Життєві історії 0
Тоді, коли я носила під серцем нашого первістка, майбутнього Льову, свекруха дзвонила майже щодня. — Мабуть, дівчинка? — питала вона замість «привіт». — Дівчинка б знадобилася. Навчіть її порядку — і старість буде спокійною. — Мамо, досить! — говорив Ілля, старанно рівно. — Ми не замовляємо дитину за каталогом.
— Знову хлопчика народили! Хто ж нас усіх оглядатиме? — з сумом промовила Зоя
Життєві історії 0
— Ти думаєш, дочка підросте, і щось зміниться? А то я не бачу, що дружина у тебе хитра, як лисиця.  Коли їй треба було тебе заманити, вся така добра була, невинне ягнятко, скакала навколо тебе на задніх лапках.  Але варто було їй тільки народити! Все! Пащу свою відкрила. Всі їй винні, зобов’язані…
— Ой, Тимофію, твоя Анька доведе тебе до краю! Казала тобі, не одружуйся з
Життєві історії 0
– Не економ. Це твій дім. Він повинен бути розкішним. Спочатку життя йшло як по маслу. Влад влаштувався у велику фірму. Гроші були, Олена працювала в школі, займалася методичними розробками. – Ти – моє все, – говорив Влад. – Заради тебе я працюю, як проклятий. Через пів року Олена…
– Що за нісенітниця? Чому двері не відчиняються? Ключ застряг! – кричав Владислав у
Життєві історії 0
— Але ж розлучені жінки, ще й з дітьми, менш популярні на шлюбному ринку, — наполягав Паша, — невже ти навіть перед подругами не хвалишся, що зуміла мене загарбати. Надя залилася сміхом. Вона похитала головою і розтріпала волосся чоловікові.  Часом вона й сама не розуміла, чому піддалася вмовлянням Паші і вийшла за нього заміж. Адже їй і без того непогано жилося.
Павло сидів на кухні в батьківській квартирі і все скаржився на свою “майже” колишню
Життєві історії 0
– Кіра, напевно, тобі доведеться летіти одній. Я, на жаль, не зможу скласти тобі компанію! – Чому? – обурилася дружина. – Жора, знову все по-новому? Ми заздалегідь домовилися, все спланували, забронювали готель.  І ось, за тиждень до вильоту, ти кажеш мені, що залишаєшся вдома?
Анжела повернулася до Кіри і відрізала: — Вас ніхто не кликав! Ми з Жорою
Життєві історії 0
— Твій брат дзвонив, — тихо промовила вона. Денис завмер, немов його вдарило струмом. — Артем?.. І що він тобі наговорив? — Він привітав мене, — гірко посміхнулася Ольга. — Сказав, що ми з Марією скоро будемо «колегами по нещастю». 
— Кидай свою дружину, поки не пізно! Вона у тебе вже не цукерочка! —
Життєві історії 0
— На жаль, з часом почуття охолоджуються, не всі готові до цього. — А як ти зрозуміла, що кохаєш тата? — здригнулася Катя. — Мені здається, він мені сподобався ще до того, як я його побачила, — посміхнулася Надія.
Надія почула, як клацнув замок – дочка повернулася з інституту. У кімнаті пролунали її
Життєві історії 0
– Ну-ну. А вечеря готова? Я голодний як вовк. – Ні, – тихо відповіла Ксенія. – Не встигла. Льоша захворів, я до школи бігала… – Знову? – роздратовано перебив Роман. – Ксюш, ну скільки можна? Я з ранку до ночі пашу, невже не можна хоча б вечерю приготувати?
– Що… що сталося? – Ксенія ледве могла вимовити слова. – Ти впала зі
Життєві історії 0
З першими неприємностями вона зіткнулася, коли в черговий раз приїхала сюди на вихідних. У п’ятницю вибратися не вийшло, тільки в суботу. Ще на підході до свого двору Тамара почула гучну музику. Коли зайшла до себе, через паркан побачила, яка велика компанія відпочиває на ділянці у сусідів. 
— Надь, а цей засіб точно не надто небезпечний? — обережно уточнювала у подруги
Життєві історії 0
— А що я, баба стара? І так ніде не буваємо, в місто і то не часто вибираємося, так тепер і у себе в клубі на святах сидіти треба? — сперечалася Наталка, — я так не можу. Що я — потвора якась? – У тому-то й справа, що красуня, – зітхав чоловік, – казала мені мати, що я тобі не пара, але закохався, і ось тепер мучуся, а ти мене зрозуміти не хочеш…
— Ось ти любиш привертати до себе увагу. Знаєш, що я ревную, ну, не

You cannot copy content of this page