Ми з Ігорем завжди знали: дід – міцний горішок. У свої дев’яносто п’ять він,
– Донечко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом
— Ти тільки уяви вона воду, в якій яйця варилися, в раковину вилила!? —
— Вікторіє, знову в тебе на підвіконні пил лежить у три шари! — Наталя
— Відчепіться від мене! Відчепіться всі! Нічого не хочу і нічого мені від вас
— Ох, мій зятю, і щo ж мені з тебе взяти? — Пізно, Томо,
Перевертаючись в ліжку з боку на бік, Валентина важко зітхала в темряві, аж доки
— А я тобі кажу, що ніхто… ніхто б не зрадів, — схлипувала мати,
Віра ходила з кута в кут по квартирі, немов загублена душа. Ніяк не могла
Нарешті гості подалися! Ілля видихнув із полегшенням і заходився допомагати дружині збирати зі столу