– Але більше платити за твою іпотеку я не зможу. Мені потрібно збирати гроші, Пашо. Чоловік не витримав і розлютився. – Ти совість хоч май! Як це взагалі розуміти?! Ти тут живеш, ти зобов’язана вкладати гроші в цю квартиру! Чому я повинен все тягнути сам?!

– Що значить, ти не будеш платити? Я один повинен тягнути іпотеку?

Христина, дивись, якщо ти не будеш давати грошей, я продам цю квартиру і подам на розлучення?

Навіщо ти мені взагалі потрібна, якщо ніяк не вкладаєшся? – кричав Павло своїй дружині…

 

… – Ти впевнений? – нервово запитала Христина нареченого.

Павло посміхнувся і міцніше притиснув до себе Христину.

– Не переживай, я все розрахував! Якщо я візьму іпотеку до шлюбу, то ми чимало заощадимо!

Христина замислилася. У них обох це був уже другий шлюб.

Жінка виховувала тринадцятирічного сина Олега. А Павло платив аліменти: у нього була десятирічна дочка.

І, чесно кажучи, Христина думала, що купувати квартиру вони будуть разом.

Поспішати їм було нікуди. Зараз вони жили в її двокімнатній квартирі.

Так, тут варто було б зробити ремонт, але нічого страшного не було.

Однак Павло здивував Христину, повідомивши, що квартиру візьме до шлюбу.

– У мене знайомий в банку працює, – продовжив він. – Каже, що пільгова програма ось-ось закінчиться! Христино, я роблю все для нашої родини!

І Христина погодилася. Далі почалося оформлення угоди, підготовка до весілля… І початок сімейного життя.

Свою квартиру жінка здавала, а гроші вкладала на оплату половини платежу по іпотеці та комунальні послуги.

Вони з Павлом вже через багато чого пройшли, тому відразу вирішили мати окремі рахунки.

Христина не хотіла вішати свого сина на нового чоловіка. Вона з радістю погодилася на пропозицію чоловіка.

Тепер ніщо не заважало їй балувати Олега, не виправдовуючись перед коханим за непередбачені витрати.

Майже три роки минули в спокійній атмосфері. Олег ріс, все ближче підбираючись до повноліття. І коли йому виповнилося сімнадцять, Христина зрозуміла, що потрібно якось вирішувати житлове питання.

Вона приїхала до мами на чай і вивалила на неї всі свої переживання.

– Моя двокімнатна квартира потребує серйозного ремонту, а таких грошей у мене немає. Я подумала, може продати її? А Олегу купити нормальну однокімнатну квартиру?

Ірина Віталіївна кивнула.

– Так, хороша ідея. Нехай у онука буде своє житло. Не доведеться, як тобі, стільки гарувати заради квадратних метрів.

Христина сумно зітхнула. Ті перші роки, коли вона сама виплачувала іпотеку за свою квартиру, досі снилися їй у кошмарах.

І вона хотіла вберегти сина від схожого досвіду.

– Думаю, що залишок варто кинути на іпотеку Павлу, – задумливо промовила Христина.

Але тут Ірина Віталіївна насторожилася.

– Ти впевнена, донечко?

– Що такого? Мамо, ти чого такою серйозною стала? Ми ж разом живемо, будуємо плани. Звичайно, я хочу допомогти йому розібратися з боргами, – Христина добродушно посміхнулася.

– Тоді, може, і Павло тобі частку в квартирі виділить? Ти вже стільки грошей вбухала в його житло. А якщо ви розлучитеся, то ти на вулиці залишишся, – відповіла Ірина Віталіївна.

Донька нахмурилася. Вона ніколи не розглядала питання з цього боку. Христина постукала пальцями по столу і замислилася.

Павло ніколи не обмежував її в правах. За ці роки вони зробили ремонт, в якому Христина брала активну участь. Саме вона керувала розташуванням меблів у будинку.

Вони навіть стіни кілька разів перефарбовували, тому що їй не подобався відтінок у вітальні.

Однак Павло ніколи навіть не заїкався про те, щоб виділити дружині частку.

Ірина Віталіївна була права, якщо вони завтра розлучаться, то вона опиниться на вулиці.

– Ти права, – сказала Христина мамі. – Я поговорю з Пашею, перш ніж починати продавати квартиру.

– Ось і правильно, – Ірина Віталіївна погладила дочку по голові. – Такі рішення не варто приймати поспіхом.

По дорозі додому Христина прокручувала в голові майбутню розмову з чоловіком. До цього дня вона й не сумнівалася в тому, що Павло її кохає і вони завжди будуть разом.

Але реальність увірвалася в її життя…

Батько Олега пішов, залишивши її з немовлям напризволяще.

«Ніщо не триває вічно», – подумала вона.

Тому і зараз Христина вирішила відразу викласти всі карти на стіл. Вона відвезла Олега після школи до бабусі.

Її синові не варто було ставати свідком їхньої можливої сварки.

Жінка вся змучилася, поки чекала Павла з роботи. Вона встигла кілька разів переставити посуд у шафі. І ось, нарешті, у коридорі пролунав шум.

— Христино, я вдома! — крикнув Павло.

Через кілька секунд він з’явився у вітальні. Паша відразу помітив, що у дружини дивний погляд.

– Щось сталося? – запитав він.

– І так, і ні. Нам потрібно поговорити.

Павло нахмурився, але сів на диван.

– Ти мене лякаєш. Щось серйозне?

Христина заперечно похитала головою.

– Коханий, ти ж знаєш, що Олег уже зовсім дорослий. І наступного року він буде повнолітнім?

– Звичайно, але я не зовсім розумію, до чого ти ведеш, – зізнався Паша.

Вона дуже добре обдумала свої наступні слова.

– Я хочу продати свою двокімнатку, щоб купити нормальну однокімнатну квартиру для Олега. А решту грошей використати для дострокового погашення іпотеки.

З кожним словом посмішка на обличчі Паші ставала все ширшою. Він розсміявся і міцно обійняв дружину.

– Христино, це ж просто чудово!

Але Христина обережно відсунула від себе чоловіка.

Вона серйозно подивилася на нього і додала:

– Це ще не все. Коханий, як ти ставишся до того, щоб виділити мені частку в цій квартирі? На ту суму, яку я вкладу? Я ж стільки років ділила з тобою платіж навпіл…

У кімнаті запанувала важка, неприємна тиша. Павло потемнів обличчям і нахмурився.

– Про що ти говориш? Яка частка, Христино?

– У цій квартирі. Пашо, мені теж потрібні якісь гарантії…

Павло розсміявся і відсунувся від дружини.

– Гарантії? Ти мені настільки не довіряєш?

– Пашо, я збираюся вкласти велику суму в квартиру. І, як мені здається, можна зрозуміти моє бажання отримати частку. Бо якщо ми розлучимося, то я залишуся і без грошей, і без житла!

Христина починала злитися, вона не могла зрозуміти, чому Павло так проти її плану.

– І? Тобто при розлученні я повинен тобі половину віддати? Добре ти влаштувалася, Христинко!

– Та яку половину?! Тільки ту частину, що пропорційна вкладеним мною грошам!

Паша різко закрутив головою.

– Ні, навіть не думай! Мені це невигідно!

Він розвернувся і вийшов з кімнати. А Христина залишилася в розпачі.

Чоловік, з яким вона планувала зустріти старість, відрекся від неї. Стільки років вона вкладала в цю квартиру час, сили, гроші!

А Павло ніби просто забув про все. Христина злилася і нервувала.

Вона важко зітхнула, проганяючи непрохані сльози, а потім схопила сумку і вислизнула з квартири. Через годину вона плакала на кухні у матері.

– Чому він повівся саме так? Скажи, мамо, я настільки погано вибираю собі чоловіків? Спочатку Ігор, тепер Паша…

Ірина Віталіївна гладила дочку по спині.

– Не переживай, все налагодиться. Зате ти вже зараз зрозуміла, що можеш розраховувати тільки на себе. І вам не обов’язково розлучатися, ти ж його любиш?

Христина кивнула. Так просто позбутися почуттів до Паші вона не могла.

– Ось, тобі просто потрібно переглянути свій план. Дивись, ми можемо дочекатися повноліття Олега, щоб всі угоди були на його ім’я. Продати твою двокімнатку і купити трикімнатку, іпотека там буде зовсім невеликою.

– А як же окреме житло для…

– Не перебивай матір, – удавано посварила Ірина Віталіївна дочку. – У моїй квартирі зробимо ремонт, будемо здавати. Частина грошей покриє платіж, частину відкладемо для Олега.

Як тільки онук вирішить, що хоче жити окремо, віддамо йому ключі.

А нам з тобою залишиться трикімнатна, що скажеш? Навіть якщо ви з Павлом розійдетеся, у тебе залишиться своя квартира.

Христина задумливо подивилася на маму.

– Ти у мене така розумна, мамо. Ми можемо трохи додати і купити трикімнатну квартиру в новому будинку. Де не потрібно буде купу грошей вкладати в ремонт. І кімнати будуть світлими і просторими!

Мати і дочка ще кілька годин обговорювали свої майбутні кроки.

Додому Христина потрапила тільки наступного дня. І їй знову доведеться серйозно поговорити з чоловіком. Добре, що в суботу нікому з них не потрібно було на роботу.

Христина увійшла в квартиру і тихо роззулася. Паша був у вітальні.

– Привіт, – привіталася вона.

– Де була? – сухо запитав Павло.

– У мами, мені потрібно було з нею дещо обговорити.

– Як вичавити з мене частку в квартирі? – посміхнувся чоловік.

Христина повільно опустилася на диван.

– Ні, ми з мамою вирішили все переграти. Від тебе нічого не вимагаю.

Павло похмуро дивився на дружину.

– І?

– Але більше платити за твою іпотеку я не зможу. Мені потрібно збирати гроші, Пашо.

Чоловік не витримав і розлютився.

– Ти совість хоч май! Як це взагалі розуміти?! Ти тут живеш, ти зобов’язана вкладати гроші в цю квартиру! Чому я повинен все тягнути сам?!

Вона витріщилася на чоловіка.

– Що це все означає? Ти хочеш сказати, що одружився зі мною лише для того, щоб я розраховувалася за твій кредит? Пашо, ти себе взагалі сам чуєш?

Павло почав ходити по кімнаті.

– Христино, дивись, я не жартую! Якщо ти не будеш давати грошей, я подам на розлучення! Навіщо ти мені потрібна бідна?

У Христини всередині щось клацнуло. Вона по-новому подивилася на чоловіка. Як вона раніше в ньому цієї гидоти не розгледіла?

– Тобто, поки я вкладала гроші в квартиру, на яку навіть претендувати не можу, тебе все влаштовувало? А тепер, коли я вирішила витрачати гроші на сина і матір, ти ось так заговорив?

– А що ти хотіла? Ні, мила моя, за житло і зручності потрібно платити! Ця квартира відійде моїй дитині. А тобі я не дозволю відтягнути від неї шматок. Дивись, яка хитра!

– Ось і плати сам! А з мене досить! Я йду від тебе!

Христина почала збирати речі: свої і сина. За годину вона покинула квартиру. Того ж дня вона подала на розлучення.

Наступний місяць був складним і довгим. Хоча Павло був різким у словах, але розлучатися він не хотів.

Христина зрозуміла, що майже колишній чоловік бачив у ній тільки ходячий гаманець. А зараз йому самому доведеться розбиратися з усіма витратами.

Але заповітна печатка була поставлена, і тепер у Христини за плечима було два розлучення. І вона не знала, чи варто знову заводити стосунки.

Зате вдома все було чудово.

Вона взяла в іпотеку трикімнатну квартиру в тихому районі. Мама і син вибрали кімнати собі до смаку і почали їх обставляти.

Двокімнатна квартира була продана. А в однокімнатній квартирі Ірини Віталіївни почався ремонт.

Через кілька місяців їй зателефонував колишній чоловік.

– Ти це спеціально зробила? Я продав свою квартиру і переїхав до батьків! А ти купила собі житло? Спеціально ховала від мене гроші? Не хотіла ділитися, ти така…

Христина нічого йому не відповіла і просто кинула слухавку. Минуле потрібно залишати в минулому.

І тому вона змінила номер і зробила все, щоб викреслити з пам’яті шлюб з Павлом.

You cannot copy content of this page