Павло сидів на кухні в батьківській квартирі і все скаржився на свою “майже” колишню дружину Надію. Вона вигнала його з дому і подала на розлучення.
І ось ображений чоловік вже два місяці жив у матері, вимагаючи співчуття і розуміння.
Але чомусь мати мовчала, вислуховуючи скарги свого дорослого сина. А іноді взагалі вигадувала собі якісь справи, аби тільки піти в іншу кімнату або з дому, коли Павлу дуже хотілося поговорити.
Йому було прикро. Адже раніше мати завжди підтримувала його і невтішно висловлювалася про невістку.
— Баба не першої свіжості, з двома дітьми, а ще характер показує, — говорила тоді Ніна Андріївна, шкодуючи сина, — та вона повинна дякувати долі за те, що ти в законні дружини її взяв!
Мати Паші завжди недолюблювала Надю. Вона була в шоці, що її молодий син, у якого все життя попереду, зв’язався з тридцятип’ятирічною жінкою, матір’ю двох дочок.
Ніна Андріївна злилася, дізнавшись, що розумний, красивий, освічений хлопець з блискучими перспективами вибрав явно негідну наречену.
І добре б просто погуляв з нею, зустрічався – молодому чоловікові треба набувати досвіду, розважатися якось. Але ж він, дурник, ще й пропозицію їй зробив.
— Для жінки отримати пропозицію одружитися — велика честь, — говорила Павлу мати, — заміжжя — це, так би мовити, знак якості для нас.
— Не знаю, мамо, Надя якось і не рвалася за мене заміж виходити, — заперечував син, — навпаки, дивувалася, навіщо поспішати.
— Та це вона так, для вигляду, — махнула рукою Ніна, — а сама ж рада-радісінька, що зуміла молодого хлопця з перспективами в чоловіки роздобути.
Павло знизав плечима. Тоді він був шалено закоханий у свою Надю, і його абсолютно не бентежила різниця у віці та той факт, що у неї двоє дітей.
Мати, звичайно, була в шоці від його вибору, але потім змирилася. Навіть певні плюси знайшла в тому, що обраницею сина стала доросла жінка.
— Рідко кому потрібна розлучена баба з двома спиногризами, — сказала тоді Ніна Андріївна, — взяв ти її за дружину, вона тепер навколо тебе скакатиме, щоб не втратити. Знає ж, що велику честь ти їй зробив.
Слова матері Павлу здалися розумними. Ось тільки чомусь Надя не поспішала радувати його і висловлювати вдячність.
Вона відмовлялася вважати свій вік і наявність двох чарівних дочок своїм недоліком.
— Та це не ти взяв мене з двома дітьми, а ми з дівчатками тебе в сім’ю прийняли, — з посмішкою заперечувала Надя, коли новоспечений чоловік спробував «качати» права.
— Але ж розлучені жінки, ще й з дітьми, менш популярні на шлюбному ринку, — наполягав Паша, — невже ти навіть перед подругами не хвалишся, що зуміла мене загарбати.
Надя залилася сміхом. Вона похитала головою і розтріпала волосся чоловікові.
Часом вона й сама не розуміла, чому піддалася вмовлянням Паші і вийшла за нього заміж. Адже їй і без того непогано жилося.
Після розлучення з першим чоловіком Єгором у неї залишилася двокімнатна квартира. Колишній чоловік виявився не найуважнішим батьком, але матеріально брав участь у житті дочок.
Ксюші було дванадцять років, Маші десять – у дівчаток було все необхідне, в тому числі завдяки фінансовій допомозі тата.
Роздумуючи про те, як їй довелося зійтися з молодим, трохи наївним Пашкою, Надя прийшла до висновку, що вся справа в його несхожості на Єгора.
Колишній чоловік був сухий, скупий на емоції, часом грубий. Павло ж яскраво виявляв свої почуття.
Зарплата у молодого чоловіка була невисока, але він легко витрачав її на квіти, подарунки своїй коханій і її дочкам.
Гроші у нього швидко закінчувалися, і він харчувався то у матері, то у Наді.
Але варто було йому отримати чергову зарплату, як починався черговий «феєрверк» – піца додому, нові ігри для Ксюші і Маші, букети і прикраси для Наді.
Павло легко погоджувався допомагати по господарству. Але, на подив Наді, він був мало пристосований до побуту.
Якщо йому доручалося приготувати вечерю, він діставав пельмені з морозилки або смажив яєчню.
Прибирання в будинку у виконанні Паші обмежувалося п’ятихвилинним дзижчанням пилососа.
Паша легко знайшов спільну мову з доньками Наді, був щедрим і добрим. А ще він подобався Надії як коханець.
У період романтичної ейфорії цього виявилося достатньо, щоб жінка погодилася вийти за нього заміж.
Ось тільки сумніви в успішності цього проекту почали з’являтися у Наді відразу ж.
Одного разу вона заявила, що наскоро приготована яєчня у виконанні чоловіка, який весь день перебував удома, її не влаштовує. Павло ображено стиснув губи.
— То тобі різноманітні страви потрібні на вечерю? — запитав він, явно розчарований тим, що похвали не буде.
— Ні, — похитала головою Надія, — але ти буваєш вдома частіше, ніж я. У таких випадках вечерею займаєшся ти.
І саме вечерею, а не п’ятихвилинною смаженою яєчнею. Я, до речі, її терпіти не можу.
— Так би й сказала, — надувся Павло.
— Так і кажу, — кивнула дружина, — тому будь ласкавий, не халтур, коли мова йде про домашнє господарство.
Зауваж, що навіть моя Ксюша, якій всього дванадцять років, легко справляється з приготуванням стейків і салату.
Паші не хотілося слухати критику від коханої жінки. На його думку, її реакція була верхом невдячності.
Чоловік накрив дружині стіл — хіба цього недостатньо? І все ж він вважав за краще не сперечатися з дружиною.
— Гаразд, — з посмішкою відповіла Надя, — завтра у нас обох вихідний. У тебе буде шанс реабілітуватися.
— Як це? — не зрозумів Павло.
— Ось завтра приготуєш обід на всю сім’ю, — відповіла дружина, — а я відпочину, важкий тиждень видався.
Паша з подивом і образою дивився на дружину. У його голові не вкладалося, як можна готувати, якщо дружина перебуває вдома.
У батьківському домі завжди готувала мати. І лише пару разів, коли вона лежала в лікарні, на кухні господарював батько.
І, звичайно ж, ніхто від нього не вимагав складних супів — сім’я харчувалася бутербродами і локшиною швидкого приготування.
— Може, дівчата приготують, — обережно припустив Павло, — адже у них теж вихідний.
— Ну, Машка не впорається з повноцінним обідом для всіх нас, — негативно похитала головою Надія, — а Ксюша завтра йде на день народження. Так що чекаю від тебе шедевра.
Наступного дня Павло взявся до приготування лазаньї. Він знайшов рецепт в інтернеті і вирішив побалувати кохану.
— А ти допоможеш мені фарш прокрутити через м’ясорубку? — запитав Паша, не розуміючи, що робити зі шматком телятини.
— Навіщо це? — здивувалася Надя.
— Ну, тут за рецептом фарш, — відповів чоловік, почухуючи потилицю.
— Потрібен фарш, роби фарш, — відрізала Надія, — якщо не вмієш, то сходи і купи. А мені відпочити потрібно.
Павло ображено задув носом і поплентався на кухню.
Через хвилину після увімкнення м’ясорубки техніка завищала, а потім перестала працювати. Як не намагався увімкнути її Паша, нічого у нього не виходило.
— Сонечко, — винувато промовив Паша, заходячи в спальню, — сонечко, ти спиш?
— Що таке? — сонним голосом відповіла Надя.
— Спиш?
— Ну ти ж бачиш, що сплю!
— Ну добре, потім тоді поговоримо.
Надія, у якої минув весь сон, сердито подивилася на чоловіка. Вона зажадала сказати, що сталося прямо зараз. Дізнавшись про зламану м’ясорубку, вона розлютилася.
— Я кручу на ній фарш багато років, і ніколи нічого не ламалося, — обурилася Надія.
Пішла Надя на кухню, глянула, і захотілося їй стукнути чоловіка чимось важким. М’ясорубка дійсно була зламана.
— Ти, безтолковий, ніж встановив не тим боком! — закричала вона.
— А чому не вмикається тепер м’ясорубка?
— Та тому що мотор згорів!
Спархнувши очима, Надя сказала, щоб через пів години на кухні була чистота. Сама вона обідом займеться.
— А м’ясорубку з наступної зарплати купиш, — промовила вона крізь зуби.
— Гаразд, куплю, — пробурмотів Паша, думаючи про те, як би викрутитися і уникнути покупки.
Адже він хотів купити собі новий телефон. А як тепер його купиш, коли м’ясорубка така коштує, напевно, як пів літака.
Надія вирішила, що пів години на те, щоб навести порядок на кухні, чоловікові буде більш ніж достатньо. А їй потрібно було заспокоїтися.
Вона налила собі чаю і пішла на балкон. Ось тільки через п’ять хвилин двері балкона відчинилися, і в проході з’явилося обличчя Паші.
— Мила, а у нас є чим посуд мити? А то м’ясо всюди полежало, все тепер таке жирне.
— Є, поруч з раковиною.
— Там немає, я дивився.
— Послухай, засунь у посудомийку, а сам поки просто підлогу помий.
— А ти допоможеш мені її увімкнути?
З тріском Надя поставила кухоль на підставку. Вона готова була вбити чоловіка в цей момент.
— Паша, ось засіб для миття посуду! — обурено сказала вона, показавши на пляшку побутового хімічного засобу. — Ну вона ж на виду була. Ось тут, поруч з раковиною.
— Ой, так на шампунь схожа, — зареготав Павло і тут же замовк, побачивши злі очі дружини, — все-все, сонечко, я розберуся.
Надія похитала головою і знову повернулася на балкон. Чай охолов, довелося допивати холодний. Жінка зробила ковток і почала думати, що б таке приготувати на обід.
Можна було б швидко зліпити котлети, але на м’ясорубку розраховувати не доводилося.
«Пошлю Пашку в магазин за сиром і беконом, — подумала вона, — буде карбонара».
Не встигла Надія порадіти тому, що знайшла чудове, швидке рішення, як обличчя чоловіка знову з’явилося в дверному отворі.
Він сказав, що ненавмисно вилив всю пляшку миючого засобу на підлогу. Тому чи не могла б кохана дружина показати, як все-таки вмикається посудомийна машина?
Надія не витримала і гримнула на чоловіка. Вона сказала, щоб він негайно збирався в магазин.
— Я сама приберу на кухні, — прошипіла вона сердито, — а ти йди в найближчий магазин, купи бекон і пармезан.
Якщо немає пармезану, то інший твердий сир, зрозумів?
— Зрозумів, — радісно вимовив Павло, — дай я тебе поцілую, сонечко.
Відповіддю йому був сердитий погляд дружини. Вона абсолютно не була налаштована зараз на поцілунки.
Коли чоловік пішов, Надя була рада тому, що якийсь час побуде одна. Від його «допомоги» по господарству вона занадто втомлювалася.
Але ледь вона приступила до прибирання, як почула телефонний дзвінок. Це був Паша.
— Кохана, а як ти сказала, сир називається? Я забув.
— Пармезан! Сир називається пармезан.
— Ой, а я якось не так запам’ятав. Інший взяв.
— Який ти взяв? Можна будь-який твердий!
— А плавлений — це твердий? Ні, здається, зовсім не твердий.
— Так ти плавлений взяв?
— Ну так! Підійде!
— Ні чорта він не підійде!
Надія зажадала, щоб Паша негайно повернувся в магазин і взяв будь-який твердий сир.
Через пів години вона зустріла чоловіка з бажанням стукнути його качалкою. Але він так посміхався, так хотів догодити.
— Ось, мила, тримай, — сказав він і простягнув дружині пакет з продуктами.
Надія почала розбирати покупки. Там був плавлений сир, який можна буде пустити на бутерброди і… о, диво, пармезан!
Зануривши руку ще раз в пакет, Надя з подивом виявила там чотири упаковки пломбіру.
— А це ще що?
— Морозиво. Давай з’їмо по морозиву, га? Так хочеться. І дівчаткам залишимо.
— Ну добре, а де бекон?
— Який бекон?
Надія повільно підійшла до холодильника і поклала туди морозиво. Потім вона уважно подивилася на чоловіка.
— Я тебе відправила в магазин, щоб купити пармезан і бекон, — крізь зуби прошипіла вона.
— Так? — розгублено вимовив Павло. — А я якось не розчув.
Надя висловила чоловікові все, що було у неї в голові. А він слухав її з ображеним обличчям.
«Невдячна, — думав він, — я і обід готував, і на кухні прибирав, і в магазин збігав. А вона все кричить. Чого цим бабам потрібно?».
Такі ситуації у подружжя виникали постійно. Павло постійно скаржився матері на свою дружину.
Він розповідав, що постійно метушиться по господарству, а вона не цінує.
Ніна Андріївна завжди ставала на бік сина. Кілька разів вона навіть намагалася дати кілька цінних порад невдячній невістці.
— Ніна Андріївна, — втомлено говорила Надя, — ми з Пашею якось самі розберемося. Ну не лізьте Ви в нашу сім’ю.
— Та як же ви розберетеся, коли син цілими днями гарує по господарству, а ти тільки гарчиш на нього? — обурювалася свекруха. — Інша була б вдячна.
Тебе з двома дітьми взяли заміж, трималася б за чоловіка. Тим більше за такого, хто в побуті все робить!
— Ніно Андріївно, — відповіла Надія, — залиште вже в спокої моїх дітей і мій заміжній статус заодно. Я не нав’язувалася вашому синові, він сам захотів одружитися.
А щодо допомоги в побуті… Знаєте, він самостійно кроку зробити не може!
— А ти підкажи! — вигукнула свекруха. — Допоможи йому, навчи! Підготуй кухню, розкажи, як все влаштовано. Відправляєш до магазину — записку напиши. І не забувай хвалити!
Надії стало смішно. Після слів свекрухи вона чомусь згадала часи, коли її доньки були зовсім маленькими.
— Знаєте, коли Маші було п’ять років, нам у садку доручили зробити листівку бабусі на 8 березня, — почала розповідати Надя, — так ось я купила їй кольоровий картон, клей, обладнала зручне робоче місце.
Потім підбадьорювала, говорила, яка вона молодець. А дочка потім всім хвалилася цією картинкою, говорила, що допомагає мамі робити ось такі чудові картинки.
— До чого ти мені все це розповідаєш? — здивувалася Ніна Андріївна.
— Та до того, що ваш син мені мою Машу нагадує. Тільки в п’ятирічному віці, — посміхнулася Надія, — зараз вона буде більш самостійною.
Посуд миє без нагадувань, якщо потрібно в магазин, то сама пише список.
Тоді свекруха розсердилася, кинула слухавку. А потім, коли син до неї приходив зі скаргами, повторювала йому, що невдячну бабу він собі завів.
— Ходив би твій батько в магазин за продуктами, мив би посуд, хоч би й за моєю вказівкою, я б дихати на нього не сміла!
Зітхав Павло. Він і сам не розумів, чому дружина ним постійно незадоволена. Не п’є, не б’є, не гуляє. Завжди вдома, не спізнюється на вечерю.
Квіти дарує, дівчаток балує, шоколадки їм купує. Але чому всього мало цій примхливій бабі?
Надя недовго терпіла. Всього пів року було їхньому шлюбу, коли вона, нарешті, повідомила Паші, що йде від нього.
Він був ласкавим, веселим, доброзичливим, ще й у ліжку старався – тому й не відразу розгледіла Надія, що її чоловік не придатний для шлюбу.
Однак кожен день перетворювався для неї на тортури. Жодної справи не можна було доручити Паші, щоб він виконав її самостійно.
Тому Надя втомлювалася з ним більше, ніж без нього. А якщо все-таки Паші вдавалося зрідка впоратися з якимось завданням (нарізати салат без пригод, купити правильну банку зеленого горошку за фото від дружини), то його гордості не було кінця.
Він вимагав похвали і подяки – точнісінько, як Маша в п’ятирічному віці.
Сюрпризом для Павла стало рішення дружини. Адже він думав, що вона просто так лається, бо нервова, тому й невдячна.
Був упевнений, що Надія побоїться вдруге розлучитися, маючи чоловіка, який ніколи в житті не сказав їй грубого слова, пальцем не торкнувся, по господарству клопочеться, ще й з перспективами!
Тому він був дуже розгублений, коли дружина вказала йому на двері. Мовчки зібрала його речі, поставила до виходу і сказала, що подає на розлучення.
— Поживи поки зі мною, — сказала Павлу мати, коли він прийшов до неї скаржитися на Надію, — ось побачить, як без тебе важко, і пошкодує.
Прибіжить, як мила. А поки мати порадуй, який ти став господарський!
Тільки проживши з сином перші два тижні, мати зрозуміла, чому від його «допомоги» дружині було погано.
Сама Ніна Андріївна все життя за своїми чоловіками прибирала, готувала, ледь ложку до рота не підносила.
Потім овдовіла і зрозуміла, що на душі гірко стало, а клопоту зменшилося. А коли Пашка одружився, то взагалі життя спростилося.
Тепер же, доручаючи «господарському» синові справу, мати згадувала розповідь колишньої невістки про її п’ятирічну дочку і листівку.
І з жахом розуміла, що Павло за побутовою пристосованістю недалеко пішов від малолітньої дівчинки.
