— У сенсі ви його дружина? — У найпрямішому. Як мінімум, у юридичному, можу навіть штамп у паспорті показати.  Свідоцтво не взяла із собою, вибач, — сказала жінка, притримуючи однією рукою великий живіт…
— У сенсі ви його дружина? — У найпрямішому. Як мінімум, у юридичному, можу
— Я не повторюю одне й те саме двічі, ти ж знаєш. Мене не буде тиждень, а коли повернуся — все має бути, як раніше. І ніякого ниття.  Гроші залишу на тумбочці. І не треба мені дзвонити. Зрозуміла? — сказав Олексій. — Що ж… — Іра схлипнула. 
— Льоша, вибач, але я не зможу більше працювати, — Іра довго готувалася до
Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві машини.  Серце дівчини стиснулося від досади. Знову. — Сергій, — покликала вона чоловіка, який в цей час лагодив кран на кухні. — Твоя мама приїхала. І не одна.
Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт,
— Ну правда, Ань, ти як маленька. Мої гроші — це мої. Твої — це твої. Все чесно, — Діма відкинувся на спинку дивана і голосно, від душі розсміявся. Цей сміх, який ще рік тому здавався мені щирим і заразливим, тепер бив по вухах, як дешеве залізо. Він дивився на мене зверху вниз, і в його погляді плескалося липке самовдоволення. Рік тому там було обожнювання. Тепер — поблажла жалість до «бідної дівчинки», яку він ощасливив, дозволивши жити поруч із собою…
— Ну правда, Ань, ти як маленька. Мої гроші — це мої. Твої —
Залізла в телефон сплячого чоловіка, щоб перевірити час, і побачила повідомлення, яке перевернуло моє життя…
Залізла в телефон сплячого чоловіка, щоб перевірити час, і побачила повідомлення, яке перевернуло моє
Майбутню невістку вона зненавиділа з першого погляду. Занадто самостійна, занадто впевнена в собі. Дивилася прямо в очі, мала свою думку.  А найстрашніше – з дитиною на руках. Та ще й народила без чоловіка… «Ну і хто вона після цього? — думала Світлана з гіркотою. — Прилаштувалася до мого сина, тепер ще й її дочку годувати».
Для Світлани Іванівни той жовтень, коли її син Ігор одружився з Аліною, став чорною
— Чому мовчиш? — не вгамовувалася вона. — Ти стала повільною. Справжня стара миша. Сіра, непомітна. Тільки й вмієш, що шарудіти папірцями в кутку. Її слова не ранили. Вони були просто… інформацією. Новими даними для системи. Я спокійно підняла на неї очі…
— Чому мовчиш? — не вгамовувалася вона. — Ти стала повільною. Справжня стара миша.
— А якби вона покалічила Ігоря? Що б ти тоді сказала? — Але ж ніхто не постраждав, — продовжувала захищати онуку бабуся. — Ще б пак, щоб постраждав! Ти сама знаєш, як довго ми чекали на цю дитину! І тепер я нікому не дозволю заподіяти шкоду моєму синові!
Брата Дарина зненавиділа відразу, як тільки побачила його у своєму ліжечку. Ще кілька днів
— Ця квартира дісталася нашій родині від бабусі Антона, — починає вона свою улюблену пісню. — А ти тут просто… гостя. Тимчасова гостя. «Тимчасова гостя» — так вона мене називає вже сьомий рік. Тимчасова гостя, яка народила їй онука, яка працює з ранку до вечора, яка віддала всі свої заощадження на ремонт у цій квартирі. — Мамо, досить, — втомлено кажу я. — Не «мама» я тобі!
Сім років… Сім років я живу в цій квартирі, сім років прокидаюся поруч з
— Олег намагався вкрасти мої гроші. Але я його зупинила. — Чого це “вкрасти”? — обурилася Валентина Петрівна. — Це ж спільні гроші! — Це мої особисті заощадження. А пін-код ви коли підглядали? Свекруха розгубилася. Жінка не очікувала, що Юлія буде так прямо звинувачувати саме її в цьому. — Та я випадково побачила…
Юлія відчула, як всередині все стиснулося від люті. Значить, чоловік вирішив віддати всі заощадження?

You cannot copy content of this page