«П’ятсот тисяч!» – ця сума крутилася в голові Валентини, поки вона нервово міряла кроками кухню. Вони з Дімою вже тиждень обдзвонювали всіх родичів, але кожна розмова закінчувалася ввічливою відмовою або відвертим «немає грошей».
«П’ятсот тисяч!» – ця сума крутилася в голові Валентини, поки вона нервово міряла кроками
Вона швидко одяглася і помчала до лікарні. По дорозі до Анни нарешті дійшли всі слова медсестри, яка дзвонила. Микита був саме в травматологічному відділенні тієї лікарні, де хірургом був колишній чоловік Анни — Кирило. Безглуздий і дуже неприємний збіг.
— Ковальова Анна Андріївна? — Так. — Ваш чоловік у важкому стані в реанімації,
– Болото? – Марина повільно відвернулася від плити, де смажилася картопля на вечерю. – Це болото двадцять років годувало твою матір, поки вона їздила по лікарях. Забув?
– Болото? – Марина повільно відвернулася від плити, де смажилася картопля на вечерю. –
Шість років натяків, що я не дотягую до її уявлень про «відповідну невістку». — А Діма де? — вона озирнулася. — Ще спить? Як батько, той теж не любив вставати рано. — Він з Мішею в парку, скоро прийдуть. Свекруха відкрила шафу, дістала чашку, тут же скривилася: — Все ще той самий дешевий посуд? Я ж на Новий рік дарувала порцеляновий сервіз. Не подобається?
Я прокинулася о п’ятій ранку, коли за вікном ледь починав сіріти світанок. Поруч хропів
— Давай швидше, ми вже давно мерзнемо… — незадоволено сказав Віталік. Гоша кивнув, поліз у кишеню і сталася незручна ситуація. — Опа… ключі я й не взяв. — Ти знущаєшся?! — Віталік був готовий прибити Гошу. Та й Світлана так замерзла, що сама вже хотіла поїхати.
Світлана і Віталік не любили спізнюватися. Вони завжди приїжджали вчасно, але того дня довелося
— Смачна рибка, — схвалила Наталя, — де купила? — Що значить, де купила? — здивувалася Аня. — У мене в будинку справжній рибалка живе! — І давно він у тебе морями роз’їжджати почав? — поцікавилася з лукавою посмішкою Наталя. — Якими морями? — не зрозуміла Аня. — Звичайними, — хмикнула Наталя. — Це ж палтус. Хоч на експертизу віддавай. А палтус — риба морська!…
— Смачна рибка, — схвалила Наталя, — де купила? — Що значить, де купила?
У неї було обпечене обличчя.  Ніхто нічого не знав достеменно, а тим більше Інна. Але, як сказав лікар, опік був отриманий, коли вона була зовсім маленькою, можливо, навіть до року.  При правильному лікуванні таких шрамів не повинно було б залишитися, але лікувати її чомусь не стали. Просто залишили в дитячому будинку.
Інна мила підлогу, опустивши голову. Вона звикла до того, що весь персонал жартував на
Лера явно завагалася з відповіддю, але потім все ж знайшла, що сказати — Ну ти даєш, мам! Не думала, що ти так до свекрухи ревнуєш і що твій день народження для тебе найголовніше свято.  Даремно ображаєшся…
— Мамо, а ти де? — У мене все гаразд, якщо ти про це.
— Антоніна Петрівна, — я намагалася говорити максимально спокійно, — давайте без драм.  У вас є десять хвилин, щоб дістати картку і оплатити свою частку за проживання. Ми всі прекрасно знаємо, що у вас є гроші. Інакше ми з Артемом їдемо.
— Ой, а ми гаманець вдома забули! Ні грошей, ні карток! — награно заявила
— Оля, я не знаю, як тобі сказати… — голос матері тремтів і зривався. — У мене дуже погані новини.  Мені потрібно терміново лягати на операцію. Якщо не зроблю зараз — потім може бути вже запізно… Оля на секунду перестала дихати.
— Оля, я не знаю, як тобі сказати… — голос матері тремтів і зривався.

You cannot copy content of this page