Життєві історії 0
— Ого, скільки приготувала, — здивувався Максим, заходячи на кухню об одинадцятій. — Для зустрічі, — коротко відповіла мати. — А собі хоч щось нове купила? Олена подивилася на єдину пристойну чорну сукню, що висіла на стільці. — Це цілком підійде.
Олена стояла біля плити, помішуючи борщ, коли чоловік увійшов до кухні і кинув на
Життєві історії 0
– Значить, я з двома дітьми буду жити на вісімнадцяти метрах, а ти зі своєю новою любов’ю, я так розумію, в нашій трикімнатній квартирі? – Ну так. Ти ж не зможеш платити іпотеку. Це ж очевидно. Я і до цього сам її оплачував, – впевнено пояснив Ігор, дивуючись, що Ліза, схоже, цього не розуміє. – Зрозуміло, – Ліза встала, – мені потрібно подумати.
– Якщо чесно…, – подруга на секунду замовкла, ніби боялася сказати зайвого, – я
Життєві історії 0
Вийшовши з чату, дружина увійшла в інший, де контакт був записаний як Олексій Кур’єр. Ось тут у неї волосся стало дибки. У листуванні якась жінка, а Віка зрозуміла, що це явно не Олексій, вимагала приїхати раніше і привезти банти, фото яких і адресу магазину вона скинула.  Ще вона просила заїхати в кондитерську і забрати торт. І ще вона постійно його підганяла фразами:  «Ти де?», «Скоро вже?», «Поспішай, а то гості скоро приїдуть».
Віка злилася, набираючи номер телефону чоловіка. Вистава ось-ось почнеться. І їхній із Сергієм син
Життєві історії 0
— Про яких «наших» дітей ти говориш? — отруйно запитала я. — Про того, який буде рости з матір’ю-одиначкою, чи про того, який народиться у коханки батька? Олена здригнулася і тихо схлипнула. — Не називай мене так. Ти нічого не знаєш. — Правда? — я повернулася до неї. Холодна лють витісняла шок. — Тоді просвіти мене. 
— Я при надії, — сказала я, і посмішка сама собою розплилася по обличчю.
Життєві історії 0
Вірка швидко збагнула, що на доньці можна заробити. І з цього дня маленька Машенька вирушала на вокзал у будь-яку погоду.  Коробка біля її ніг то наповнювалася швидко, то цілий день стояла з кількома жалюгідними монетками на дні. 
– Віра, не тягай дитину вулицями! – В один голос говорили жінці сусідки. Чоловіка
Життєві історії 0
— Невдячна. Я тебе рік утримую. Живеш у моїй квартирі на всьому готовому. Подарунки тобі купую. На море возив. — сказав Ілля. — Або будеш мені допомагати в моїй роботі, або можеш валити на всі чотири сторони. Тебе ніхто силою не тримає. Якщо тобі щось не подобається, двері он там. — Помовчавши, додав чоловік і жестом показав на двері.
— Вона не могла так змінитися! — Побачивши колишню дружину, Ілля втратив дар мови
Життєві історії 0
— Ти, чула, за Валерієм Логачовим заміжня? Віра кивнула. — Ну і як він в ліжку? Кажуть, вогонь мужик? Жінка розгубилася, навіть заїкатися почала від несподіванки і нетактовності співрозмовниці: — Х-хто говорить?…
— Ти де була?! — Валера задихався від обурення, дивлячись на дружину, яка з
Життєві історії 0
— Елеонора, сідайте, — сказала вона тоном, що не терпить заперечень. — Нам потрібно обговорити деталі. — Які деталі? — Продажу квартири, зрозуміло. Я навела довідки. За таку нерухомість можна виручити пристойну суму. 
Елеонора повільно відклала книгу, яку читала на балконі. Весняне повітря було прохолодним, але приємним
Життєві історії 0
Біля кухні зупинилася. Звідти долинали голоси свекра і свекрухи. — …терпить цю безплідну корову, — шипіла Ірина Василівна. — П’ятнадцять років! Ні дітей, ні толку. — Тихіше, хтось почує, — буркнув Петро Семенович. — А нехай чує! Може, хоч сором з’явиться. Максимка міг би будь-яку знайти. Гарний, забезпечений.
Жанна поправила волосся і подивилася на будинок батьків Максима. Двоповерховий цегляний особняк завжди здавався
Життєві історії 0
Одного разу, коли Міла була з нами вдома без тата, вона, на чергову огидну поведінку, повідомила нам рівним голосом: – Ваша мама пішла у засвіти. Так, на жаль, буває. Вона зараз сидить на небі і все бачить. Думаю, їй не подобається ваша поведінка.
Ми зненавиділи її відразу, як тільки вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа.

You cannot copy content of this page