Саша тримала в руках фотографії і ледве стримувала сльози.
Віталій вирішив пояснити:
— У вашого чоловіка є друга сім’я. Дитина — його син. Я поспілкувався з сусідами і дізнався це від них. Олексій три ночі на тиждень проводить у Марії, так звуть вашу суперницю.
Саша не знала, що робити з отриманою інформацією — бігти до чоловіка, влаштовувати йому скандал і вимагати, щоб він негайно залишив коханку і дитину.
Або ж подавати на розлучення і йти з гордо піднятою головою, та фактично — в нікуди…
… Саша і Олексій одружилися 12 років тому. За цей час їм довелося багато пережити.
Льоша був поруч з дружиною, коли вона втратила первістка буквально за 2 місяці до строку появи — серце малюка просто перестало битися.
Саша тоді мало не збожеволіла, їй всюди чувся дитячий плач.
Вона замкнулася в собі, перестала виходити на вулицю, спілкуватися з друзями та родичами.
Старша сестра Льоші наполягала на розлученні.
— Невже ти не бачиш, що з Сашею щось відбувається? Ти б відвів її до лікаря, а раптом у неї якась хвороба на тлі пережитого стресу розвинулася?
А раптом вона небезпечна для суспільства? Видно ж, що їй потрібна допомога.
— Я, Лідо, якось і без твоїх порад впораюся! — відмовився Олексій. — Не потрібно мені вказувати, як поводитися. Я поруч із дружиною, і разом ми впораємося — все в нас буде добре.
Саша відчувала до Олексія не тільки любов, а й величезну вдячність.
Чоловік дійсно витягнув її з депресії, допоміг пережити трагедію і заново навчитися вірити в краще.
До недавнього часу подружжя жило добре. Саша й припустити не могла, що у Льоші є хтось на стороні.
Перший тривожний дзвіночок пролунав 4 місяці тому.
Напередодні 8 березня вона отримала від чоловіка несподіваний подарунок — коробку з логотипом одного відомого бренду. Його приніс кур’єр.
Саша розписалася, подякувала молодому хлопцю, залишила йому чайові і кинулася в квартиру розпаковувати презент.
Всередині коробки лежав комплект нижньої білизни запаморочливої краси — відвертий, мереживний і досить зухвалий.
Саша спочатку хотіла його приміряти, але, ледь діставши верх з коробки, зрозуміла, що носити білизну у неї навряд чи вийде, оскільки чоловік помилився з розміром — їй комплект був безнадійно малий.
Там же в коробці виявилася і записка:
«Маленька моя, це мій маленький подарунок тобі. Сьогодні йдемо в ресторан. Готуйся — о восьмій я за тобою заїду».
Саша зраділа — ось стільки років вони з Льошею прожили в шлюбі, а він досі намагається її дивувати.
Їй дістався бездоганний у всіх відношеннях чоловік.
Вона глянула на годинник, зараз пів на четверту і у неї ще є час як слід підготуватися до майбутнього заходу.
Втім, Льоша ні о восьмій, ні о дев’ятій за дружиною не заїхав…
Саша кілька разів дзвонила чоловікові, але той не піднімав трубку.
Повернувся він пізно, простягнув дружині букет квітів і вибачився:
— Вибач, Сашо, сьогодні затримався — терміново викликали в офіс, там проблеми з одним прискіпливим клієнтом, довелося працювати.
Добре, хоч завтра вихідний — висплюся нарешті.
— Зачекай, Льошо, але ти ж сам надіслав мені з кур’єром записку…
Олексій зблід:
— Записку з кур’єром? Яку?
— Ну ось, подивися! — Саша простягнула чоловікові коробку з дорогим подарунком.
— Тільки, напевно, в магазині з розмірами помилилися, він мені замалий. Я навіть приміряти не стала.
— Еее… — якось вичавив із себе Олексій. — Напевно помилилися. Може, хтось невдало пожартував.
Я, кохана, тобі нічого не надсилав. Зовсім закрутився, забув, якщо чесно, про свято.
Завтра обіцяю реабілітуватися — підемо з тобою куди-небудь, проведемо час удвох. Цікаво, хто це так наді мною пожартував…
У Саші тоді в грудях щось кольнуло. Хоч чоловік і каже, що ніяких подарунків їй не робив, але почерк вона впізнала.
Записка абсолютно точно була написана його рукою.
Але з’ясовувати стосунки Саша не стала. Вирішила просто повірити чоловікові на слово, вона звикла за стільки років шлюбу так чинити, адже Льоша ніколи раніше не давав їй приводу в собі засумніватися.
“Який же я безглуздий! — думав Олексій, спускаючись рано вранці до машини. — Переплутав адреси.
Машка вчора мені всі нерви вимотала, довелося заїжджати в ювелірний магазин і купувати каблучку.
Куди тепер цей комплект подіти? З одного боку, Сашка його навіть не приміряла, він абсолютно новий.
Відвезу, Машці подарую на знак примирення. Та й Саші потрібно щось купити. Та щоб я ще раз в цей магазин звернувся”.
Олексій вже 6 років вів подвійне життя. У другій родині у чоловіка підростав син, якого він обожнював.
З Марією Льоша познайомився на роботі якраз в той момент, коли Саша перебувала в глибокій депресії після трагедії з їхнім первістком.
Він, звичайно, вчинив благородно — дружину не покинув, допоміг їй побороти стрес.
Але почуттів до неї він більше не відчував — кохання не було, залишилася тільки жалість і, напевно, відповідальність.
Олексій прекрасно розумів, що без нього Саша просто не виживе.
Маша була іншою. За стільки років стосунків Олексій жодного разу не бачив її сліз.
Вона ніколи не переносила свої проблеми на нього, не любила скаржитися, не терпіла, коли її жаліли.
Саша ж навпаки з кожного приводу бігла до чоловіка, питала поради і шукала захисту, все частіше і частіше поводилася, як примхлива дитина.
Довго перебувати поруч із законною дружиною Олексій не міг — він від неї дуже втомлювався.
Тепер Саша здавалася Льоші прискіпливою і нудною, тому при кожному зручному моменті чоловік зривався до коханки.
А Маша вже давно мріяла про весілля. Їй, 35-річній жінці, дуже хотілося отримати заповітну каблучку на палець.
Бесіди з Олексієм з цього приводу вона проводила регулярно, але з мертвої точки справу зрушити не могла.
Коханий чоловік відмовлявся розлучатися з законною дружиною:
— Розумієш, Машо, нас із Сашею пов’язує занадто багато.
Ми багато пережили, вона без мене пропаде, а я такий гріх на душу брати не хочу.
Потрібно якось її підштовхнути до розлучення, зробити так, щоб саме вона захотіла від мене піти.
Та й взагалі, Машуля, ну що тебе не влаштовує? Я і по ставленню до тебе поводжуся чесно, дитину утримую, три ночі на тиждень проводжу з вами.
— До речі, а що ти Саші своїй кажеш? Як пояснюєш свою відсутність?
— Ну кажу, що доглядаю за племінниками, поки старша сестра на роботі.
Вони ж не спілкуються, як посварилися 7 років тому, так і не вітаються навіть досі, з цим проблем немає.
Ну невже тобі обов’язково потрібен цей штамп у паспорті? Що він змінює? Я тебе кохаю, у нас з тобою підростає син, ти мені набагато дорожча за Сашу.
Рано чи пізно я обов’язково знайду спосіб від неї піти. Дай мені час.
Маша кілька років терпляче чекала, а потім прийняла рішення боротися за своє жіноче щастя.
Вона не придумала нічого кращого, як підлаштувати їх випадкову зустріч.
Збираючись якось разом із сином і Олексієм у кафе, Маша написала Саші повідомлення:
“Твій чоловік зі мною. Приїжджай за цією адресою — переконайся в цьому сама”.
Саша спочатку хотіла проігнорувати повідомлення. Хтозна, хто міг його написати. Можливо, взагалі помилилися номером…
Але десь через годину після повідомлення вона все ж викликала таксі. Саші хотілося заспокоїти себе.
Чоловіка Олександра побачила відразу — Льоша сидів за столиком у кафе і тримав на колінах маленького хлопчика, свою точну копію.
Саша не пам’ятала, як доїхала додому. Спочатку вона цілу годину плакала у ванній, потім вирішила діяти.
Оголошення від приватного детектива знайшлося швидко. Саша зателефонувала за вказаним номером і призначила Віталію зустріч.
Фахівець свій гонорар відпрацював повністю. Через 2 дні на руках у Саші були незаперечні докази зради.
Вона розглядала фотографії, не витримала і розплакалася прямо в машині Віталія.
Чоловік розгубився і спробував заспокоїти клієнтку:
— Ну що ви! Він не вартий ваших сліз. Ви така красива жінка і вбиваєтеся, вибачте мене, але через абсолютно негідну особу.
Давайте поїдемо, кави вип’ємо, ви трохи заспокоїтеся, і ми вирішимо, як діяти далі.
Саша з новим знайомим провела майже 3 години. Дивно, але поруч з Віталієм їй було спокійно і комфортно.
Віталій, проводжаючи свою клієнтку, біля під’їзду несподівано запитав:
— Можна я зателефоную вам завтра? Звичайно, не в моїх правилах змішувати особисті та робочі стосунки, але я нічого з собою вдіяти не можу. Ви мені надзвичайно сподобалися.
Про те, що їй відома головна таємниця чоловіка, Саша Олексію нічого не сказала — вона знала, що той почне викручуватися і виправдовуватися, тому не хотіла собі псувати нерви.
З Віталієм Олександра зустрічалася практично щодня — за місяць вони дуже зблизилися:
— Я, Віталю, вирішила подати на розлучення, — якось сказала Олександра своєму новому «другові». — Що це за життя? Ну там дитина росте, вона ж не винна в тому, що у неї такий батько.
Можливо, Льоша з нею буде дійсно щасливий. Насправді кохання зникло ще кілька років тому, але я просто боялася собі в цьому зізнатися.
— Знаєш, ти мене ощасливиш, коли станеш вільною жінкою, — посміхнувся Віталій. — Я б відразу тебе, Сашо, одружив на собі.
Не хвилюйся, у мене немає ні дітей, ні колишніх дружин, та й матеріальних проблем теж не маю — заробляю цілком гідно. До речі, ось, візьми.
— Що це? — здивувалася Саша.
— Гроші, гонорар, який ти мені заплатила. Я чомусь звідти не зміг витратити ні копійки. Хіба я можу витрачати гроші коханої жінки?…
… Олексій такого повороту не очікував. Звістка про те, що Саша подає на розлучення і йде від нього, довела Льошу до сказу:
— А ти, я бачу, склавши руки не сиділа. Поки я гроші для нашої родини заробляв, прикидалася сирою і убогою, а сама по чоловіках скакала.
— Льоша, я знаю, що у тебе є друга родина, — спокійно заявила Олександра чоловікові. — Син Маші це ж твоя дитина? Давай розійдемося мирно, я не хочу більше з тобою мати нічого спільного.
Йди до Маші та сина, ти їм потрібніший. У дитини обов’язково повинен бути батько.
Саша подала на розлучення. Олексій, зрозуміло, погодився розірвати шлюб.
Квартиру поділили чесно — продали і кожен забрав собі по половині суми.
Саша не хоче загадувати, але тут і зараз з Віталієм вона щаслива.
Пропозицію від нього вона вже отримала і вже встигла відповісти на неї згодою.
