— Чоловік з роботи прийшов, я в кімнаті була з сином, чую, на кухні розмовляють, він і запитав її, а що це в нас на кухні такий бардак, – обурюється Ганна.
— А вона що?
— А вона порадила синові в мене запитати, мовляв, поцікався, чому твоя дружина не вважає за потрібне прибирати у квартирі, де живе на “халяву”, уявляєш?
А мені просто набридло. Гаразд ще, коли і чоловік, і мама його працювали, я брала весь побут на себе майже. Хоча теж доводилося важкувато – у мене на руках немовля було.
Свекруха тільки у своїй кімнаті прибирала. Але зараз хто і що заважає? Чи я служниця в неї?
Вона на пенсії сидить, часу – вагон. До онука й не підходить навіть. До того ж, у неї вдень подруги були, чаювали вони на кухні, ну й наша Дарина Павлівна потім вивантажила посуд у раковину, навіть зі столу крихти не змахнула. Потопала подруг проводжати, потім одразу до себе в кімнату пішла.
Віриш, моєї там жодної виделки не було. Я взагалі ненавиджу, коли посуд годинами в раковині стоїть кисне.
— І ти не стерпіла?
— А чого ж було вже соромитися? Я живу даром тут? Це в чоловіка рідного? А вона в який спосіб половину цієї трикімнатної квартири здобула? Ну і взагалі… накипіло в мене.
Ганна заміжня два з половиною роки. Їхньому з чоловіком синові майже рік.
Живуть у трикімнатній квартирі зі свекрухою. Місця вистачає, а донедавна особливих сутичок зі свекрухою у молодої жінки не було.
У будні ні чоловіка, ні його мами вдома не було до самого вечора.
Ганна опікувалася малюком і справами, свекруха могла щось приготувати у вихідні, продукти купували здебільшого молоді, мати чоловіка тільки якщо до чаю щось купувала.
Комуналку теж платили з розрахунку, що їх двоє, а мама одна.
— Я і готувала, і прибирала, і білизну могла прибрати, а свекрушину до неї в кімнату віднести. Посуд теж мила вранці за всіма, вранці ж вічно ніколи. Увечері вставав до раковини чоловік або я знову ж таки, а чоловік брав сина на себе.
Ну ясно, свекруха була начальником відділу, роботи в неї було багато, іноді додому приносила. Але тепер що? – не може Ганна заспокоїтися.
Трикімнатна квартира з високими стелями в будинку старої споруди колись належала бабусі й дідові чоловіка за батьком.
Бабуся і дід рано пішли з життя, чоловік Ганни їх не застав, та й невістку вони побачити не встигли. Потім уже батько чоловіка одружився, привів на свою територію Дарину Павлівну.
Свекруха не місцева, її мала батьківщина десь у Донецькій області.
Власності в мами чоловіка там немає, батьківську хату поділили між собою молодші брат і сестра, які доглядали їхніх стареньких батьків.
Спільного свекри не купували, так вийшло, що кар’єра в Дарини Павлівни почала складатися вже ближче до пенсії. А батькові чоловіка це й не треба було.
Батько чоловіка, віддав Богу душу раптово, коли синові було тільки 19 років.
Не хворів, зріст під 2 метри, працював на інтелектуальній роботі, але міг, образно кажучи, підкови пальцями гнути, а ось побачиш.
Зрозуміло, ніякого заповіту свекор не залишив, він узагалі про кончину свою не думав, йому було всього 46 років.
— Справедливості заради, свекруха до цієї квартири жодного стосунку не має, – вважає Ганна. – Вона отримала половину у спадок від чоловіка, мій чоловік теж успадкував половину. А міг би всю, це його житло, його бабусі і діда. Ну гаразд, до пори я так теж і не думала. Не моя справа. Почала міркувати, коли свекруха мене дістала.
Ганна з чоловіком після реєстрації шлюбу прийшли жити на законні метри чоловіка.
В Ані є батьки, в області живуть, є ще молодша сестра. Звісно, подружжя і не думало завжди жити разом із мамою.
Вони збирають гроші, доволі успішно. Щоправда, зараз темпи накопичення знизилися.
Але й від дитини відмовлятися не хотілося, краще до 35-ти ще одну дитинку встигнути завести. Ділити трикімнатну теж ніхто не збирався – занадто ласий шматочок: поруч метро, гарний будинок, чудові сусіди, чистий район.
Три місяці тому у Дарини Павлівни на роботі вибухнув якийсь неабиякий скандал.
Ганна вважає, що її свекруха цілком могла перегнути палицю з підлеглими, хтось із них пішов скаржитися наверх. Суть скарги – начальник відділу поводиться як панянка, змушує співробітників виконувати обов’язки, не передбачені договором.
— Вікна чи що вона їх мити змушувала, чи генеральне прибирання офісу робити, я не вдавалася в подробиці. Але вірю – моя свекруха це може, дуже навіть, – усміхається Аня. – Замашки панські в неї є.
Начальство виявилося молодим і сучасним, вислухавши обидві сторони, рішення ухвалило.
І рішення не на користь свекрухи – жінці запропонували попрацювати на рядовій посаді під керівництвом скривдженої сторони.
Мовляв, Дарино Павлівно, Ви на пенсії вже, ми Вас не женемо, але дайте молодим іти вгору кар’єрними сходами.
Свекруха Ганни не стала терпіти, наступного ж дня вона вже сиділа вдома на законних підставах, у неї справді півроку тому з’явилася пенсія за віком.
З того самого дня Ганна злиться. Свекруха живе, їсть, спить, користується ванною і туалетом, влаштовує на кухні чи у своїй кімнаті посиденьки з подругами, але й пальцем не ворухне, щоб за собою і своїми коліжанками прибрати.
— Або з кімнати виносить гору посуду і ставить у раковину, або на кухонному столі може залишити. Навіть готувати у вихідні перестала, – скаржиться невістка.
– Поводиться так, як на роботі поводилася, за що її й виперли з посади під зад мішалкою. Тільки я їй не підлегла. Я не прошу її робити мою роботу, сидіти з онуком, мити за нами посуд, але й за нею прибирати я не зобов’язана.
Кілька разів Ганна вже вдавала, що впритул не помічає залишених мамою чоловіка тарілок і чашок.
Якщо була необхідність скористатися посудом, то мила вона тільки свій.
Чоловік увечері приходив і за усталеною традицією мив усе сам. Але й свекрусі Ганна зауважень не робила. А тут не стерпіла, бо Дарина Павлівна першою порушила нейтралітет.
Ганна висловила матері чоловіка все. Ах, це вона живе у квартирі даром?
А сама свекруха як сюди заїхала колись?
Заміж вийшла і дитині життя дала?
То яка між ними різниця?
І чому Ганна має прибирати за її подругами і за нею самою?
— Ви не працюєте, сидите вдома, часу – вагон, у вас немає немовляти на руках, – перераховувала невістка. – Скажіть мені, чому Вам хтось зобов’язаний прислуговувати? Раніше я брала все на себе, оскільки Ви працювали, я намагалася життя Вам полегшити. Але далі (розповідь спеціально для сайту Цей День) не маю наміру терпіти, Ви на шию сіли й поганяти намагаєтеся.
На що свекруха знову почала докоряти Ганні, що та “розплодилася” в чужій квартирі, ось у неї, у Дарини Павлівни, у власності половина житла, а в Ганни – ні законних метрів, ні прописки .
Тоді невістка вивалила на маму чоловіка й те, що свою половину трикімнатної квартири свекруха просто віджала у свого сина.
— За справедливістю, відмовитися Ви повинні були на користь сина, Ви ж до цієї квартири ніяким боком. А Ви відняли, так, відняли. А зараз права качаєте, мені тикаєте, що не в себе живу?
Дарина Павлівна синові сказала, що його дружину вона в їхньому будинку більше не потерпить.
Тут і чоловік образився, якщо мама жене його сім’ю, то він змушений буде подумати про варіант розміну.
Не хотів би, але доведеться. І його дружина в чомусь дуже навіть права.
— І все, у свекрухи водоспад сліз, показовий підйом тиску, валідол під язик та інше. Артистка, – вважає Ганна.
– А всього лише треба було не нахабніти. Я не знаю, як у нас буде далі. Чоловік просто маму налякав, навряд чи він на розмін зважиться, але хоча б посуд свекруха за собою стала мити.
Що скажете? Хто правий? Свекруха чи невістка?
