— Не буде так, як ти хочеш, мамо! У мене в голові не вкладається те, що ти зараз пропонуєш, — почула Рая гучний голос чоловіка, ледь відкривши двері в квартиру. — Ти сама себе чуєш?
Я розумію, ти звикла, щоб всі танцювали під твою дудку, але все, що ти пропонуєш зараз, звучить як марення божевільної!
Рая повернулася сьогодні додому пізніше, ніж зазвичай. Затрималася на роботі, потім зайшла в магазин купити своїм щось смачненьке.
Та й дочка подзвонила, попросила у неї фруктів. Аліна зараз готувалася до іспитів, багато займалася, і Раї хотілося побалувати її чимось смачненьким.
— А що відбувається? Ти кричиш так, що тебе чутно навіть у ліфті, — здивовано запитала вона у чоловіка.
— Та як тут не кричати! Мати дзвонила, таку нісенітницю несла, просто дивно, як у її голову таке могло прийти, — відповів Олег.
— Ти, по-перше, заспокойся. Подивися, он весь червоний став. Тепер тиск підскочив. А по-друге, що ти свою матір не знаєш?
Вона ж вічний генератор дивних і диких за своєю суттю ідей. Не здивуюся, що і зараз Таїсія Павлівна придумала щось з розряду «дай-но я всіх здивую».
— Та ти не уявляєш, до чого вона додумалася! — знову закричав ще не заспокоївшись Олег. — Це нонсенс! Абсурд! Повна нісенітниця!
— Ну, що б там не придумала мати, а робити ми з тобою будемо тільки так, як вважатимемо за потрібне. А тепер поясни, що вона знову хоче.
— Ой, не можу. Зараз знову почну злитися, просто вивертає все навиворіт від її нахабства.
Ось, їй-богу, якби вона не була мені рідною матір’ю, я б її далеко в ліс послав. Або ще куди подалі.
— Так, Таїсія Павлівна вміє вивести з рівноваги, — підтримала чоловіка Рая. — У неї в цій справі талант.
— Ні, ти уявляєш, що придумала? Звільняйте, каже, свою квартиру, туди Олена з чоловіком переселиться.
— У нашу квартиру? — здивувалася Раїса.
— Ну так! Досить, каже, пожили в дідовій квартирі, час і честь знати. Тепер — черга сестри з чоловіком.
Вони скоро стануть батьками, і Олена дуже хоче, щоб її дитина народилася в столиці.
Щоб вона вже з народження жила в Києві, де набагато більше можливостей, ніж у провінції.
— Оленка чекає дитину? А коли ж було весілля, щось я не пригадую? — здивувалася Раїса.
— Та ось я те саме запитав. Кажу, а чому ви рідного брата з дружиною не покликали на весілля.
А мати мені — та ми й не збирали урочистості влаштовувати. Грошей, мовляв, немає, які вже тут гулянки. Так, розписалися молоді в РАГСі, і все.
— Зрозуміло. Ну як завжди. Якісь у них всі таємниці суцільні, інтриги. А що там про нашу квартиру? Яку версію тобі видала свекруха? — уточнила Раїса.
— Та закачаєшся! Ми з тобою повинні звільнити цю квартиру, яка мені дісталася від діда, і переїхати назад до Миронівки.
Ось так, все просто, — промовив Олег, здивовано хитаючи головою.
— Що? Я не помилилася і правильно все почула? — ошелешено запитала Раїса. — Тобто твою матір не цікавить те, що ми живемо тут вже більше двадцяти років?
Що обидва тут працюємо, що наша дочка цього року вступає до університету?
Ми повинні все кинути тут і поїхати туди, де треба буде все починати спочатку? У сорок років! Або у неї є якась інша версія?
— Ні, саме так вона все і уявляє собі. Алінка ваша, каже, вже без п’яти хвилин студентка, вона і в гуртожитку може пожити.
Ну а нам з тобою роботу знайти з нашими професіями в будь-якому місті без проблем.
— А, тобто ось так? Ну, молодець, свекруха, все за нас вирішила, — із сарказмом вимовила Рая.
— Та й жити нам вже є де — так вона мені заявила. Мовляв, її трикімнатна квартира після переїзду Олени і зятя сюди, буде стояти напівпорожньою. Навіщо їй така величезна житлова площа одній.
— Нехай продасть свою величезну квартиру. Продасть і купить щось своїй Оленці в столиці, якщо вони так хочуть сюди переїхати.
Та й свати, напевно, повинні потурбуватися, допомогти молодим. Або їм дістався безрідний чоловік і зять? — припустила Раїса.
— Ні, її такий варіант зовсім не влаштував. Вона не хоче нікуди з рідного міста виїжджати. І квартиру свою продавати не хоче.
Тут, каже, моя батьківщина, тут народилася, все життя прожила, тут мене і поховаєте.
А ось щоб ми з тобою повернулися назад, дуже навіть бажає. Прямо, спить і бачить, як ми всі разом в одній квартирі живемо.
І в старості за мною догляньте, каже, а то на Оленку ніякої надії в цьому плані немає.
— Ага, ось воно що! Ну, Таїсія Павлівна! Вкотре хвалю її за кмітливість розуму! Мало того, що ми повинні віддати просто так твоїй сестрі свою квартиру, плюнути на рідну дочку, засунувши її в гуртожиток.
Так ще й за твоєю матір’ю доглядати до кінця її життя! — все більше дивувалася почутому Раїса.
— Так вся ця затія заради одного і задумана — щоб ми за нею в старості доглядали. Я так думаю. Не про Олену і зятя вона турбується, а про себе кохану.
Рая згадала зараз, як двадцять років тому вони переїжджали сюди, до Києва.
Подружжя тоді тільки одружилося і вирішувало, де їм жити. Звичайно, нікуди їхати не збиралися.
Але потім з’ясувалося, що у Олега в столиці з’явилася спадкова квартира, яка дісталася йому від діда.
Історія ця дуже дивна і сумна одночасно. Олег і Олена були від різних батьків. Свого рідного батька чоловік не знав і ніколи не бачив.
Коли Олегу виповнилося сімнадцять, бабуся розповіла йому все, що знала про його біологічного батька.
— Запитай у матері, вона тобі більше розповість, — сказала вона тоді онукові. — Я мало що знаю.
Таїсія Павлівна на запитання сина відповіла ухильно, фразою типу «це була помилка».
А ще незадоволено сказала, що її абсолютно не турбує його доля. Тоді Олег сам спробував з’ясувати хоч щось.
Виявилося, що його батько був єдиним сином професора, який викладав історичні науки в одному зі столичних університетів.
Цей професор одружився дуже пізно, коли йому було далеко за сорок, на одній зі своїх студенток. Незабаром народився син.
Єдиний і пізній син професора виявився розпещеним і нікчемним типом, від чого і пішов по кривій доріжці.
Після нетривалого шлюбу з матір’ю Олега, Таїсією, яка тоді навчалася в столиці, він потрапив до в’язниці за розповсюдження якоїсь гидоти.
Мати його, не витримавши такої ганьби, незабаром пішла з життя за власним бажанням.
На момент, коли Олег спробував розшукати батька, того вже не було в живих. Згубна звичка і залежність зробили свою справу.
Залишався один дід, Ілля Іванович, старий і хворий дідусь, який дуже неохоче спілкувався з новоявленим онуком, віддаючи перевагу самотній старості.
Але квартиру, тим не менш, заповів йому, Олегу. Про що молодий чоловік і дізнався практично відразу після весілля з Раїсою.
Таїсія Павлівна тоді не підтримала ідею сина переїхати до столиці. Вона запропонувала йому продати квартиру діда і купити житло в рідному місті, а різницю віддати їй.
— Я ці гроші в банк на рахунок Оленки покладу, щоб вона теж могла на щось розраховувати, коли вийде заміж, — заявила продумана і меркантильна матуся.
— Ні, мамо, ми порадилися з Раєю і вирішили, що це дуже хороший шанс почати своє сімейне і трудове життя у великому місті, — відповів їй тоді Олег. — Навіщо продавати квартиру в Києві, щоб купити в Миронівці? Це нерозумно!
Так вони і переїхали до столиці, де жили вже двадцять років. Тут же народилася їхня єдина дочка Аліна.
І ось тепер свекруха не придумала нічого кращого, ніж вигнати їх з власної квартири, та ще й змусити жити за її вказівкою.
Але більш повна картина того, що відбувалося в родині у свекрухи і чому вона зважилася на такий дивний хід, склалася після дзвінка Раїси своїй матері.
— Мамо, а ти не знаєш, що там відбувається у моєї свекрухи, Таїсії Павлівни? А то вона нас тут здивувала сьогодні.
Подзвонила і запропонувала віддати нашу квартиру Олені та її чоловікові. Ти можеш собі таке уявити? — Рая ділилася з матір’ю.
— Та ти що? Ось хитра бабця! Та у неї й іншого виходу немає! Я тобі зараз розповім.
Твоя свекруха вже й не знає, куди подіти свою донечку з нахабним зятем. Цей самий зять невідомо звідки взявся, сто років його не знали, і почав качати права.
Тещу жене геть з її власної квартири. Прямо виживає. Так вона ось таку стратегію тепер придумала — відправити їх до Києва, у вашу квартиру.
Як то кажуть, вирішила заманити зятя столичним життям і квадратними метрами.
Та й подалі його від себе відправити, а то не сьогодні-завтра залишиться вона на вулиці. Ось такі справи, донько.
— Ну тепер мені все ясно. Картина склалася — і те, що про зятя ніяких звісток до цього не було.
Ми навіть і не знали, що Олена вийшла заміж. Дочекалася нарешті свого щастя, та якого! І те, що квартира їй наша терміново знадобилася, тепер теж зрозуміло, навіщо.
Та тільки нічого у свекрухи не вийде. Це ми раніше до неї прислухалися, намагалися слідувати її порадам.
А тепер нехай котиться зі своїми бажаннями куди подалі! — відповіла Рая матері.
Трохи пізніше вона розповіла чоловікові, в чому причина такої дивної поведінки його матері.
— Виявляється, вся справа в цьому зяті, якого ми з тобою навіть в очі не бачили. Може, ти поговориш із сестрою?
Нехай вона приструнить свого нахабного чоловіка. Не справа це — матір з власної квартири гнати.
Нехай з’їжджають від неї і живуть окремо, — міркувала Раїса.
Олег одразу набрав номер сестри.
— Що ви там влаштували, га? Кого ти привела в квартиру до матері? Що він там командує в чужому домі? — суворим голосом почав він.
— А ти не кричи. З ким хочу, з тим і живу — це моя справа. А ви давайте швидше сюди переїжджайте.
Нам довго чекати не можна, мені вже скоро в декрет йти, не до переїздів буде, — нахабно відповідала йому сестра.
— Ніхто нікуди переїжджати не буде. І забудьте вже про нашу житлову площу. І цю божевільну ідею викиньте з голови. Додумалися!
— Як це так? Мати сказала, що вже домовилася з вами. І моєму Степану вже пообіцяла, що ми скоро до Києва переїдемо. А ти тепер задкувати починаєш? Та який ти мені брат після цього?
— А ніякий, якщо ти так ставиш питання, — втомлено відповів Олег.
— Що вам там робити, ти скажи? Це нам, молодим, треба жити в столиці. І дитина моя народиться вже з київською пропискою, невже ти не розумієш?
Приїхали б сюди, до матері, і жили б нормально, якщо справа вже до старості йде. Ні, треба все наперекір робити!
— Матір у спокої залиште! А більше мені від тебе нічого не треба.
— А ти мені хто, щоб вказувати? Немає у мене брата із сьогоднішнього дня, ясно тобі? — кричала в трубку Олена.
— Ну що ж, ти сама так вирішила.
Він відключився. А через п’ять хвилин знову зателефонувала мати і наговорила синові стільки образливих слів, що на кілька років вперед вистачило б.
Тепер рідня з Олегом не спілкується. Від своєї матері Раїса знає, що живуть вони як і раніше всі разом.
Олена народила дитину, але від матері з’їжджати вони з чоловіком не мають наміру.
А Таїсія Павлівна періодично виїжджає з дому в гості. Всю далеку рідню вже об’їздила, у всіх погостювала.
Вдома, мабуть, їй зовсім не до вподоби перебувати поруч з улюбленим зятем і люблячою донькою.
