Життєві історії 0
— А чому? У вас немає рідних, немає дому? — У мене було все, Олеся. І дім, і рідні… Десять років тому не стало моєї Катерини. Думав — не переживу, якби не син…  Потім він вирішив одружитися, дівчина красива, але надто жадібна. Ну, головне, щоб моєму Сашкові вона подобалася.  А через п’ять років мій Сашко розбився на машині.
Олеся ненавиділа всіх. А особливо свою матір. Вона точно знала, що коли виросте і
Життєві історії 0
Той день був звичайнісіньким днем. Андрій прийшов додому, побачив «кисле» обличчя своєї дружини і змусив себе залишитися, а не розвернутися і піти. — Ну, що у нас на вечерю? — запитав він. — Не знаю. Що приготуєш, — відповіла вона.
— Андрій, вчора Льоша дзвонив … – багатозначно промовила Ольга. — Добре, — Андрій
Життєві історії 0
Через тиждень Ірина попросила доглянути за онуком знову: садок був закритий, а обоє батьків працювали. Можливо, після тієї суперечки варто було відмовити, але Валентина Сергіївна вирішила спробувати ще раз.
— Тільки, будь ласка, не лізьте до нього. Посидьте спокійно, я швидко, — попередила
Життєві історії 0
– Слухай, а чого ти сказав, що я на кілька днів залишуся? Ми ж тільки повечеряти збиралися! А так мене моя дівчина чекає! – вимовив Денис. – А це я тобі філігранність показати хотів! – Вітя поплескав брата по спині. – Родичів в гості з ночівлями пускати – остання справа! А тут Ліля навіть звуку не подала! Ліжко застелила без будь-яких питань!
– Денис у нас залишиться на кілька днів, ти не проти? – запитав Вітя
Життєві історії 0
— У Галини Василівни є гріхи? — запитала Оксана, здивувавшись дивній тираді подруги. — Ну… У кого їх немає? Ти ж знаєш, що я без батька народилася, поза шлюбом. Я його ніколи не бачила, його не було в моєму житті.  Мамі вже тридцять дев’ять років було, вона вирішила, що це останній шанс і народила від одруженого чоловіка… 
— Мамо, тобі немає чим платити за квартиру! — Знаю, донечко, але розумієш, вчора
Життєві історії 0
— Це твоя мати мене штовхнула! — висмикнула я руку. — А з глузду я з’їхала? Та ні. Я, здається, тільки що прозріла.  Знаєш, скільки я це терпіла? З ранку до вечора підглядання, докори, поради, оцінка кожного мого руху, жесту.  Ти хоч раз встав і сказав їй: «Мамо, досить»? Хоч раз?
Ключі від машини я кинула прямо на стіл. Спеціально. Щоб забряжчали. Щоб усі почули.
Життєві історії 0
Марина глибоко вдихнула. — Відкривати чи ні? І в цей момент Андрій вийшов зі спальні, подивився у вічко і сказав: — Не відкривай. Я сам з нею поговорю потім.
— Ірино Петрівно, а ви випадково не помітили, що вас до нас ніхто не
Життєві історії 0
— Ти якраз вчасно, Олена, — Анастасія вже йшла в передпокій. — Іди, забери свої капці. І крем. І зубну щітку. І брата, якщо хочеш. Я сьогодні добра. — Що ти таке кажеш?
— Що це за крем на моїй раковині? — голос Анастасії звучав рівно, але
Життєві історії 0
— Мамо, не треба, Аня сама все знає, — говорив він, але це лише підстьобувало Олену Петрівну. — Знає вона! Я життя прожила, сина виростила, а вона мені буде розповідати, як котлети смажити?
— Ти зовсім не вмієш готувати, — сказала свекруха, відсуваючи тарілку з різотто. Анна
Життєві історії 0
Спочатку це були дрібниці — Григорій брав гроші з її картки, не попереджаючи заздалегідь. «Забув запитати, вибач», — говорив він, коли вона бачила списання.  Потім став частіше просити допомогти з аліментами колишній дружині.
— Хто ви?! Юлія застигла в дверях власної квартири, не вірячи своїм очам. Перед

You cannot copy content of this page