— Чому ти лізеш у сім’ю? Ти що, намагаєшся у мене чоловіка відбити? Надя спочатку думала, що помилилися номером, тому спокійно відповіла: — Вибачте, я не розумію, про що ви. Будь ласка, набирайте номер правильно. — Та правильно я його набрала, — завищала співрозмовниця, — ти ж — Надя? Ти спілкуєшся з моїм Єгором? Я знайшла листування у нього в телефоні!
— Привіт, Надю, — з-за паркану визирав незнайомий чоловік, — а я ось, до
— Юрко! — покликала вона, вийшовши через чорний хід. — Ти де? — Тут я, — відгукнувся дзвінкий голосок, — тітонько Надя, я тут! Юрці було років шість…
— Запізнення навіть на одну хвилину — це прояв неповаги до колег і трудової
— Збирайся — ти переїжджаєш до мене! І Рита пішла збирати свої нехитрі пожитки з величезним почуттям морального задоволення. Нарешті знайшовся нормальний мужик, який по-справжньому стане їй підтримкою та опорою. Пониклій мамі на прощання обіцяла заходити: в селищі багато чого було в кроковій доступності.
Перероблений батьком і мачухою  будинок дуже сподобався дочці, але вона сказала, що з приводу
Ася під’їхала до сільського будинку, вийшла з машини, увійшла в хвіртку і озирнулася. У дворі нікого не було. «Ну, тримайтеся», – розлючено подумала вона, прямуючи до будинку. Рвучко відчинивши двері, Ася почула голоси. Не роззуваючись, вона швидко пройшла до кухні.
— Слухай, Асю, здається, твій Колька загуляв, — сказала жінці її подруга Катя, коли
Ось тоді чоловік і порадив дружині прикусити язика і думати, що та говорить. — Ти забула, що тільки завдяки дядькові Аркаші ми тепер тут живемо? Що я людиною став?! Що ти купуєш собі все, що хочеш, і нічого не робиш?! — Гаразд, гаразд, Петю, — Галина злякалася такої бурхливої реакції завжди стриманого чоловіка. Більше за все на світі вона боялася, що він її покине. — Зробимо все, як ти скажеш.
— Галино, притримай язика! Думай, що говориш! — Петро кинув на дружину гнівний погляд,
— Вітаю, ти станеш бабусею! А що, сьогодні тридцять років — цілком підходящий вік для пологів! Ну, що – бабусею, так бабусею: дружиною вона вже стала! Олег з Анною разом пораділи. А потім Інна сказала, що їй потрібно приїхати терміново поговорити з мамою: і в Анни Матвіївни занило під ложечкою – мабуть, в животі у неї була душа.
— Кому це потрібно? — перепитала мама. — Нам із Сашком! А кому ж
Катерина Степанівна приїхала до дочки без попередження. Двері відчинив зять. — А ти що тут робиш? — нахабно запитала теща, проходячи в квартиру. — Живу, Катерино Степанівно, — розсміявся Ігор. — Я не про це питаю! Чому ти не на роботі? Середина тижня, а ти вдома! — Я вдома працюю. — Це ще як? — теща вже пройшлася по кімнатах і переконалася, що дочки вдома немає. — Де Наталка?
— Значить, знайдемо тобі нового чоловіка. — Не зможемо, мамо, я при надії. Ігор
— Так так, я їй сказала, звичайно! Вона, знаєш, така… наївна. Все про подорож свою. Мріє, бачте, дуринда. А я їй: «Валя, ну ти ж добра, ну допоможи!» Голос доносився з сусіднього ряду, де продавали печиво і цукерки по акції. — А вона що? Мовчить. Думає, значить. Ну, я ще пиріжків напечу на вихідні, зайду — підігрію там… Вона ж вдова, шкода її. А гроші у неї точно є. Копить, копить… А ми тут з Денисом по кутках шкребемо!
Коли чоловік іде з життя, жінка раптово стає «зручною». Не тому, що вона цього
— Що це? — Заява на розлучення. Підписуй. Букет полетів на підлогу. Михайло зблід. — Ти з глузду з’їхала? Що відбувається? — Твій телефон пищав. Я прочитала листування з твоєю мамою.
— Я просто хотів тебе побачити, — він підвів очі. — Віко, я справді
— Чому ти мовчала? — Валентина дивилася на неї, відчуваючи, як у грудях знову росте ком. — Боялася, — Олена відвела погляд. — Думала, помиляюся. Але тепер… Мамо, ти не повинна це терпіти. — А що я повинна? — голос Валентини зірвався на крик. — Пробачити? Забути? Жити з ним, знаючи, що він мене зрадив? — Піти, — тихо сказала Олена. — Ти заслуговуєш на більше.
Валентина стояла посеред кабінету Юрія, стискаючи в руках ганчірку. Полиці, завалені старими журналами, пахли

You cannot copy content of this page