Цей день

Коли всі подарунки були роздані, Аліса зробила крок вперед. — А мені, бабусю? — запитала вона тихо, дивлячись на Ніну Семенівну з надією. Віка побачила, як обличчя свекрухи спотворилося. Не помітити цю зміну було неможливо — губи Ніни Семенівни стиснулися в тонку лінію, а погляд став ще холоднішим. — Ця нікчема — не моя онука, вона не заслужила! — вимовила Ніна Семенівна досить голосно, щоб почули всі присутні. Навколо столу зависла мертва тиша.

Віка сиділа в найдальшому кутку саду, спостерігаючи, як її п’ятирічна дочка Аліса грається з

Життєві історії 0

Аня дивилася на незнайомця, який вже не був незнайомцем: так ось хто її батько? Вона так мріяла, щоб він був у неї в дитинстві. Тому що у всіх її подружок були батьки, крім неї. Їй здавалося, що її життя було б іншим, якби він був поруч. Він би навчив її, як поводитися з цими нестерпними хлопцями, з якими у неї ніяк не виходило будувати тривалі стосунки. Але його поруч не було…

— Привіт! А мама вдома? — запитав незнайомий чоловік Анну, коли вона відчинила йому

Життєві історії 0

Дзвінок у двері змусив обох здригнутися. — Господи, вже? — Микита поглянув на годинник. — Ти ж казала, о другій? — Це мама, — зітхнула Анжела. — Завжди приїжджає на годину раніше, щоб застати зненацька і перевірити, як ми живемо. Так, це дійсно була вона. Варвара Петрівна влетіла в квартиру, пахнучи французькими парфумами і сяючи доброзичливістю: — Діточки мої! Ну як ви тут? Вона чмокнула дочку в щоку і окинула чіпким поглядом коридор.

— Микито, ну що ти як маленький! Подумаєш — два тижні! Анжела з докором

Життєві історії 0

Юля особисто замовила замок у весільному салоні з написом Костя+Юля. Кілька хвилин Юля стояла біля металевого деревця, обвішаного різнокольоровими замками. І ось, нарешті, знайшла той самий. Під сонцем і дощем він став уже не таким яскравим. Жінка поворухнула замок, і раптом він опинився у неї в руці. — Ой! — скрикнула вона від несподіванки і озирнулася навколо так, ніби її викрили в крадіжці. Юлі стало не по собі. Склалося враження, ніби хтось щойно невидимим ключем відімкнув замок і вклав їй у руку. Жінка поклала замок у сумку і попрямувала додому.

— Що ти тут робиш? — запитала Юля колишнього чоловіка, натрапивши на нього біля

Життєві історії 0

Аліса сиділа і займалася улюбленою справою — ліпила з пластиліну і поглядала на бабусю. Вона знову прийшла в костюмі, сіла на диван, зітхнула і ввімкнула телевізор. Потім подивилася на Алісу. — Ти любиш ліпити? — Так, дуже! — Алісі стало смішно — доросла, а не знає, що говорити! І Аліса ввічливо підтримала розмову. — Бабусю, а ти взяла халат вдома переодягтися?

— Ти що, Алісо, боїшся? — тато посміхнувся і обійняв доньку. — Ні, просто

Життєві історії 0

Іноді їхні погляди зустрічалися, і вона читала в його очах співчуття. А незабаром Катя помітила, що він, як то кажуть, потайки «витріщався» на неї. Чомусь це їй навіть сподобалося і, зніяковіло на частку секунди, вона раптом усвідомила, що посміхається тепер зовсім не цій літній жінці. А ще їй раптом здалося, що і голос у неї зрадницьки змінився. Катя глянула на медсестру, але та, здається, нічого такого не помітила.

— Ну, чому Ви так себе занедбали? Каті раптом здалося, що вона наслідує когось,

Життєві історії 0

Олена зволікала. Андрій зрозумів, що чекає ще на когось. Цікаво, на кого? — Так хочеться їсти, що зараз захлинуся слиною, — поскаржилася Катя. — Потерпи, мама на когось чекає. — Андрій стиснув долоню дівчини. Нарешті, пролунав дзвінок, і Олена з полегшенням кинулася зустрічати запізнілого гостя. Незабаром вона увійшла в кімнату, обіймаючи за талію красиву молоду жінку.

— З днем народження, мамо! Ти така красива. У твоєму паспорті вказано неправильний рік

Життєві історії 0

— Мамо, а Вітька штани порвав! — Ну, і що! А Сонька знову морозиво їла, хоча їй не можна! — Досить сваритися, марш у ванну мити руки, а потім за стіл, я такий гуляш приготувала, пальчики оближеш! Почувши про гуляш, діти наввипередки кинулися у ванну, а звідти на кухню, адже в їхній родині давно була заведена традиція, хто останній, той миє посуд.

Маша дивилася на чоловіка, який акуратно складав свої речі у валізу, і розуміла, що

Життєві історії 0

Ларисі й на думку не могло спасти, що в сорок чотири роки вона може бути при надії – що за дурниці, якщо стільки років намагалися і нічого… Але до лікаря пішла, вирішивши, що проблема якраз тут може ховатися: організм жіночий постарів, не інакше. — Е, подруго, четвертий місяць у тебе, вітаю! — заявила їй знайома, у якої Лариса багато років лікувалася від безпліддя. — Там, де медицина безсила, допомагає тільки диво, правда ж?

У цей будинок лелека не прилітав так довго, що його перестали чекати. Немолоде подружжя,

Життєві історії 0

Люба відкрила двері і тут же до них у квартиру влетіла тітка Катя з Маринкою. — Закривай швидше! — закричала вона Любі, але та вже і сама знала, що робити. У двері застукали. — Любка! Відкривай! — закричав дурнуватий чоловічий голос. — Відкривай або я тобі двері виламаю! Де ця зараза? Нехай вийде! Я їй всі ноги переламаю!

Оленка з малих років знала, що її мама принесла «в подолі». Добрі сусідки, які,