— Ти що, Алісо, боїшся? — тато посміхнувся і обійняв доньку.
— Ні, просто не хочу!
Аліса не хотіла зізнаватися. Але бабуся Надя якось розмовляла по телефону з якоюсь тіткою про те, як мама з татом люблять літати, а це страшно.
Літак весь трясеться і може впасти. І що її мама вічно вигадує якусь нісенітницю, краще б на дачі у неї відпочивали.
У бабусі Наді Алісі завжди подобалося. Але зараз вона подумала, що бабуся буде боятися за батьків, дзвонити подругам і тріпати Алісі нерви!
Мама так іноді каже — не трепи мені нерви…
— Що значить не поїдеш до бабусі Наді? — здивувався тато, — Тобі вже шість років, з нами їхати ти відмовилася, ну ти ж розумієш, що нам треба летіти, бо місця вже заброньовані?
— Тату, мені вже шість років, я скоро в школу піду! — Аліса поблажливо подивилася на тата, — Ти забув, як я тобі тоді смажила яєчню? І чай я вмію заварювати, і бутерброди робити. Не пропаду, тиждень якось протримаюся, летіть, раз вам так треба!
Тато розсміявся, а мама обійняла Алісу, — Донечко, і правда, ти вже така доросла у нас! Але я тоді попрошу бабусю Таню приїхати до нас, добре? Вона казала, що може взяти відгули.
Бабусю Таню Аліса трохи побоювалася. Вона жила на іншому кінці міста і у неї була важлива робота.
Тому з Алісою вона не вміла розмовляти, як звичайні бабусі розмовляють. Напевно, не звикла. І взагалі бабуся Таня бувала у них не часто.
Тато якось говорив про неї мамі, думаючи, що Аліса не чує:
— Я до твоєї мами чудово ставлюся. Теща вона чудова, не лізе в наше життя і грошима нам допомагала, я добре пам’ятаю! Але більше вона не пристосована ні до чого. Тільки й вміє, що працювати, не розумію, як вона взагалі існує? Тому й заміж більше не вийшла, який же мужик таке життя витримає? Ні оладок, ні борщу, ні тобі котлет! Та й сама худа, одягається в костюми, які на ній висять. І бліда, хоч би помадою нафарбувалася!
— Ну ти даєш, я думала ти й не помічаєш таке, — здивувалася мама.
— Ну так, я не сліпий! — тато смішно захихикав і вони поцілувалися.
Аліса давно для себе вирішила, що обов’язково вийде заміж за такого ж, як її тато! Бо він найкращий!
Мама і тато швидко зібрали красиву червону валізу, з якою любили літати. Дочекалися приїзду бабусі Тані, і поїхали на таксі в аеропорт.
А бабуся Таня і Аліса залишилися вдвох.
Аліса сиділа і займалася улюбленою справою — ліпила з пластиліну і поглядала на бабусю.
Вона знову прийшла в костюмі, сіла на диван, зітхнула і ввімкнула телевізор. Потім подивилася на Алісу.
— Ти любиш ліпити?
— Так, дуже! — Алісі стало смішно — доросла, а не знає, що говорити!
І Аліса ввічливо підтримала розмову.
— Бабусю, а ти взяла халат вдома переодягтися?
— Ні, я не подумала про це, — бабуся Таня засмучено посміхнулася.
— Нічого, у мене є оверсайз футболка і штани, мені на виріст купили, тобі точно підійдуть, ти худа, — Аліса по-господарськи дістала їх з шафи,— Одягай!
— Може краще мамин халатик? — засумнівалася бабуся.
— Без дозволу не можна брати, а мами немає. Одягай, я тобі дозволяю, дивись, яка велика і нова! — Аліса щедро виклала нову квітчасту футболку і широкі трені. Бабуся Таня покірно переодяглася.
— Ха, тобі якраз, — розсміялася Аліса, — Ти не бійся, я буду слухатися! Мама казала, що ти з дітьми не вмієш поводитися? Ой, а як же ти маму тоді виростила? — раптом здивувалася Аліса.
— Ну я… працювала, адже з чоловіком розлучилася. А мені моя мама допомагала, — пояснила бабуся Таня.
У футболці та її треніках, які їй були до колін, вона здалася Алісі дуже милою!
— Твоя мама? Вона зараз вже на небі? Аліса зліпила з пластиліну ведмедя і поставила на картон. Вона не чекала на відповідь і просто продовжувала:
— А мої мама з татом зараз в літаку летять, високо високо! Бабусю, а ти боїшся літати на літаку? — тихо запитала Аліса.
Вона за маму і тата дуже переживала.
— Літати? — пожвавішала бабуся Таня, — Звичайно, не боюся, я ж у відрядження часто літаю. Це так класно, раз — і вже на морі. Або в якомусь красивому місці, наприклад. Хочеш, ми з тобою разом якось у подорож полетимо?
— Хочу! — Аліса уявила, як вона з такою кумедною бабусею полетить — з нею не страшно.
— До речі, бабусю, я хочу з тобою на дивані спати, бо мама полетіла і мені одній страшно, — закинула вудку Аліса, і бабуся погодилася!
Увечері затишно влаштувавшись поруч з бабусею, Аліса спочатку попросила розповісти казку. Але казка була не дуже.
— Ну розкажи тоді, як ти була маленька?
— Я маленька? — бабуся посміхнулася, — Алісонько, я забула!
— А ти на дивані стрибала? А кошеня хотіла? — питала її Аліса.
— На дивані стрибати дуже хотіла, але мені не дозволяли, — зізналася бабуся Таня, — Та й кошеня я один раз притягла з вулиці, а мама його сусідці віддала. Тому що у мене руки музичні, я на піаніно грала, не можна, подряпини будуть!
— Бідна ти моя, — Аліса з сонним виразом обличчя посміхнулася їй і погладила по щоці, — Ну не сумуй, вранці будемо разом на дивані стрибати, добре? А то мені теж не дозволяють!
Вранці Тетяна Андріївна прокинулася за звичкою рано. Але боялася поворухнутися — на її плечі, втупившись носиком і згорнувшись тепленькою грудочкою, сопіла її онучка.
Таке незвичайне відчуття — її рідна онучка! Вона і свою донечку Юлечку теж рідко бачила, коли та була маленькою.
З чоловіком майже відразу розлучилися, він не допомагав, і Тетяна Андріївна влаштувалася на дві роботи.
Добре, що мама їй допомагала, але у мами пенсія була крихітна. Ось і працювала Тетяна Андріївна за двох.
І тепер за звичкою, як заведена, все працює, та працює. Щоб колектив не підвести, та й вдома одній що робити?
Коли Алісочка у Юлі народилася, їм свекруха відразу взялася допомагати.
Надія Михайлівна жінка хороша, господарська. На дачі у неї город, кущі смородини, вишня і яблуні. І ще двоє онуків від дочки до неї на літо приїжджають.
Молодець вона, у Тетяни Андріївни так би вправно не вийшло і варення варити, і всіх годувати, та привітно приймати.
Вона сама навіть всі казки забула.
Їй і кошеня не завести, вона допізна на роботі, або взагалі у відрядженні. Кошеня від туги не витримає одне.
Аліса заворушилася і відкрила очі.
— Бабусю, ти не спиш? Ура, сьогодні в садок не треба, а тоді давай трохи на дивані пострибаємо? Поки мами з татом немає, га? Ти худа, ми не зламаємо, дивись ось так, потихеньку!
Сама не знаючи навіщо, Тетяна Андріївна встала на дивані і взяла за руку Алісу. І вони разом підстрибнули на дивані, а потім ще і ще!
Диван був пружний і це було так класно!
Аліса щасливо засміялася і бабуся Таня теж. Але потім акуратно присіла і злізла з дивана.
— Алісо, давай більше не будемо, поки диван цілий? А до мене приїдеш і пострибаємо?
— Давай! — Аліса в байковій піжамі, тепла від сну, обійняла Тетяну Андріївну, — Бабусю, ти така хороша!
На сніданок вони разом варили кашу.
Аліса її не дуже любить, але цим разом несподівано смачно вийшло.
Потім ходили гуляти в парк і разом каталися на атракціонах. І Аліса помітила, що бабуся закривала очі.
— Ти боїшся, бабусю? Не бійся, тримайся за мене!
На обід була куряча локшина, мама їм зварила. А потім вони вдвох робили аплікацію, їм в садку завдання дали.
Увечері Аліса знову заснула на плечі у бабусі. А Тетяні Андріївні довго не спалося.
Вона лежала і думала, що в її житті не було такого простого і затишного щастя. І, напевно, вже ніколи не буде.
У дитячий садок вони мало не проспали, добре, що можна було поснідати в садку.
— Бабусю, ти мене раніше забереш? — благально дивилася Аліса.
Батьки її ледве встигали після роботи забрати. А їй так хотілося… Ось Вітю дід рано забирає, і Соню теж рано бабуся забирає і вони гуляють.
— Звичайно раніше, а можна?
Тетяна Андріївна і сама була рада. З Алісою їй було тепло і добре на душі.
— Ух, якась у тебе нова бабуся? — помітив їх охоронець дядя Коля.
— Вона не нова, вона стара, вона просто рідко приїжджає! — пояснила Аліса.
— І не стара зовсім, — посміхнувся дядя Коля, — Правда, Мурзик? — і погладив кота, що сидів поруч з ним.
Бабуся Таня забрала Алісу відразу після денного сну. Онучка була щаслива! Охоронець помахав їм рукою.
— Бабусю, а уяви, у дядька Колі цей кіт Мурзик домашній, він з ним разом на роботу ходить. Дядько Коля його не залишає вдома одного, щоб він не сумував! — весело розповідала Аліса, тримаючи бабусю за руку.
«Треба ж, прямо як я думала, тільки у мене немає кота, я не здогадалася до такого», — думала Тетяна Андріївна.
І якась нова радість з кожним днем все більше і більше заповнювала її серце.
— Бабусю, там у мами на тумбочці помада лежить. Ти така бліда, давай ти хоч помадою нафарбуєш губи, — запропонувала Аліса, коли вони в черговий раз вранці збиралися в дитячий садок.
Тетяна Андріївна нанесла помаду, поправила волосся і подивилася на себе в дзеркало.
— Яка ти красива! Як королева! — захоплено дивилася на неї онука.
Біля входу на територію дитячого садка стояв дядько Коля.
Він теж із захопленням проводжав їх поглядом і підморгнув Алісі.
— Бабусю, а ти йому подобаєшся! — прошепотіла їй, прощаючись, Аліса. Тетяна Андріївна зніяковіла від несподіванки.
Але коли виходила, Микола підійшов до неї.
— Вибачте, якщо я налягаю, та ви така чарівна жінка! Якщо ви вільні, може, ми з вами сходимо разом у кіно або в кафе?
— Я буду вільна через кілька днів, — збентежилася від несподіванки Тетяна Андріївна, — Коли повернуться з відпустки тато і мама Аліси.
Коли Артем і Юлія повернулися додому відпочилі і засмаглі, вони просто остовпіли.
Тетяна Андріївна з Алісою спекли пісочне печиво, виявилося, це Аліса навчила бабусю.
У будинку пахло ваніллю і корицею. А у вазі стояв шикарний букет квітів.
— Це дядько Коля бабусі подарував, він за нею доглядає! — пояснила здивованим мамі і татові радісна Аліса.
Цей тиждень з онукою Алісою повністю змінив життя Тетяни Андріївни.
Вона нарешті зважилася піти з роботи на пенсію, тому що … Микола Іванович зробив їй пропозицію!
Тепер бабуся Таня живе поруч з ними.
У Миколи Івановича хороша квартира. Кіт Мурзик щасливий, йому не треба більше ходити на роботу з господарем.
Бабуся Таня часто забирає онучку з садочка раніше і вони ходять гуляти або в кіно, або в зоопарк. І мріють, як полетять разом на море, якщо відпустять батьки.
А ще іноді, коли ніхто не бачить, Аліса з бабусею Танею стрибають на дивані. Хоча це вже їм стало набридати, адже це вже не заборонений плід.
А в житті ще так багато всього цікавого! У їхньому затишному і щасливому житті.
