Біла стеля, білі стіни, де вона взагалі?
Аліса повернула голову і раптом зрозуміла, що поруч з нею сидить Льоша, він тримає її за руку, а сам задрімав…
Льоша немов відчув, що вона прийшла до тями, і відкрив очі:
— Аліса! Ну нарешті, як ти мене налякала.
— Де ми і що сталося?…
…Варя почистила овочі, а бульйон теж майже зварився, у неї все вийшло!
Вранці вони з Федею наїлися досхочу пшоняної каші з маслом і цукром, і напилися какао.
А потім Варя знайшла в морозилці курячі грудки і зварила бульйон, вона вже вміє готувати, Варі скоро дев’ять років.
Федя наївся і грав у кімнаті, Варя йому увімкнула мультики по телевізору.
А сама вона шинкувала овочі, вона вміє, і думала про маму.
Мама сказала, що на одну ніч поїде і повернеться, а минуло вже дві ночі. Так надовго вона їх ще ніколи одних не залишала.
У холодильнику продуктів зовсім мало, що ж робити, якщо мама повернеться не скоро?
Брату Федору Варя нічого не говорила, та й що він зрозуміє?
Мама іноді їх одних на ніч залишала, Федька і звик, що вони з Варею бувають самі, вона ж велика.
Свого телефону у Варі немає, він нещодавно зламався, але мама двері на два ключі замикає і залишає ключі про всяк випадок сусідці з першого поверху тітці Олі.
Тітка Оля дуже весела, вона любить гуляти, у неї три собаки і дві кішки, і дочка Оленка.
У під’їзді сусіди іноді називають тітку Олю «гуляща», напевно за те, що вона багато гуляє.
Але вона дуже добра, вона завжди приносить їм гостинці, коли заходить у гості. Але мама суворо заборонила їй «псувати собі свята і балувати дітей».
Тому тітка Оля може до них зайти тільки в крайньому випадку, якщо буде пожежа або ще щось погане трапиться.
Так що, треба просто чекати маму, і все…
Тому Варя і вирішила зварити борщ, вона з мамою такий вже готувала, і вміє, і їм з Федором такої каструлі надовго вистачить. Напевно, мама все ж скоро повернеться.
Не виходити ж Варі на балкон, не кричати ж їй, що вони вдома самі зачинені, адже мама засмутиться і образиться, коли повернеться, що вони її так зганьбили.
Вони і так з Федею мамі все життя зіпсували, їхня мама працює, «як кінь», щоб Варю з Федею прогодувати і одягнути.
А вони це зовсім не цінують. Бідна матуся, нехай вона відпочине…
Варя шинкувала овочі, ніж зірвався, і прямо по пальцях! Варя на себе розсердилася, ось вона недотепа, вірно матуся каже.
Вона швидко залізла на табуретку і дістала з верхньої полиці бинт і перекис водню.
Це вони з мамою спеціально нагору все прибрали, щоб Федька не дістав, він же ще маленький, нічого не розуміє.
— Валя, у тебе сто, клов? — як на зло прибіг і побачив все Федя.
— Дурниці. Йди грайся, все вже минуло, — розсердилася Варя, що він побачив її помилку.
— Може, тобі потлібна допомога? — запропонував братик, і Варя посміхнулася і обійняла його.
І що вона на нього сердиться? Сама ж винна…
— Допомога потрібна, потім будеш сам мити посуд після обіду, хочеш? — пообіцяла Варя.
Федя дуже любить «стрибати» у воді, як каже мама. Він і у ванній з качками обожнює гратися, і пускати кораблики. Може довго сидіти, поки вода не охолоне.
— Уллаа! Я буду мити посуд! — зрадів Федя, — Валя, а мама сколо плийде?
— У мами справи, коли треба, тоді й прийде, — суворо відповіла Варя, але Федір її навіть не дослухав.
У його п’ятирічному житті і так все було прекрасно, адже Варя поруч, він вдома.
У нього є іграшки і мультики, а Варя вже велика, і готує смачний борщ і компот! Чого йому боятися?…
…Аліса лежала в напівдрімоті і ніяк не могла прокинутися.
Вони на Старий новий рік класно потусували на дачі у друзів, але вона начебто майже не пила і хотіла вранці додому до дітей поїхати, чому вона так довго спить?
І тут раптом її обдало жаром, вона все згадала.
Адже вона Льоші про дітей розповіла, вони з ним зустрічалися вже два місяці, і Аліса ні про що серйозне поки не думала.
Кому вона взагалі потрібна з двома дітьми, це ж ясно.
Аліса з дитбудинку, у неї родичів немає зовсім. І, коли вона почала жити самостійно, вона пішла працювати в кафе кухарем після закінчення кулінарного училища.
Готувати Алісі завжди дуже подобалося, їй взагалі хотілося сім’ю.
І коли за нею почав бігати один хлопець, який до них часто заходив обідати, Аліса і сама не помітила, як закохалася.
Микита Сергійович, її Микита, був дуже добрим. Жалів Алісу. А незабаром запропонував одружитися, і вона погодилася. Адже її раніше ніхто так не любив.
Народилася Варя, а через кілька років Федір, і Алісі здавалося, що у них з Микитою все чудово. Але раптом все зруйнувалося.
Виявилося, що ніякого бізнесу у Микити немає, а він обманював і «кидав» багатьох людей на гроші.
Микиту посадили, але його і там наздогнала кара. Аліса ж залишилася з двома дітьми одна, і майже без грошей для життя.
Але вона не з тих, хто сумує, Аліса пішла працювати в бургерну недалеко від дому. І вони з дітьми хоч і жили не багато, але не голодували.
Діти у неї дуже самостійні, Аліса привчає їх до домашніх справ.
Сама Аліса іноді бере підробіток і готує на весіллях і корпоративах. У такі дні вона пізно приходить, а якщо захід далеко проходить, то під ранок.
Але зате з повними сумками з «барського столу», а подруга і сусідка Ольга її завжди підстраховує.
Сусіди на Ольгу косо дивляться, а вона дуже добра. Собак і котів бездомних підібрала і до себе забрала.
Ольга теж одна дочку Оленку ростить, а на них обох вічно наговорюють щось.
На чоловіків Аліса довго навіть не дивилася, але пару місяців тому вона з Олексієм познайомилася, і зовсім голову втратила.
Про дітей вона йому не говорила, думала, що вони з Льошею просто будуть іноді зустрічатися.
Ось і на дачу до друзів Аліса з Льошею поїхала.
Але він раптом став їй серйозно пропонувати вийти за нього заміж, і тоді Аліса йому і сказала все, як воно є насправді.
— У мене діти, двоє, а чоловік загинув. Чужі діти нікому не потрібні. І я не хочу більше сподіватися на те, що у мене буде сім’я. А потім тобі набридне, і ти нас кинеш!
— З чого ти взяла? — обурився Льоша.
— З того, що ти життя не знаєш, і взагалі, пусти, у мене вдома діти самі, я на першій електричці до них поїду.
Аліса швидко зібралася, вона Олі не додзвонилася і вже почала хвилюватися.
— Не говори дурниць, ти мене погано знаєш, і взагалі я тебе відвезу, — заперечив Льоша і буквально змусив Алісу сісти в його машину.
— Ти ж випивав? Як ти машину поведеш? — намагалася вмовити його Аліса.
Але Льоша розсміявся:
— Я помітив, що ти майже не пила, і теж не став. Минуло вже кілька годин, так що все вивітрилося!
— Але ми ж не спали, а дорога погана, — переконувала його Аліса.
Але Льоша сказав, що йому без неї тут все одно нічого робити. І вони поїхали, але коли виїхали на трасу, машину понесло…
І далі Аліса нічого не пам’ятала…
Біла стеля, білі стіни, де вона взагалі?
Аліса повернула голову і раптом зрозуміла, що поруч з нею сидить Льоша, він тримає її за руку, а сам задрімав…
Льоша немов відчув, що вона прийшла до тями, і відкрив очі:
— Аліса! Ну нарешті, як ти мене налякала.
— Де ми і що сталося?
— Вантажівка на перехресті не змогла загальмувати. Мені нічого, а ти головою вдарилася, але все обійшлося.
— А діти? — злякалася Аліса, — Зараз взагалі який день?
— Аварія була вчора вранці, а зараз п’ята ранку. Сказали, що з тобою в принципі все нормально, і як ти прийдеш до тями, можна їхати додому.
У машини дверцята пом’яті, але ми доїдемо, я вже сказав лікарям, що нас вдома чекають діти…
Аліса тремтячою рукою відчиняла двері в квартиру.
Удома було тихо, Варя і Федір спали, обійнявшись, у своїй кімнаті.
У холодильнику стояла каструля з борщем, ще наполовину повна, і миска з котлетами, а на столі — тарілка з недоїденими оладками.
У квартиру несподівано вбігла Ольга.
— Ну слава Богу, Аліска, нарешті ти повернулася. А я свій телефон у сніг впустила і так і не знайшла.
Я до вас вчора приходила, котлети їм принесла, сказала, що матуся трохи затрималася, справи у неї, але скоро буде. А що у тебе за шишка на лобі, Аліса?
— У нас в дитбудинку говорили — поки гуль не наб’єш, розуму не наживеш, — посміхнулася Аліса, — Дякую тобі, Оля…
— Гарна у нас з тобою подруга, і діти чудові, я завжди мріяв мати велику родину, — обійняв Алісу Льоша, коли Ольга пішла.
І Аліса раптом подумала — більше ніколи дітей одних не залише, досить долю випробовувати!
А потім на Льошу подивилася. Може все-таки спробувати впустити його в своє життя?
Може у нас з ним і справді все вийде?
