— Віолетта В’ячеславівна, а можна я буду називати вас мамою? — запитала невістка, а свекруха замотала головою. — У мене вже язик заплітається від вашого імені. — Навіщо це потрібно? — Гаразд, тоді мама Вета. Не тітка ж? — Ні, мене цілком влаштовує Віолетта В’ячеславівна!
— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня
Сам чоловік відвезти їх до мами не зміг: у нього «горів» проект. І це зголосився зробити Мішка. – А чому б і ні?! – погодився нинішній чоловік. У дружини після розлучення збереглися з Михайлом нормальні стосунки…
– Нам потрібно поговорити! – через тиждень після приїзду дружини заявив чоловік. – Чому
Дівчинка стояла в передпокої з маленькою валізою. Худенька, бліда, очі величезні. — Здрастуйте. Ви мій тато? — Так, сонечко. Я твій тато. — Мама сказала, ви заберете мене. — Заберу. Ти будеш жити зі мною. — А мама? Вона одужає?
— У тебе є дочка. Їй сім років. Кирило ледь не випустив телефон з
— Ольга обіцяла повернути гроші в кінці місяця. Коли отримає зарплату. — Звичайно, — саркастично зауважила Марина. — Як минулого разу? І позаминулого? — Вона похитала головою. — Знаєш, я втомилася.  Я повертаюся з роботи виснажена, а вдома нові проблеми.
— Льоша, ти сьогодні брав мою картку? — запитала Марина, заходячи на кухню, де
Комусь відповідав, потім знову: — Та плювати, що не допомагав! Син я чи ні? А батько скоро копита відкине, серце у нього. Тоді з мамкою простіше буде. Гаманець випав з рук. Ігор почув, вийшов. — Мамо? Ти чого повернулася?
— Мамо, можна увійти? — Ігор стояв на порозі з двома валізами. Посміхався винувато,
— І що далі? — Марина дивилася на маму великими очима. — А далі те, що бабуся Зіна сказала — усинови хлопчика. Повернулася і пішла. А у мене сльози полилися, немов я в чомусь винна, що синочка, первістка зберегти не змогла. 
— Мамо, тато, привіт, ви нас просили заїхати, що сталося? — Маринка з чоловіком
— Ні. Щось я не вірю в його порядність. Йдемо до предків. Батьки Руслана, що характерно, поставилися до всього з розумінням. Особливо батько, Микола Петрович.  Він сказав синові, що той одружується, і це не обговорюється. Руслан, який був на повному утриманні батька, сперечатися не став. 
— Не треба було взагалі за нього виходити заміж! — сказала Аллі мама. —
– Ось і закінчимо цю розмову, – сказав чоловік, встаючи з-за столу. – Ти сама скажеш Микиті, щоб перебирався в кімнату Олени? – Сама… – сумно відповіла Маша, уявляючи, як засмутиться син.
– Маша, коли маму випишуть з лікарні, вона буде жити у нас, – сказав
Тоді свекруха з легким презирством зауважила:  — Салат у тебе, звичайно, смачний, але ти неправильно нарізала картоплю, вона повинна бути дрібнішою.  Або, коли сестра Матвія скривилася на борщ Поліни, заявивши:  — У нас мама завжди робить на яловичині, а у тебе якийсь порожній…. 
Поруч її дочка, сестра Матвія,  вправно пересипала олів’є в інший лоток, швидкими рухами заповнюючи
– Мариночко, привіт, дитинко, – привітно посміхнулася свекруха, – можна я до вас на тиждень?  А то сердечко пустує, треба ходити в поліклініку до лікаря, а від мене далеко їхати.
– Михайле, я знову не бачу половини нашої зарплати на рахунку. Куди зникають гроші?

You cannot copy content of this page