Життєві історії 0
— Може, поговоримо з Антоном утрьох? — запропонувала Христина, явно не збираючись відступати. — Я впевнена, ми знайдемо компроміс. Може, ми навіть скинемося на оренду більшої квартири, га? Лесі стало зле. Типова тактика Христини — спочатку попросити прихистити на кілька днів, а потім висунути ідею жити разом на постійній основі. Ні вже.
— Я тобі вже сказала і більше повторювати не збираюся! Твоя сестра зі своїм
Життєві історії 0
— Відійди, — знайшла в собі сили сказати Раїса. Олексій все ще не відійшов від подиву, тому просто обережно відступив за командою дружини. Раїса потихеньку пройшла всередину квартири, прямуючи в бік, звідки почула голос. — Ну ти чого мовчиш? — знову почула вона голос Ірини. Та була в спальні.
— Сонечко, доставка прийшла, — почула вона голос Олексія. Подзвонивши у двері квартири найкращої
Життєві історії 0
— Мишко, а що у вас там відбувається, я не розумію? Ви що, через квартиру сваритеся з Лерою? — Ні, з чого ви взяли? У нас все добре, ми не сварилися. Лера заколисує дитину, я 2 хвилини тому вийшов зі спальні. — Мені недавно зателефонувала твоя мама, і між нами відбулася досить неприємна розмова. Ви що, збираєтеся купувати квартиру? — Так, планували брати іпотеку. Все-таки дитина у нас росте, скільки можна жити на зйомній? Та й вигідніше виходить платити банку за власне житло. А ви звідки знаєте? Лера сказала? – втомлено перепитав Михайло.
— Чому ти один повинен зі шкіри пнутися, купувати цю квартиру? Нехай її батьки
Життєві історії 0
— Говорив. І зараз скажу! Шуба за дев’яносто дві тисячі для нас недозволена розкіш! — А будинок в якомусь селі, значить, дозволена? — А будинок, як ти висловилася, в якомусь селі, моя подяка мамі за всі їх клопоти! Все, закрили тему! До них вже підходила мама і Олені довелося замовкнути, хоча вона вирішила для себе, що просто так це не залишить.
— Будиночок не ваш. Хоча ви праві, є за що нам дякувати, що пустили
Життєві історії 0
– Скажіть, у вас багато хто це робить разом із чоловіками? – Так, вистачає, сьогодні така мода, – обережно підтвердив лікар, – але я, як лікар, не дуже її схвалюю. А як чоловік, взагалі заборонив би цю традицію! – Але чому, Георгій Арсенович? Адже це так красиво, коли чоловік, дружина і диво їхнього спільного створення… – Аню, ось давайте ви у мене народите, а потім розберемося, хто і що там чудового створив.
— Не буду з тобою сваритися, але Андрія на пологи не пущу, йому там
Життєві історії 0
— О, Настюха приїхала! — зраділа Галина. — Зараз вона нам продовження організує! Донечко, а ну, дай триста гривень, нехай Борька швиденько до сусіда збігає! — Ще чого! — нахиляючись і беручи поліно в руки, відповіла матері Настя. — Швидко всі “гості” на вихід! Я двічі повторювати не буду! Чоловіки пішли.
— Хоча б кредит сплати! — вимагала по телефону мати Насті. — Невже тобі
Життєві історії 0
— Та не буває так… — здивовано вимовила Аліса. — Хоча, світ тісний, кажуть. — Але не до такої міри…, — відгукнулася Христина. — Слухай, а у тебе є фото твого Сергія? — запитала Віка. Фото знайшлося. Його відразу ж надіслали подрузі Віки.
— Зачекай, а як звати твого співмешканця? — зацікавлено запитала Ірина. Вона почала здогадуватися,
Життєві історії 0
— Іди геть! — кричала вона, ганяючи свого співмешканця по квартирі кухонною тяпкою. — Мерзотник! Тамара виставила Анатолія. Але Ользі від цього не стало легше. Мати ополчилася на свою дочку. Вважала її зачинщицею всього, що сталося. — Це ти йому на шию кидалася? — запитувала вона з ревнощами в голосі. — Сама на мого чоловіка повелася. Не думала я, що ти така гадина!
Тамара різко відчинила двері і побачила свою дочку, яка стояла на сходовому майданчику і
Життєві історії 0
— Я розумію, що це син коханої жінки, — говорив Семен другові. — Але я її кохаю! А Дмитро мені… — Причіп! — закінчив Вася фразу. — Ну, по суті — так, але я його називаю дитиною коханої жінки, — зніяковівши, відповів Семен. — Це не змінює факту, — сказав Вася.
— Ти взагалі не маєш права вимагати від мене подарунків для свого сина! —
Життєві історії 0
Він пройшов на кухню і завмер. Леся стояла біля плити. У старій футболці, з зібраним у хвіст волоссям. Вона терла конфорки губкою, і по її щоках текли сльози. — Лесю? — він підійшов до неї. — Ти чого? Вона обернулася, швидко витерла обличчя рукавом. — Нічого. Просто…
— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з

You cannot copy content of this page