— Федя, подивись, яку сукню я купила! Подобається?
Федір підвів очі і посміхнувся.
— Ану, покрутися! Дуже гарна. Тобі шалено пасує! — ніжно промовив чоловік.
— І мені сподобалося… Я весь магазин обійшла, думала, піду без покупок! І в останній момент побачила цю сукню!
Я в неї закохалася! Влітку на день народження Маринки в ній піду.
— Ні, в ній не ходи, — зробивши серйозний вигляд, вимовив Федір.
— Чому? — засмучено запитала Аріна.
— Тому що тоді ти будеш красивішою за іменинницю. А так не можна.
Аріна розсміялася, а Федя подумав, який гарний сміх у його дружини.
— Та ну тебе!
Жінка підійшла до дзеркала, ще раз милуючись обновкою. Небесно-блакитна сукня й справді їй пасувала, на її тлі сірі очі Аріни здавалися яскраво-блакитними.
Федір теж милувався своєю дружиною і відчував, як на душі стає нудно.
Він все ще їй не сказав… Не знав, як це зробити. Сподівався, що все налагодиться…
— А ми коли у відпустку збиралися? — подивившись через дзеркало на чоловіка, запитала Аріна.
— У вересні… — охриплим від хвилювання голосом відповів чоловік
— У вересні… Треба буде до цього часу купальники подивитися. А то у мене тільки один. Цього буде мало.
Федір прикрив очі. Ні, не можна і далі приховувати правду.
Йому хотілося її вберегти, але він розумів, що не вийде. Доведеться розповісти.
— Аріна, сядь, будь ласка, — промовив чоловік.
Жінка обернулася, все ще посміхаючись. Але потім побачила серйозне обличчя чоловіка, і посмішка згасла.
— Що сталося, Федь? — злякано запитала вона, сідаючи поруч зі своїм чоловіком.
— У мене погані новини…
— Господи… Не муч, що таке? Всі живі-здорові? Мама в порядку?
— Всі здорові! — заспокоїв її Федір. А потім, взявши її руки в свої, промовив: — Моя фірма збанкрутувала.
Аріна дивилася на чоловіка, намагаючись усвідомити сказане їм…
…Вони одружилися п’ять років тому. Федір був старший за Аріну на десять років, але дівчина на той момент шалено в нього закохалася. І вік не був перешкодою.
Тоді справи Феді тільки-но пішли вгору, і ніхто не міг би звинуватити Аріну в тому, що вона з ним через гроші.
Та й усі, хто знав їхню пару, бачили, як подружжя кохає одне одного.
Кажуть, що деякі шлюби укладаються на небесах. Це був їхній випадок.
Вони були, як дві половинки цілого. У їхньому спільному житті не було ніякої бруду. Не було ні брехні, ні обману.
Федін бізнес після весілля пішов вгору. Він почав відразу багато заробляти, і подружжя швидко змінило маленьку двокімнатну квартирку на великий будинок.
Обзавелися машинами, стали часто літати на відпочинок. І їх і так безхмарне життя стало ще кращим.
Федя вважав, що якщо чоловік одружується, він апріорі бере на себе зобов’язання утримувати сім’ю.
Дружина може працювати, але її гроші не повинні бути основним доходом. Тому він навіть не знав, скільки отримує Аріна.
Зазвичай вона все витрачала на себе: салони краси, магазини, всілякі милі жіночі дрібнички.
Іноді Аріна купувала продукти, оплачувала якісь невеликі рахунки, але все це було за її бажанням.
Основна роль годувальника була на Федорі. Йому так було комфортніше.
А тепер він змушений був зізнатися в провалі. І в своїй слабкості.
Федя навіть подумав, що, якщо після краху його бізнесу, Аріна захоче піти від нього, він її зрозуміє. Адже він не виконав своє завдання.
— Як давно все стало погано? — тихо запитала Аріна.
— Кілька місяців. Думав, що випливу, але ні. Сьогодні компанія офіційно оголошена банкрутом. Мені шкода…
Федя опустив голову. Йому було соромно дивитися коханій жінці в очі.
— Чому ти мені про це не говорив? — дещо ображено запитала Аріна.
— Не хотів тебе в це втягувати. Сподівався, що сам впораюся.
— Федя! — обурилася дружина. — Ми ж сім’я. У горі і в радості, пам’ятаєш? Невже ти думав, що я буду тебе любити в радості, але не підтримаю в горі?
— Я просто не хотів звалювати це на твої тендітні плечі, — зітхнув він.
— Гаразд, — сіла поруч і з посмішкою погладила його по плечу Аріна. — Ми впораємося. Що ти плануєш робити?
— Не знаю, — вимовив Федір, зітхаючи. — Треба підбити рахунки, зрозуміти, скільки у нас грошей. Влаштуюся кудись на роботу. Потім, може, вийде заново відкрити свою справу…
— Так, — встала з дивана Аріна. — Сукню я поверну.
— Навіть не думай! — підскочив Федір. — Вона тобі так пасує, і тобі дуже подобається.
— Нічого, — заспокоїла його дружина. — У мене цілий гардероб суконь, та й до Маринки на день народження в ньому непристойно йти, ти ж сам сказав.
Федя посміхнувся, відчуваючи, як у нього щемить серце.
— Його вартість дорівнює вартості продуктів на пів місяця. Нам це зараз важливіше, — додала Аріна. — А потім, коли все налагодиться, я куплю собі іншу, ще кращу.
Увечері подружжя підбило бюджет. Якщо трохи затягнути паски, та й з урахуванням зарплати Аріни, пів року вони точно зможуть спокійно жити.
— У крайньому випадку, продамо одну з машин, — промовила жінка.
— Я з завтрашнього дня почну шукати роботу, — запевнив її Федір. — Якщо не вдасться знайти щось пристойне, то піду вантажником, кур’єром, таксистом… Та ким завгодно! На твоїй шиї сидіти не буду.
Аріна мовчала. Вона думала про щось своє, немов підраховуючи щось у голові.
— Федя, ти говорив про те, що хочеш почати інший бізнес…
— Так, у мене є ідеї, але, боюся, зараз немає фінансової можливості. Та й страшно знову прогоріти.
— Гаразд, подумаємо, — промовила дружина.
До півночі вона не спала. Жінка знала, що Федір з тих, хто хапає удачу за хвіст. У ньому є та сама підприємницька жилка.
І якщо він зараз злякається, то й справді до кінця життя буде працювати якимось кур’єром. А така робота не для нього.
Йому потрібно щось постійно розвивати, придумувати, будувати бізнес-процеси.
І справа навіть не в грошах. Справа в тому, що кожен повинен займатися своєю роботою, яка приносить крім грошей ще й задоволення.
Вранці Аріна попросила розповісти чоловіка, яка у нього ідея для бізнесу.
Вислухавши, вона вирішила, що це дуже гідний варіант, і дійсно все може вийти.
— Скільки потрібно грошей для старту? — запитала вона.
Федір назвав цифру, і вона була чимала.
— Плюсом, в найближчі місяці прибутку не очікується. Там тільки-тільки витрати почнуть окупатися, — сумно промовив Федя.
— Я подумала, давай ми обидві машини продамо. І тоді грошей для старту вистачить, — впевнено заявила Аріна.
— Ні-ні, — одразу заперечив чоловік. — Тобі до роботи добиратися не близько, без машини ніяк не можна.
— Знаєш, Федь, — посміхнулася дружина, — коли я була маленькою, я ходила до музичної школи. Вона знаходилася на іншому кінці міста.
Тричі на тиждень після школи я сідала на автобус, їхала на ньому близько сорока хвилин, а потім пересідала на трамвай і їхала ще хвилин двадцять.
І, що дивно, для мене це було абсолютною нормою. Тому що інших варіантів не було. І зараз я не розвалюся, якщо якийсь час поїжджу на автобусі до роботи. До того ж там всього пів години їхати.
— І до автобуса ще хвилин двадцять йти, — похмуро промовив Федір.
— Я тут за зиму набрала зайвих п’ять кіло. Треба їх скидати. Тому, якщо ти вважаєш, що зможеш здійснити задумане, сміливо роби.
— А раптом не вийде? — злякано запитав чоловік.
Ось ніби у нього ділова хватка, у бізнесі він не поступається, та й може бути жорстким у роботі.
А зараз сидів, як переляканий хлопчисько. Тому що не грошей боявся втратити, а довіру дружини зруйнувати.
— Не вийде, значить, візьмешся за щось інше. Я в тебе вірю, коханий.
Подруги Аріни, дізнавшись, що сталося, всі, як одна, казали, що вона дурна.
– Не серйозна це справа, чоловіка утримувати. Нехай би працювати йшов! А то ти пашеш, а він там бізнес-плани малює! Та й одну справу вже загубив, зараз і другу завалить, – говорила одна.
— Навіщо ти запропонувала машини продати? Я б ніколи свій автомобіль не віддала. Він сам збанкрутував, нехай і думає, де тепер гроші брати, — стверджувала інша.
— Ох, дівчата, — лише посміхалася Аріна, — я свого чоловіка люблю і підтримаю його в будь-якій ситуації. А ще я йому вірю і довіряю, як бізнесмену.
А вас послухати, так для вас шлюб — це тільки безмежне щастя. І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть.
Подруги тоді образилися на Аріну і зі зловтіхою чекали, коли їхня сім’я розпадеться, завдяки доброті і наївності подруги.
Але цього не сталося. Чи то підтримка дружини і її віра допомогли Федору, чи то йому долею було визначено керувати власною справою.
Вже через рік їхнє благополуччя повернулося до норми. А ще через деякий час навіть примножилося.
Вони знову купили по машині, і навіть кращі, ніж ті, що були у них.
А якось вдень, коли Федір йшов зі свого офісу на обід до найближчого кафе, він натрапив на вітрину магазину.
Там стояв манекен, і на ньому було те саме блакитне плаття, яке його дружині більше року тому довелося повернути, бо в них не вистачало грошей.
Федя ні хвилини не думав. Він одразу купив його, а ввечері подарував Аріні.
— Серйозно? Те саме? — з захопленням запитала вона.
Зізнатися, вона вже й забула про нього, стільки всього за цей час сталося.
— Я вважаю, що ти гідна найкращого. І на наступний день народження Маринки йди в ньому.
Плювати на іменинницю. Нехай всі бачать, що мені дісталася найкраща жінка на світі.
