Ліда прожила з чоловіком, Олегом, дванадцять років. А потім знайшла на його сорочці слід від чужої помади.
Вона була недурною жінкою і все зрозуміла. Але про всяк випадок перевірила його телефон і знайшла кілька повідомлень від якоїсь Варвари.
Спочатку це була ділова переписка, а потім пішли ніжності, фотографії і навіть… спільне відрядження до бази відпочинку.
Ліда розуміла, що чоловік довгий час обманював її. Стало гірко і прикро.
Вона вирішила піти, але їхня дочка, Міла, була занадто прив’язана до свого тата, вважала його ідеалом і не могла жити без батька. Та й Олег, схоже, залишався в сім’ї тільки через дочку. Ліда вирішила потерпіти.
Але з кожним днем Олег все більше віддалявся, він уже не приховував, що їздить вечорами до іншої жінки. А одного разу Варвара і сама з’явилася до них додому.
Ліда спочатку ошелешилася від такої нахабності, але потім все-таки пропустила Варвару на кухню і навіть налила їй чаю.
— Чим зобов’язана?
— Відпусти Олега. Він тебе не любить.
— З чого ти взяла? — награно розсміялася Ліда.
— Ось, дивись! Він любить мене! Це я повинна бути на твоєму місці!
Варвара показала Ліді кілька фотографій, достатніх, щоб зрозуміти, чим займається Олег, залишившись з нею наодинці.
Але Ліда не стала ридати або кидатися на коханку чоловіка. Вона спокійно вислухала її і кивнула.
— Хочеш бути на моєму місці? Добре! — Ліда зняла фартух, кинула його на стіл і почала збирати речі під здивованим поглядом Варвари.
Ліда швидко закинула свої сукні та цінності у велику валізу, взяла ключ від машини і пішла.
— І куди ти? — кинула їй услід Варвара.
Вона була рада, що суперниця так легко здалася, але незадоволеність і злість нікуди не поділися. Їй був потрібен скандал, за цим вона і прийшла до Ліди.
— Це не твоя справа. Ти тепер за мене. У морозилці м’ясо, в ящику ручна м’ясорубка. Як прокрутиш фарш, зроби котлети на пару. У Олега гастрит, смаженого йому не можна.
А автоматична м’ясорубка зламалася, так що сміливіше! І не забудь помити посуд, Олег страшний чистюля, за брудний стіл не сяде, — кинула вона і зачинила двері.
Ліді було страшенно боляче і прикро, але вона стримала сльози. «Нехай побуде в моїй шкурі, якщо так хотілося! Надовго її вистачить?»
Ліда поїхала до мами за місто, розповіла їй все і пустила сльозу.
— Добре, що Міла в дитячому таборі, ти їй нічого не кажи поки. Може, Олег схаменеться. Все-таки у вас сім’я.
— Не знаю… чи зможу я його пробачити.
— Поживемо, побачимо.
Ліда залишилася жити у мами. Робота у неї була віддалена, тому проблем не виникло.
Вона трохи відпочила від побуту, помолодшала на свіжому повітрі і на екологічно чистих продуктах, засмагла…
Трубку вона не брала, хоча Олег їй дзвонив. Ліда знала, що треба витримати паузу. А якщо він вирішив подати на розлучення, то нехай без неї займається.
Вона не була готова з ним зустрічатися, хоча потайки стежила за його життям через соціальні мережі.
Варвара не соромилася публікувати їхні спільні фотографії. Ліда дізналася, що вона перевезла до них додому свого чотирирічного сина, і перебралася сама.
— Ну і ну… — розвела руками мати, побачивши фотографії із соціальних мереж. — Може, все-таки втрутитися? Відтягнути її за волосся, та вигнати?
— Ні, мамо, я принижуватися не буду, — відмовилася Ліда.
Так минув місяць. Настав час забирати Мілу з табору. Ліда не знала, як повідомити дочці новину про розставання з Олегом, тому переживала.
Яке ж було її здивування, коли на парковці біля воріт табору вона помітила Олега. Він стояв і дивився на неї. Винувато, як пес, що нашкодив.
— Лідо…
— Нам з тобою нема про що говорити, Олеже. Їдь, — відмахнулася вона.
— Мамо! Тату! — до них підбігла щаслива дочка, тягнучи за собою валізу. — Як добре, що ви обоє приїхали! Як же я скучила!
Міла була такою радісною, що Ліда не змогла зізнатися. Виявилося, що Олег спеціально їхав до неї на електричці. Але Мілі він про це не сказав.
Олег підійшов до Ліди і те, що сказав їй, назавжди змінило її життя.
— Будь ласка, заради нашої дочки… — прошепотів чоловік Ліди.
— Що заради неї? Брехати? — Ліда кинула на нього розсерджений погляд.
— Побудемо сім’єю, а потім зізнаємося, що розлучилися.
— Хочеш? Ну добре! — вона штовхнула його в груди. — Тоді і поводься так, ніби мене кохаєш!
І не смій своїй Варварі дзвонити! Вимикай телефон, або я розповім дочці, хто оселився в її кімнаті, поки вона була в таборі!
Олег понурив голову, але заради Міли погодився.
— Їдемо до бабусі? — весело запитала дочка.
— Ага. Ми з тобою поживемо у неї до кінця літа.
— А татко?
— Буде приїжджати на вихідні, коли робота дозволить, — швидко сказала Ліда. — У тата нова… посада. Дуже важлива, заради якої він і сім’ю готовий…
— Ліда! — перебив Олег. — Ну що ти кажеш? Я буду приїжджати вечорами і на вихідних! Я тебе дуже люблю, донечко.
— А маму?
— І маму, звичайно!
— Значить, у нас все добре? — Міла, мабуть, помітила, що між Лідою та Олегом є напруга.
— Чудово все! Ми давно говорили, що на літо переїдемо до бабусі, їй допомога потрібна, а нам відпочинок.
— Ну добре, — погодилася Міла і продовжила ділитися враженнями про табір.
Все було так, ніби ніхто й не розлучався. Але Ліда знала, що це оманливе відчуття, що в місті на її чоловіка чекає чужа жінка.
Теща зустріла чоловіка Ліди з качалкою. Але Ліда швидко пояснила матері ситуацію, і вона не встигла зробити зятю догану.
Загалом, всі поводилися так, ніби нічого не змінилося, і вони були щасливою родиною. Заради дочки. І ночувати Олег залишився. І спати ліг до дружини.
Ліда була зла на чоловіка. Вона згадала, що останнім часом він не виявляв до неї інтересу. І після його зради спати з ним було досить дивно.
З іншого боку, вона відчувала якийсь раптово з’явившийся азарт. Адже чоловік начебто від неї пішов. І в той момент його чекали вдома, а він з нею.
Поки вона осмислювала це, Олег не втрачав часу. Він раптово запалав до своєї дружини якоюсь неймовірною любов’ю.
Ліда спочатку відштовхнула чоловіка, а потім вирішила: а чому б і ні?
Вони ж не розлучилися. Так що вона цілком має право. Загалом, ніч минула так, ніби була для них першою.
Так добре Ліді давно не було. А головне, після цього вона не відчувала себе використаною. Навпаки, із самого ранку кинула чоловікові одяг і сказала:
— Їдь. Погостював і досить.
— Лідо? А як же?
— Скажу дочці, що тебе викликали на чергування.
Чоловік промовчав.
— Поспішай, автобус через годину. А далі тільки ввечері. Терпіти тебе цілий день я не маю наміру.
Олег здивувався, але сперечатися не став. Він швидко натягнув джинси і поїхав.
Міла засмутилася, але дізнавшись, що бабуся збирається купити їй велосипед, з радістю вирушила до найближчого магазину і вже після обіду їздила по селу.
А через кілька днів, під вечір, паркан скрипнув, і в будинок зайшов Олег. Та не з порожніми руками.
Він приніс величезний букет для Ліди, а для дочки привіз подарунки.
— Це тобі, люба, — сказав він і поцілував дружину.
Ліда навіть не встигла його відштовхнути. Поцілунок вийшов дуже природним.
Міла повірила і відвернулася, щоб не бентежити батьків. А бабуся тільки головою похитала.
— Сідай вечеряти, зяте, як вже приїхав.
Олега нагодували, а після цього Міла повела батьків на берег річки. Це було їхнє улюблене місце.
Вони смажили сосиски, будували курінь, жбурляли камінці хто далі. Але раптом Ліда спіткнулася об корч і вивихнула ногу.
— Як же я піду? — поскаржилася вона, і Олег взяв її на руки і поніс додому.
Міла бігла поруч і сміялася. Вони здавалися щасливими. Ось такий дивний феномен. Начебто батько і чоловік був тепер чужим, а перебував поруч з ними і був цьому радий!
Вночі все повторилося. У Ліди немов медовий місяць з чоловіком трапився вдруге. Яка тут буденність, якщо такий вогонь був ночами?
— Ти ніяк закохалася… — зауважила мати, дивлячись на те, як у Ліди горять очі.
— Та годі, я просто розважаюся, — відмахнулася вона.
— Дивні у вас стосунки.
— Дивні, це коли я йому борщі варила, а він квіти іншій дарував.
— Теж правильно, — розгубилася мама.
Вона не знала, радіти чи жаліти дочку. Але судячи з того, як часто став приїжджати зять і якими закоханими очима дивився на Мілу і Ліду, вона вирішила, що не буде лізти з порадами.
А Ліда розквітла! На неї і чоловіки почали поглядати. Щасливу жінку здалеку видно.
І Олег розгледів. Майже щовечора став навідуватися, а одного разу і зовсім поклав перед Лідою квитки на море!
— Це що?
— Поїдемо, га?
— А Варвара як же?
Він не відповів.
— Вона приревнує тебе до рідної дружини! — Ліді стало смішно.
— Поїдемо… пам’ятаєш, як ти хотіла? Там вид на море, все включено! Мілу візьмемо.
— На море?! Хочу! — дочка побачила квитки і, звичайно, Ліді довелося погодитися.
Відпустка пройшла казково. Ліда відчувала себе вільною, бажаною і красивою. Вона більше не боялася, що чоловік може піти.
Фліртувала з ним, відпочивала на повну. А Олег здував з неї пилинки і жодного разу не подзвонив своїй співмешканці.
Втім, Ліді було все одно. А ось Варвара якимось чином знайшла її номер і додзвонилася.
— Ти… та я все знаю! — кричала в трубку Варвара, обсипаючи Ліду образами.
— А що тобі не подобається? — байдуже запитала Ліда.
— Що?! Та я… — знову почала Варвара, але Ліда її перервала.
— Ти сама хотіла побути на моєму місці. Ось і радій, твої мрії збулися, — сказавши це, вона вимкнула дзвінок і заблокувала номер Варвари.
— Хто дзвонив, кохана? — запитав Олег і поставив перед нею стаканчик зі свіжовичавленим соком.
— Номером помилилися. Думали, що дзвонять в агентство з виконання бажань, — розсміялася Ліда.
— Ти ж моя Золота Рибка… а моє бажання виконаєш, поки Міла в дитячій кімнаті? — посміхнувся Олег і потягнув дружину в номер.
