Життєві історії 0
— Ти пошкодуєш, — вичавив він. — Ти залишишся зовсім одна. — Я вже була одна у повному будинку людей. Більше не хочу. Вони виїжджали через тиждень. Збирали речі мовчки, злобно поглядаючи в мій бік.  Артемка плакав, він не розумів, чому вони їдуть від бабусі.
— Ви знову не той хліб купили, — голос невістки Каті різав вуха, поки
Життєві історії 0
— Чому ти мені не сказав? — запитала вона. — Про роботу, про гроші? — Тому що боявся, — він подивився на неї. — Боявся, що ти розчаруєшся. Що зрозумієш, що вийшла заміж за невдаху. — А зараз не боїшся?
— Марина, може, в суботу кудись сходимо? — Віктор гортав телефон, але його думки
Життєві історії 0
— Ти розумієш, що ця людина — не заміна, — сказала я, підбираючи слова. — Він просто йде поруч з нами своєю дорогою. — Він дивиться на тебе, як на диво, — відповіла дочка, пропускаючи між пальцями моє волосся, заплітаючи його. — І на мене теж.
— Що це? Дівчинка?.. Я чекав на сина. — Сашо, це ж наша дочка…
Життєві історії 0
─ Світлано, ти що, з глузду з’їхала? Ти що, мою матір вигнала? Ти куди її? ─ Та заспокойся ти. Твоя мама зараз їде додому. Її речі зараз десь між краєм міста і сільським клубом. Ілля хапав повітря, як риба, викинута на берег.
─ А знаєш, люба, мама права. Ти у нас дармоїдка, йди працюй! — гримнув
Життєві історії 0
– Донечко, який я радий! – розкинув руки для обіймів Іван Ілліч. – Ти розумієш, у нас у самих зараз ремонт.  Кімнат, звісно, дві, але в другій знято підлогу, стіни до цегли відбиті. Коротше, розруха. – І ви не зможете мене прийняти. Усе зрозуміло, тату, – Аріна відчула, як руйнується її остання надія. – Ні ж, навпаки…
– Нам нікуди з дитиною піти, – благала Аріна свою матір. – Будь ласка,
Життєві історії 0
– Ти зламала їй ніс, – сказала мама. – Дуже шкода, що тільки ніс… – Лариса хотіла написати на тебе заяву в поліцію, але тато не дозволив. – Даремно, – сказала Ірина. – Мене випишуть післязавтра. Робіть, що хочете, але, коли я прийду за своїми речами, щоб Лариси в квартирі не було…
Біля під’їзду старенької п’ятиповерхівки зупинилося таксі. З машини вийшли молода жінка з дворічною дитиною
Життєві історії 0
— Та ви що, обоє з глузду з’їхали? Про що ви говорите? Вона моя дружина. Я її кохаю. У нас син росте.  З чого ви взяли, що я буду з нею розлучатися? Що за маячня? — не стримав своїх емоцій Руслан…
Минуло трохи більше трьох років, як Даша з Русланом придбали власне житло. Але тільки
Життєві історії 0
У квартирі пахло смачно, на кухні стояли підноси з рум’яною випічкою. — Мамо, а вчора ти казала, що тобі не можна нічого борошняного через гастрит. — А, це… — Олена Михайлівна на секунду розгубилася. — Лікар дозволив трохи. Сказав, що стан покращився…
— Ігор, ти мене чуєш? У мене знову скаче тиск, — голос у слухавці
Життєві історії 0
Сльози підступили до очей. Ніка зробила крок до матері, простягнула руку… Марина відступила. Подивилася на постер ще раз. Обличчя закам’яніло. — Значить, ти вибрала шлях дешевки. Слова вдарили як ляпас. Ніка опустила руку. — Що?…
— Ти що зробила?! Ти взагалі в своєму розумі?! Марина Олексіївна кинула документи на
Життєві історії 0
— Олежек, а я тут подумала… може, мені до вас на місяць? Відпочити. Погуляти столичним вуличками. Віра слухала краєм вуха, як слухають прогноз погоди: «Грози. Пориви вітру. Можливі опади у вигляді …матері». А через тиждень “опади” почалися…
Віра вміла рахувати. Не в тому сенсі, як це роблять у першому класі з

You cannot copy content of this page