— Почала, то договорюй! — Андрій підвищив голос на Наталю, — А не знаєш достеменно, то не балакай даремно.
— Знаю, — посміхнулася Наталя, пильно дивлячись йому в очі, — У нас з нею секретів не було…
…Андрій і Настя познайомилися банально. Була зима, ожеледь.
Настя послизнулася на обмерзлому тротуарі вранці, коли йшла на роботу, і сильно впала, пошкодивши коліно.
Андрій допоміг їй підвестися і навіть допоміг дістатися до травмпункту.
Знімок показав, що перелому немає, і Настя була благополучно відпущена додому, отримавши відповідні рекомендації: спокій і еластична пов’язка на травмований суглоб.
Весь цей час Андрій не відходив від симпатичної дівчини, навіть подзвонив на роботу і відпросився у свого начальника на пів дня.
Тільки посадивши Настю в таксі, він заспокоївся і пішов на роботу, взявши з дівчини чесне слово, що та, приїхавши додому, подзвонить йому і скаже, що доїхала і все нормально.
Насті дуже сподобався добрий і турботливий хлопець. Такого вона ще не зустрічала, вона була просто зачарована.
Почався найромантичніший період їхніх стосунків. Вони цілими днями передзвонювали і листувалися, базікаючи про все підряд.
Андрія хвилювало і цікавило все, що пов’язано з Настею. Вранці він бажав їй прекрасного дня, ввечері — спокійної ночі.
А протягом дня він турбувався, чи тепло вона одяглася, чи поїла, поспала, як пройшов день.
Для самого Андрія в цьому не було нічого особливого. Вдома у нього завжди так один про одного піклувалися.
Він жив окремо в квартирі, яка дісталася йому у спадок від бабусі, а батьки — тато і мама жили недалеко, в сусідньому місті.
Вони колись жили там всі разом, а бабусину квартиру здавали. Живуть дружно, ніколи не сваряться, і Андрій ріс в атмосфері тепла і повної довіри один до одного.
Потім бабусі не стало, а сам Андрій став достатньо дорослим, щоб жити окремо, ось він і переїхав в колишню бабусину квартиру.
З дівчатами йому не щастило. Він був досить сором’язливим і скромним, щоб ось так запросто знайомитися на вулиці.
Ні на які тусовки не ходив і друзів, з якими можна було б кудись піти, у нього теж не було.
А з Настею все вийшло спонтанно. Але тут інший випадок, дівчині потрібна була допомога, а пройти повз він не міг, це не в його дусі. Згодом Андрій вирішив, що сама доля звела їх.
Через два місяці одружилися. Так вийшло. Андрій якось жартома запросив Настю заміж, а вона сказала:
— А давай! Прямо зараз підемо і подамо заяву!
Залишалася всього година до закінчення роботи РАГСу, коли молоді люди з’явилися туди.
Батьки Андрія трохи здивувалися такій поспішності, але схвалили рішення сина, тим більше що дівчина сподобалася їм надзвичайно.
Мама Насті жила в сусідньому місті. Настя повідомила їй по телефону. Приїхати вона так і не змогла, тому що захворіла Настина бабуся, і її не можна було залишити.
Сім’я у них вийшла хороша. Жили щасливо, не сварилися, романтичні стосунки між подружжям після весілля нікуди не поділися і, здавалося, любов між ними тільки міцнішала.
Народився син, Максим, щастя в родині додалося. Але й турбот теж.
І ось одного разу, на одному зі свят близька подруга Насті, Наталя перебрала зайвого, і довелося їй викликати таксі, щоб вона благополучно дісталася додому.
Вони всією компанією святкували річницю весілля, зібралися в кафе. На святі були присутні батьки Андрія: Ольга Олексіївна і Георгій Іванович, був п’ятирічний Максим.
Син важливо сидів за столом разом з дорослими і піднімав келихи з соком за щастя.
І Настя покликала свою близьку подругу Наталку. Вони з нею завжди були, як сестри, навіть ближче. Дружили зі шкільної лави.
Правда, у Наталі особисте життя не складалося. Їй було тридцять років, як і Насті, але поки вона залишалася самотньою.
У порівнянні з красунею Настею, Наталя досить сильно програвала в зовнішності, була повненькою, незграбною, низького зросту.
А її обличчя можна було охарактеризувати як невдалий малюнок художника, ескіз, який до того ж багато разів стирали, та так нічого виразного і не намалювали, бліде, нічим не примітне.
Тому з самого шкільного віку вся увага протилежної статі приділялася Насті, а не їй.
Однак дружба з Настею давала дівчині чимало переваг. Мама Насті не дозволяла їй ходити на побачення, а з Наталею — будь ласка.
Тому вони ходили гуляти великою компанією, вчотирьох, іноді вп’ятьох, і Наталії теж волею-неволею діставалась увага хлопчаків.
Однак заміж її ніхто не кликав, на відміну від Насті, якій пропозиції руки і серця почали сипатися буквально з одинадцятого класу.
Але вона вибирала ретельно, абикого дівчина бачити в якості майбутнього чоловіка не збиралася і тому до двадцяти п’яти років заміж ще не вийшла.
А потім зустріла Андрія. І закрутилося…
…Наталя важко спускалася по сходах кафе, і три рази мало не впала, якби Андрій не підтримав її.
Нагорі, на другому поверсі кафе, на нього чекали дружина, Максима і батьки, а Наталю внизу чекало таксі, яке викликала подрузі Настя.
Але потрібно було до нього ще дійти, а жінка буквально не стояла на ногах. Такою Андрій її ніколи не бачив, ось і зголосився супроводжувати.
— Щастя молодим! Ха-ха! Кому щастя, а кому… Ех, не щастить мені! А Настці щастить.
І все життя щастило! — Наталя підвищила голос, люди почали обертатися, — З тих пір, як ми познайомилися. З неї все, як з гуся вода!
Чоловіками завжди крутила, як хотіла, а ви, дурні, вірите їй! Мізками треба думати, а не… Звичайно, Настя красива, ось мізки у вас і відключаються…
Вони з Наталею, нарешті, вийшли з дверей кафе, і залишалося тільки кілька метрів дійти до таксі, як раптом жінка різко відсторонилася від Андрія.
Ніби не вона щойно ледве йшла по сходах на підгинаючихся ногах і абсолютно тверезим голосом голосно сказала:
— А ти знаєш, чийого сина ти виховуєш? Адже він не рідний тобі!
— Що ти несеш! — Андрій ледь стримався, щоб не вляпати жінці ляпаса.
Від почутого вся вулиця, освітлена вогнями ліхтарів, раптом закрутилася у нього перед очима.
Він різко заплющив очі, намагаючись зупинити цей шалений рух, захотів грубо схопити Наталю і струсити, як слід, щоб вона замовкла і перестала говорити такі речі, але та безжально продовжувала:
— Дивись, як зблід! А то сам не здогадався! Максим ваш народився занадто рано! А весілля поспішне. Думаєш, так любила тебе Настя, що терміново під вінець їй потрібно було?! Ха!
І не схожий на тебе син, невже ти не бачиш?! У неї був один наречений, до тебе. Наречений. Голову запудрив. А потім він зрадив її, кинув, проміняв на іншу! Так їй і треба!
Андрій різко посадив Наталю в таксі, не бажаючи далі слухати цю маячню, і зачинив двері.
Але вона, коли таксі зникло за поворотом, зателефонувала Андрію. І, не усвідомлюючи, навіщо він це робить, чоловік відповів на дзвінок:
— Ти запитай, запитай у своєї дружинки! Ха-ха! А то мені тільки одній погано і тужно на вашому святі життя, тепер нехай і вона покрутиться! Як на сковорідці! — вимовила Наталя і грубо розсміялася.
Її сміх так і звучав у вухах Андрія весь вечір. Як не намагався, він не міг викинути з голови слова Наталії.
Адже і правда, Максим народився раніше, але він якось не замислювався, бо бувають же недоношені діти.
А про будь-яку невідповідність ваги і розміру він не думав, тому що був шалено щасливий, та й не збирався він думати про такі речі.
Андрій полюбив сина з першої хвилини, як тільки побачив, і ніколи йому не спадало на думку, що той йому не рідний.
Батьки Андрія теж душі не чули в онукові, часто запрошували до себе в гості, забирали на вихідні, їздили з ним в зоопарк, в музеї.
Проклята Наталя! Вона немов отруїла всю радість, все щастя…
Він не міг більше ні про що думати, і підтвердження її слів постійно лізли йому в голову.
Максим ріс худорлявим хлопчиком, світловолосим, а Андрій був темним брюнетом.
Мама Андрія, Ольга Олексіївна, говорила, що волосся ще сто разів зміниться, так буває.
Але статура-то субтильна звідки? Андрій великий, Настя висока.
Колір очей знову-таки. Чоловік божеволів від цих думок.
Цілий тиждень він мовчав і не задавав ніяких питань, поки, нарешті, не здався. Він все-таки запитав Настю.
Настя якось дивно на нього подивилася, а потім…
— Я знала, що колись ти про це запитаєш. Раз здогадався, чого ж чекав п’ять років, щоб про це сказати? — насмішкувато промовила Настя, — Міг би відразу сказати!
І ми б розлучилися. Ти ж цього хочеш? Я ж обдурила тебе! Я ж нечесно вчинила! Ах, яка така-сяка! Давай, давай! Чому ти не кричиш на мене?!
Андрій відсахнувся від Насті. Навіщо вона говорить такі речі? Та він… Та він так любить її, що скажи вона правду тоді, напевно все б їй пробачив і все одно одружився!
А зараз? Вона так спокійно про це говорить, ніби тільки цього і чекала всі ці роки.
Розлучатися? Та він і не збирався.
Максим… Улюблений син. Він так полюбив його, що нехай говорять все, що хочуть, а він не кине його.
А батьки? Їм як сказати? Або краще не говорити і залишити все як є? Чи будуть вони як і раніше добре ставитися до сина і Насті?
Але Настя, мабуть, не була впевнена в його почуттях. Вони сильно посварилися. Андрій зібрав свої речі і пішов.
Бабусина квартира стояла вільна, хоч Андрій її і здавав, але саме зараз в ній не було квартирантів.
Він жив там рівно два тижні. Весь цей час йому було нестерпно важко, крім того, він сильно скучив за сином. І за дружиною.
Він багато думав і вирішив, що нехай все залишиться, як є. Наталя хотіла зіпсувати їм життя і відібрати щастя, але ось вона цього не отримає! Даремно сподівалася!
Андрій повернувся до Насті і сина.
— Пробач мене! Я наговорила тобі багато злих слів, ти не заслуговуєш цього, — Настя плакала, — Я думала, що після того, як ти все дізнався, ти перестанеш кохати мене.
І мені здавалося, що краще вже я скажу все це замість тебе. Нехай вже це нарешті станеться, адже я весь час чекала і боялася цього моменту!
— Ех, Настя! — вимовив Андрій і ніжно обійняв дружину, — Ти прожила зі мною стільки років, та так і не пізнала мене.
Хіба б я кинув вас? Я люблю тебе і Максима, цього ніщо не може змінити. Я розумію тебе і не засуджую… Що ти могла зробити тоді?
Адже ти боялася, що я кину тебе, тому й не сказала про свій стан… У нас справжнє кохання і ніяка Наталя нічого зіпсувати не зможе, повір мені!
— Так, — Настя вдячно притиснулася до чоловіка і витерла сльози, — Тільки бачити її я більше не хочу!
— А що ми скажемо моїм батькам? — запитав Андрій. Це питання весь час його мучило, — Адже вони так полюбили нашого сина… І як їм сказати, що він не рідний онук?..
…Вони сказали батькам. Через півтора місяці. Тільки не про це. Сказали, що Настя чекає дитину і скоро онуків у них буде вже двоє.
