати, а сволота остання, почула, обернулася і сказала спокійно: — Сотні, ні, навіть тисячі чоловіків спокійно так роблять і нічого, ніхто їх не засуджує. А я сволота? Ну і гаразд, думайте що завгодно
— Дивлюся на цю матусю із задоволенням, така ніжна, турботлива і хлопчик у неї
Життєві історії 0
— З татом ви, значить, не спілкувалися? І розлучилися батьки, коли Вам було тільки п’ять? Хм… А знаєте, Ілля, це погано. Дуже і дуже погано. Хлопчики з неповних сімей — це завжди в чомусь ущербні хлопчики. Ну яка модель сім’ї у Вас перед очима? Тільки не треба ображатися на правду
— Ні, не одружується, прийняв рішення, дівчині цій, Уляні, все сам уже сказав. Пояснив
Життєві історії 0
— Як ви потрапили? – прошипіла Марина. – Сергію, ти їй ключі дав?! — Це моя квартира, — спокійно промовила Ірина Петрівна. — Я потрапила до неї по праву. Ось ухвала про незаконну зміну замків. Сергій зблід. — Мамо, навіщо ти влаштовуєш скандал? Ми ж домовилися
— Так, я змінила замки, люба Свекрухо, — Марина випросталась у передпокої, сховавши нові
Життєві історії 0
— А вона порадила синові в мене запитати, мовляв, поцікався, чому твоя дружина не вважає за потрібне прибирати у квартирі, де живе на “халяву”, уявляєш? А мені просто набридло. Гаразд ще, коли і чоловік, і мама його працювали, я брала весь побут на себе майже. Хоча теж доводилося важкувато – у мене на руках немовля було
— Чоловік з роботи прийшов, я в кімнаті була з сином, чую, на кухні
Життєві історії 0
— Мені було 12 років, коли Лариса остаточно в нас влаштувалася, – згадує жінка. – Мама так і сказала, що тепер Лариса – її донька, а моя сестра. І відразу я стала старшою, яка потерпить. — Маріє, Лариса маленька ще, прибери сама, що ти лаєшся? – мама ганяла рідну доньку і гладила по голові племінницю
— Я розумію, що я влаштована, а Лариса – ні. Але хто в цьому

You cannot copy content of this page