— Ти знаєш, Костя, цього місяця мені прийшли дивні платіжки, — доїдаючи шматок пирога, спеченого невісткою, ділилася з сином Тетяна Марківна. — Ох, Людочка, яка смакота! Ну до чого у тебе пироги завжди смачні виходять! Хоч з м’ясом, хоч з капустою! Та й солодкі теж незрівнянні! Не поділишся рецептом тіста? — Мамо, а що в них дивного? — перебив Костя матір. — У чому? У пирогах? — Тетяна Марківна здивувалася. — Та при чому тут пироги?
— Ти знаєш, Костя, цього місяця мені прийшли дивні платіжки, — доїдаючи шматок пирога,
— Євочка, позич мені, будь ласка, свого чоловіка ненадовго! — раптом попросила Маргарита, коли прийшла в гості на чай. — Марго, ти в своєму розумі? Про що ти взагалі мене просиш? — обурилася подруга. — Ти мене неправильно зрозуміла. Я ж права нещодавно отримала, хочу машинку купити.
— Євочка, позич мені, будь ласка, свого чоловіка ненадовго! — раптом попросила Маргарита, коли
— Мамо, якась тітка кличе нашу бабусю! — Ліда, скільки разів я казала, не відчиняй двері незнайомим людям! Іду! Швидко витерши руки кухонним рушником, Ксюша поспішила до вхідних дверей. На порозі стояла красива молода жінка, вік якої ще не перевалив за тридцять. — Добрий день, — задиханим голосом промовила дівчина. — Світлани Миколаївни зараз немає, я можу чимось допомогти? — А ти, я так розумію, Ксюша? — жінка, не відповівши на її запитання, зняла сонячні окуляри і з неприхованою огидою оглянула Ксюшу. — Ну, на «ти» ми з вами не переходили…
— Мамо, якась тітка кличе нашу бабусю! — Ліда, скільки разів я казала, не
Примірку весільної сукні перенесли на наступний день, оскільки швачка, яка її шила, була змушена відвезти свою дитину до лікарні. Олена трохи засмутилася, але одразу переналаштувалася на позитив. Не варто було перейматися через дрібниці – приміряє завтра. Нехай і хотілося скоріше подивитися, як вона буде виглядати в ній, але на все свій час. Дівчина завжди говорила собі, що не слід сумувати без причини. Розуміючи, що знаходиться зовсім недалеко від району, в якому виросла, Олена вирішила заскочити в гості до подруги.
Примірку весільної сукні перенесли на наступний день, оскільки швачка, яка її шила, була змушена
— Ну і де ти такий скарб відкопав, Дмитро? — свекруха примружилася, тримаючи чашку з кавою двома пальцями, ніби боялася, що порцеляна її вкусить.
— Ну і де ти такий скарб відкопав, Дмитро? — свекруха примружилася, тримаючи чашку
Зачинивши скриньку з виручкою на ключ і сховавши ключ у кишеню, Юля зітхнула і підійшла до дверей. Повернула замок і сказала: – Дівчино, ми вже зачинені. І сама здивувалася – що за пафосне «ми»? Але так здавалося значніше. Хоча насправді Юля всього три місяці орендувала це приміщення, де була одночасно і перукаркою, і адміністратором, і навіть прибиральницею.
Юля вже зачинялася, коли до скляних дверей підбігла дівчина з довгим рудим волоссям і
— Мамо, Поля вже втретє дзвонить, просить додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. — З нею все нормально. Грають з Янкою. Може, не поділили щось. Буває, — Лідія Василівна важко зітхнула, ніби ця розмова заздалегідь її втомила. Марина зосереджено примружилася, замислившись. Щось було не так.
— Мамо, Поля вже втретє дзвонить, просить додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила
– Слухай, так ніяково зізнаватися, – Дмитро винувато посміхнувся і постукав пальцями по столу, – але я портмоне вдома забув. А всі картки там. Ти не могла б розплатитися? Мені, правда, дуже незручно… Аліна, стримавши зітханням здивування, потягнулася за сумкою. Дві тисячі за вечерю на двох – не найприємніша витрата, але й не критична для неї.
– Слухай, так ніяково зізнаватися, – Дмитро винувато посміхнувся і постукав пальцями по столу,
Тетяна почала готуватися до Нового року ще двадцять дев’ятого грудня. Обійшла всі найближчі магазини, вишукуючи знижки. Червону рибку взяла там, де була акція, м’ясо — в іншому місці, сири — в третьому. Хотілося, щоб стіл вийшов по-справжньому святковим, без «аби було». Увечері вона розклала чеки і порахувала витрати. Вийшло сім тисяч гривень.
Тетяна почала готуватися до Нового року ще двадцять дев’ятого грудня. Обійшла всі найближчі магазини,
— Позбудишся дитини, — сказала свекруха, — я тебе на прийом уже записала. Ти мені потім ще подякуєш за те, що мучитися не довелося!…
— Позбудишся дитини, — сказала свекруха, — я тебе на прийом уже записала. Ти

You cannot copy content of this page