Життєві історії 0
— Якби ви свою велику сім’ю на своїй окремій житлоплощі збільшували, тоді вже добре, а так… – бурчала жінка.  – Одразу після весілля ви планували жити на орендованій квартирі, потім залишилися в мене після появи доньки. Не встигла Марина вийти з першої декретної відпустки, як пішла в другу. Тепер третя дитина на підході, а тема з переїздом, я бачу, взагалі заглохла
— Ми ж домовлялися зупинитися на двох дітях, — не особливо радісно сприйняв новину
Життєві історії 0
— Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати
— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. —
Життєві історії 0
Мабуть, пані Галина все ж сумувала за сином, тому перед Великоднем вона зателефонувала йому й покликала їх усією родиною відзначити свято разом. — Твій брат із дружиною та дітками будуть, і ти приїжджай. З Вітою та Матвійком, — невдоволено додала вона
Андрійко покохав Віту без тями, зовсім втрати голову та здоровий глузд. І його, на
Життєві історії 0
— Тобто мені на доглядальницю заповіт складати? – намагалася вколоти невістку Антоніна. — Це тільки ваше рішення, як хочете, так і робіть, – чесно відповіла Тетяна. – Я вам варіант запропонувала, подумайте, потім дасте нам знати
Тетяні останнім часом було дуже непросто, оскільки довелося справлятися самотужки з серйозними труднощами. Спочатку
Життєві історії 0
— Ви все неправильно робите! Тут поливати треба частіше, грядки з огірками й помідорами на ніч закривати… Артем, почувши гучну розмову на вулиці, вийшов із хати й спробував заспокоїти матір: — Мамо, ми ж ніби домовилися, що тепер тут усім розпоряджаємося ми. Якщо ти нам не довіряєш, то ми можемо вже сьогодні зібрати речі й переїхати в місто
— Лідо, — спитала якось Ірина Вікторівна невістку, — а що ти своїй мамі
Життєві історії 0
— Ну що, мої дорогі! Дякую, що приїхали! Сподіваюся, сподобалося у нас! — Дуже, — видихнув Діма, — відпочили, як могли. — Ну й чудово, — примружилася вона. — Тоді з вас сім тисяч гривень
— Ну от, приїхали… — важко зітхнув Дімка, тримаючи в одній руці валізу, а
Життєві історії 0
— Я до бабусі поїду! Ви мене не розумієте, тільки Вадика свого любите! — Юлю, ну ж Вадим ще маленький, а тобі вже скоро шістнадцять! — І що, можна з мене робити няньку? А для бабусі я завжди маленька, і вона мене любить! — Юля схопила рюкзак і почала складати туди свої речі
— Я до бабусі поїду! Ви мене не розумієте, тільки Вадика свого любите! —
Життєві історії 0
Валю, тобі п’ятдесят вісім! Скільки ще років активного життя в тебе залишилося? Десять? П’ятнадцять? І всі їх ти хочеш провести, стоячи біля плити й тягаючи внучку по садочках? Валентина мовчала. Ці думки давно зріли в ній, але почути їх збоку було боляче
Квартира, яку Валентина Сергіївна з чоловіком отримали ще у вісімдесяті, давно стала тісною для
Життєві історії 0
За ці роки будинок обклали цеглою, прибудували ванну кімнату й теплий туалет, перебудували терасу, зробили ремонт усередині, оновили кухню. У батьків була ще задумка обгородити ділянку новим парканом, з каменю й красивих решіток, зробити літню кухонну зону, обладнати свердловину з артезіанською водою — планів безліч, де тільки гроші брати
— Мені напрочуд образливо, що батьки так чинять, і, звісно ж, ще більше образливо,
Життєві історії 0
Тетянка вдома супу густого картопляного наварила з курятиною. Дід Гриць повний кошик зібрав, і картоплі, і яєць, і мʼясця від півника, що зранку ще бігав. Мати гарячого поїла, спину їй відпустило, а Таня й рада
Тетяна Андріївна сиділа в кріслі на другому поверсі котеджу. Лузала насіння й акуратно плювала

You cannot copy content of this page