— Мамо, ну серйозно, досить! Коли ти закінчиш ці перевірки? Нам що, по вісім років? Чому ти нас так контролюєш? Набридло, сил вже немає. — кричав Андрій.
— Ви, Галино Василівно, просто нахаба! — відчуваючи підтримку нареченого, почала Ніна. — Чуєте? НА-ХА-БА!
О першій ночі вона вривається без запрошення і ще й свої порядки встановлює.
Вас треба віддати в психлікарню, ізолювати від суспільства і…
Ніна не встигла договорити — Галина Василівна підібрала руки і перебила невістку:
— Це мене ізолювати? Зробити з мене божевільну хочеш, так?
Звичайно, я твій план розгадала, наречена дорогоцінна! Андрія ти, може, і обдурила, а мене гарними оченятами не обдуриш.
Думаєш, не знаю, що ти тут задумала? Я відразу все про тебе зрозуміла. Та ти…
… Андрію завжди жилося нелегко. До свідомого віку головною людиною в його житті була завжди мама.
Галина Василівна вже дорослого сина пестила і леліяла як маленького.
Мама душі не чула в улюбленому хлопчику, але ось він комусь подарувати свою душу не міг.
Кожен раз, коли хлопець намагався почати спілкування з протилежною статтю, то зустрічав жорсткий опір матері.
Галина Василівна була впевнена, що її синочка оточують хижачки, готові на все, щоб вийти заміж.
Звичайно, кожна дівчина вважатиме за честь стати частиною їхньої родини.
— Андрійку, книжки за ними не носи, нічого не купуй, якщо попросять, — вчила сина-школяра Галина Василівна. — І списувати не давай! Дівчата, знаєш, які хитрі? Поблимають оченятами, дадуть потриматися за ручку — і все, ти в пастці!
— А як я тоді познайомлюся? Вже всі друзі в стосунках, деякі навіть весілля планують. А я все під спідницею у тебе сиджу! — обурювався несправедливістю Андрій у старших класах.
— Ось коли знайдеш дівчину, яка не буде від тебе нічого вимагати, а буде лише щиро віддавати, то ось тоді приводь знайомитися.
Мій хлопчику, всім цим вертихвісткам від тебе потрібно тільки одне — запустити руку в нашу кишеню!
Коли всі соки з тебе витягнуть, кинуть заради більш багатшого і сильнішого. Краще з цим не поспішати. — парирувала мати.
Вона хвилювалася не дарма. Однокурсниця Ніна, з якою Андрій познайомився в спільній компанії, підкорила його відразу ж.
Не дивно, адже у нього вперше в житті з’явилася свобода і можливість будувати стосунки без втручання матері – хлопець жив окремо, поки навчався в інституті.
Такого шансу він не міг упустити.
— Розумієш, Ніно… Ти перша дівчина, в яку я дійсно закохався і яку я насправді хочу завоювати… Це дуже важко мені дається, — почав розкривати своє серце перед коханою Андрій.
— Ось так дійсно перша? У такого чоловіка? Не розігруй мене, Андрію. Я ж тебе менше любити не стану.
Якщо ти дійсно так серйозно налаштований, може, з батьками мене познайомиш? — підколювала Ніна Андрія.
Андрій зітхнув. З цим точно виникнуть проблеми — мати точно не зрадіє.
Мати щоразу нагадувала синові, щоб він не смів навіть думати про щось стороннє, крім навчання!
— Ніно, давай потім, добре?
— А що таке? Брешеш мені про щирі почуття, виходить?
— Ні, я тобі не брешу, що ти! Просто… Просто ти ще не знаєш мою матір. І, слава Богу, вона поки що не знає про тебе.
— Слава Богу?
— Так. Моя мати… Скажімо так, дуже не хоче, щоб я з кимось зустрічався. Всі шкільні роки вона переконувала мене не вірити дівчатам і не намагатися з ними якось контактувати.
— Твоя мати так хотіла, щоб ти закінчив школу із золотою медаллю? — посміхнулася дівчина. — Не хвилюйся, ми вже закінчуємо університет, та й у стосунках зі мною ти його закінчуєш цілком непогано. Тоту твоя мати…
— Та не в цьому справа. Вона ревнує і боїться, що мене обдурять, перероблять під себе і будуть використовувати.
«Жінки підступні, їм потрібні тільки твої гроші», — ось так вона мені каже з моєї найпершої спроби взяти однокласницю за руку.
Ніна розсміялася.
— Тоді, Андрійко тобі нема про що турбуватися. Я хоч раз просила у тебе грошей? Ми ж студенти, і я не звикла до великих грошей.
Не хвилюйся, ми знайдемо з твоєю мамою спільну мову. Я впевнена, що коли вона мене побачить, то відразу змінить свою позицію…
… Коли Галина Василівна вперше побачила майбутню невістку, то навіть з нею не привіталася, тільки мовчки, з презирством, обдивилася.
— Яка розумна дівчинка, поглянь ти на неї. Навіщо тобі весілля? Так вам не живеться, чи що? — гордовито промовила майбутня свекруха.
— У сенсі, навіщо? Щоб узаконити стосунки, що…
Галина Василівна не дослухала і звернулася до сина.
— Ось, подивися ти на неї. Їй аби лише швидше вийти заміж. Ще ніхто і звати її ніяк, а вона вже дружиною хоче стати.
Подумай, Андрію! Забере все до нитки, без штанів залишить!
— Будь ласка, перестань, мамо. — перед Ніною Андрію було дуже соромно.
— Знаєте що? Я вам доведу, що ви не праві! Що я щиро кохаю вашого сина і хочу тільки сімейного щастя. Мені не потрібні його гроші, його майно. Я хочу тільки кохання — більше нічого. — Спокійно, ніби не звертаючи уваги на цей випадок, сказала Ніна.
Ця вечеря стала для Ніни фатальною.
Вона будь-що-будь хотіла довести свекрусі, що вона щиро кохає свого нареченого, а не намагається на ньому нажитися.
Дівчина не хотіла погіршувати стосунки з матір’ю коханого, а тому вирішила пограти за її правилами.
Через кілька тижнів після того, як Ніна і Андрій почали жити разом, дівчина запропонувала коханому запросити свою матір в гості.
Галина Василівна, отримавши запрошення, несподівано погодилася.
— Добрий день, Галино Василівно. — з широкою посмішкою привітала свою свекруху Ніна.
До приходу «мегери» Ніна готувалася ретельно.
Перед її приїздом дівчина вилизала всю квартиру, приготувала їжу і навіть накрохмалила скатертину. Причепитися було вже точно ні до чого.
— Ну, добрий день, добрий день. Не вмираєте тут від голоду і бруду ще? — єхидно запитала Галина Василівна.
Ніна зробила вигляд, що не звернула на це ніякої уваги.
— Ходімте, я вам квартиру покажу. Ви ще не голодні? Обід у мене вже готовий.
Половину дня вона водила Галину Василівну по будинку і робила вигляд, що їй надзвичайно приємно її товариство.
— Так, квартира чиста, і обід смачний. Службу спеціальну викликала? Їжу де замовляла? — чіплялася Галина Василівна, як реп’ях, до невістки.
— Та ну що ви. Все сама робила, цими руками. Зараз вас проводжу, і вечерю готувати почну.
Андрія терміново на роботу викликали, він повернеться голодним. Я йому відразу гаряче і подам. — з посмішкою сказала Ніна.
— Ти? Ну-ну…
— Так, Галино Василівно, я! А що, ви не вірите, що я можу бути такою господарською?
— Не роби з мене вже дурнувату стареньку, Ніночко. Я прекрасно знаю, що ти спеціально підготувалася, щоб на мене враження справити. Хитра ти, звичайно, як лисиця.
У Ніни всередині все обірвалося.
— Я, якщо хочете знати, кожен день таке роблю. Ось приходжу сама з роботи — відразу і обід готую, і підлогу мию, і речі прасую, — вже ледве стримуючи сльози, відповіла невістка.
— Побачимо, Ніночко. Подивимося. — посміхнулася свекруха і вийшла з квартири…
… Життя Ніни завдяки свекрусі перетворилося на справжнє пекло.
Галина Василівна, яка раніше взагалі не хотіла приїжджати, стала постійною гостею в їхньому домі. Приводи завжди знаходила різні.
Під час свого чергового візиту, коли Ніни не було вдома, вона вирішила перевірити заодно і аптечку, де виявила цілий набір тестів для визначення, чи жінка при надії.
Галина Василівна похолоднішала: все, догрався! Зараз хитра Нінка швидко залетить і пузом її сина зажене в РАГС!
А хлопчик у неї порядний, вихований правильно, свою дитину ніколи не кине.
— Андрійку! Андрійку, що це? — Галина Василівна одразу покликала до ванної сина.
— Тести, мамо. Ніна дуже хоче дитину, ось ми і намагаємося, — зізнався їй син.
— А, ще намагаєтеся. Слава Богу, встигла…
— Встигла що, мамо?
— Нічого, сину. Використовують тебе, а ти й вуха радий розвісити. Ну нічого, мама про це подбає! Добре, мені час. Нінці про мій візит не кажи. А то знову почне верещати…
… О дванадцятій годині ночі Галина Василівна на таксі під’їхала до будинку сина.
“Світло не горить, — про себе зазначила жінка, — значить, спати лягли. Ну я їй зараз влаштую!”
Андрій прокинувся від гучного стуку в двері. Слідом підхопилася і Ніна.
Хлопець пішов відкривати — Галина Василівна, відштовхуючи сина, увірвалася в спальню до Ніни:
— Галина Василівна? Що ви тут робите? — здивовано запитала сонна Ніна.
— Свого сина рятую! Що, хочеш його собі підкорити, так? Дитиною прив’язати, а потім ним маніпулювати?
Корчила із себе не зрозумій що, зі шваброю бігала, я вже подумала, що справді стараєшся. А тут ось воно що!
— Ви в своєму розумі? Я у вас повинна питати, можна мені мати дітей чи ні?! Андрію, твоя мати точно не в собі!
— У собі! Ще й як у собі! Тепер буду вас день і ніч контролювати, щоб ти не залетіла, не дай Бог, і життя Андрію не зіпсувала!
Я сюди переїду, щоб сина від помилки вберегти! Завтра ж переїду!
Ніна не витримала:
— Знаєте що? Забирайтеся з нашого дому! Геть, негайно! Я не маю наміру слухати ваші нісенітниці. Ми з Андрієм самі вирішимо, заводити дитину чи ні!
Ви не указ мені, і Андрій ваш давно не маленький хлопчик.
— Сину, вона що, мене виганяє? Чому ти мовчиш? Чому дозволяєш не зрозумій кому своїй матері грубити? Негайно вгамуй цю… Я до себе такого ставлення не терпітиму!
Ніна підхопилася з ліжка, накинула халат і виштовхала свекруху з квартири. Андрій не заперечував, його самого турботлива матуся довела до білого каління.
Свекруху Ніна викреслила з життя, заборонивши Галині Василівні з’являтися на порозі їхньої орендованої квартири.
Через пів року після весілля подружжя дізналося, що скоро на них чекає поповнення.
З матір’ю Андрій поки миритися не збирається – чоловік боїться, що мати знову втрутиться в його родину.
Галина Василівна образилася на сина, всім знайомим вона розповідає, як коханий і єдиний синочок Андрій її зрадив.
