Вона поїхала раптово й таємно, коли він був на роботі, а діти — у школі.
Власне кажучи, справа вже давно йшла до розлучення — взаємне невдоволення, докори та сварки, але щоб так…
У нього була невелика будівельна фірма, і йому доводилося з ранку й до ночі бігати по об’єктах.
А дім, діти, прибирання, готування, уроки – все було на ній, і вона вважала, що він недостатньо цінує її, не приділяє їй часу. І тим більше – дітям.
А що він міг на це заперечити? Тільки одне – що так він заробляє на їхнє безбідне життя.
І її заперечення про те, що інші все поєднують, викликали в нього лише важкі зітхання. А що можна було сказати?
Так, у інших і фірми більші, і персонал є, який може замінити. А він на всьому економив…
Великий свій будинок. Троє дітей: старшому синові п’ятнадцять, середній доньці дванадцять, а молодшій ще й шести немає.
І тут тільки в оба дивитись. А він завжди на роботі.
Загалом ситуація, нібито, складалася така: він тиран, неуважний, недбалий, і діти бачать його в кращому разі у вихідні.
А вона – свята, яка змарнувала на нього свої найкращі роки, рабиня, що обслуговує всіх, виснажується з ранку до ночі…
Правда, тут вона забувала згадати, що прибирала в будинку найнята жінка. Готувала теж інша. А вона, поки діти були в школі, їздила на шопінг із подругами.
Але потім-то вона не могла красуватися в нових нарядах. На це вже дійсно не було часу…
І одного разу діти, прийшовши зі школи, замість турботливої й люблячої матусі побачили на столі довгу записку. А ось її речей не виявили.
Як виявилося, вона поїхала з одним бізнесменом відпочивати. Він розумів її і цінував.
Вона повідомила адресу адвоката з розлучень. Адже бізнесмен обіцяв одружитися з нею, і на неї чекало нове життя, повне свободи, кохання та захоплення.
Ага. Якось так…
Примчавши додому і прочитавши залишену записку, він схопився за голову. Діти сиділи навколо і мовчали. Вони дивилися на нього з жахом.
Нещастя лежало на столі, розпластавшись запискою з адресою адвоката.
Дівчатка заплакали. І він почав їх втішати, пояснюючи, що вони тут абсолютно ні до чого. Що матуся дуже їх любить і зовсім їх не покинула. Ні!
Вона просто так втомилася… Так втомилася, що повинна відпочити, а потім… Потім вона обов’язково повернеться.
Він вимовляв ці слова і намагався надати їм подоби переконливості. Так треба було.
А в голові… У його голові зі швидкістю світла крутилися думки:
“Що робити завтра?”
“Як тепер вирішувати питання з будинком і дітьми?”
Адже роботу йому не можна кидати, принаймні, до того моменту, поки не знайде собі заміну, хоч на якийсь час.
Вихід знайшовся досить швидко. Жінка, яка готувала їжу, дуже охоче погодилася за окрему надбавку до зарплати приходити раніше і відправляти дітей до школи, та й зустрічати потім.
А уроки? А додаткові заняття та гуртки? Знайшлася людина і для цього.
Ось тільки, він чудово розумів, що тепер він повинен замінити їм матір. Хоча б постаратися.
І він почав…
Того ж вечора він сам вклав усіх спати і посидів поруч, поговорив. Молодшу дочку влаштував на великому дивані у своїй кімнаті і просидів поруч із нею до самого ранку, а вранці…
Вранці помчав до секретарки, у якої очі вилізли на лоб. Але жінки, які працювали в його фірмі, сприйняли цю інформацію як виклик. І негайно допомогли бідолазі.
На його місце знайшли людину з досвідом роботи в будівельному бізнесі.
А ввечері жіночий колектив уже сидів у нього вдома і розважав дітей. Ну, наскільки це було можливо в даній ситуації.
Дітям просто не давали сумувати на самоті і думати, чому їхня улюблена матуся їх покинула.
Через кілька днів одна з жінок притягла до них додому двох кошенят і маленьку руду собачку.
Він схопився за голову:
— Мені тільки цих турбот не вистачало! — сказав він.
Але побачивши, як дівчатка розхапали пухнастих малюків, а син одразу пішов вигулювати песика, передумав.
Лише зітхнув і сказав:
— Гаразд, що вже там. Звалюйте на мене все. Я знаю, що винен… Та й здається, діти справді відволіклися.
Це б, звичайно, нічого, але… Ви ж чудово знаєте, хто став доглядати за кошенятами і вигулювати собачку?
Правильно. Він.
Але це, як не дивно, не напружувало. Навпаки — допомагало відволіктися від похмурих думок.
Батько-одинак із трьома дітьми. Самі розумієте, важко без жіночої руки, але він досить швидко втягнувся.
Почав розбиратися в уроках і ходити до школи, де пояснював, чому старший син б’ється.
Він втягнувся і навіть не згадував про те, що не завадило б подумати й про особисте життя. Про жінку, яка якщо й не замінить матір, то хоча б подружиться з дітьми.
Іноді все ж такі думки приходили в голову, але тоді його немов струмом пробивало. Він боявся знову обпектися й травмувати дітей.
— Та й кому потрібен немолодий чоловік із трьома примхливими дітьми? — думав він. — Кому потрібні ці проблеми? Яка жінка погодиться?
Та ніяка! Ну його, чесне слово, до біса. Проживемо й так. Самі. Адже ми є одне в одного? Ну, ось і чудово…
***
Отже, ви ж пам’ятаєте, що маленьку руду собачку вигулював він сам? Ну ось…
Там він і познайомився з однією дуже розкішною дамою, на яку задивлялися всі одружені й неодружені власники собак.
Коли вона проходила зі своєю таксою, собаки огризалися, а їхні власники-чоловіки цокали язиками, закочували очі й роздягали її поглядами.
Ну, їй-богу, хіба вона винна в тому, що Бог дав їй таку спокусливу зовнішність? Ні.
А під цією зовнішністю ховалася звичайна викладачка англійської мови в коледжі. Яка займалася тим, що працювала там на півтори ставки, а у вільний час перевіряла вдома завдання учнів.
А на більше не було ні часу, ні грошей…
Ви, звичайно, можете не повірити, але яскрава зовнішність іноді приховує під собою абсолютно сором’язливу людину, яка до кінця життя може прожити на самоті.
Просто тому, що те, що бачать і очікують від нього, ну абсолютно не відповідає його справжньому змісту.
Само собою зрозуміло, він навіть не мріяв познайомитися ось із цією самою красунею, яка ще й молодша за нього.
Просто їхні собачки… Не зчепилися, ні. Переплуталися повідцями і почали обнюхувати одна одну, махати хвостиками, після чого кинулися грати в догонялки, чим безнадійно заплутали свою збрую.
Він дуже вибачався, бігаючи за песиками, падав на слизькій траві, підхоплювався, кланявся і намагався посміхнутися, червонів і заїкався…
Вона стояла, опустивши руки, і дивилася на цього незграбного чоловіка, який чомусь не роздягав її поглядом, а зовсім навпаки – намагався відвернутися і соромився.
Вона розсміялася і підійшла ближче. Вони почали разом розплутувати гордієві вузли на повідках. Жінка дивилася на нього, а він щось говорив і червонів, дивлячись вниз.
А в цей момент чоловіки, які вигулювали собак, отримували «інфаркт міокарда і шов на серці через всю фізіономію».
У деяких текла слина з куточка губ, і вони злобно гарчали, а їхні собачки в жаху відскакували від своїх господарів.
Ну, загалом так… Він дізнався, що вона викладачка англійської мови в коледжі, а вона дізналася, що він батько-одинак із трьома дітьми.
Вона не стала розпитувати його про всі обставини, натомість домовилася зустрітися з ним увечері на прогулянці їхніх собачок, які познайомилися.
Перед вечірньою прогулянкою собак він прийняв душ, поголився і довго думав, що йому одягнути. Після чого вилаяв себе.
“Ну, справді, навіщо потрібен батько-одинак, та ще й з трьома дітьми? Та ще й такій красуні?” — подумав він, одягнув старенький спортивний костюм і пішов…
Тепер вони вигулювали собачок разом, знявши з них повідці. Собачки грали в догонялки, а вони грали в питання і відповіді. І всім було цікаво.
Вона поступово витягла з нього всю історію. Він намагався виправдати колишню дружину. Шукав причини і намагався все обґрунтувати своєю неуважністю.
А вона, коли бачила, що йому стає особливо важко, починала розмову про те, як краще вчити дітей мови:
— У ваших дітей, — запитала вона, — як з англійською?
— Як у мене, — відповів він і зітхнув. — Міцні трійки.
— Як же так?! — обурилася вона. — Це ж жахливо.
Він чомусь посміхнувся і погодився:
— Жахливо…
Вона трохи помовчала і запропонувала:
— Можу у вихідний приділити їм по годині кожному. Що скажете?
— Мені дуже незручно обтяжувати вас, — відповів він і додав: — Я все оплачу. Скільки скажете, стільки й заплачу.
Вона чомусь посміхнулася у відповідь і сказала:
— А ви вже заплатили.
— Коли?! — здивувався він, але…
Але вона лише загадково посміхнулася.
***
Репетиторка прийшла у вихідний і відразу взялася до занять.
Вона виявилася дуже суворою викладачкою, але, як не дивно, відразу сподобалася дітям.
Знаєте, бувають такі жінки, які вміють пожартувати, заохотити й правильно все подати. Зацікавити й поговорити по душах.
Правда, тільки англійською… Це був виклик. І діти прийняли його.
Десь через місяць, повернувшись з роботи посеред тижня, він застав її сидячою на дивані.
Молодша донька заснула, поклавши голову їй на коліна.
Вона тихонько пояснила йому, що малеча зателефонувала їй і англійською попросила прийти та посидіти з нею трохи.
Два коти і собачка влаштувалися біля неї, з іншого боку, і теж дрімали…
А ще через місяць вона переїхала до них. Діти сприйняли її переїзд дуже позитивно.
Можете, звичайно, і не вірити, але вони в глибині душі чудово розуміли те, що сталося, як би він не намагався виправдовувати їхню матір.
А ця жінка їм сподобалася. Вона сподобалася їм тим, що не намагалася влізти їм у душу.
Не підлизувалася, не загравала з ними і не намагалася здаватися чимось таким, особливим.
Вона поводилася так, ніби нічого не сталося, а те, що сталося, і мало статися.
Молодша дівчинка була в повному захваті:
— Тату! Татусю, — сказала вона. — Ти не думай… Я вже дуже доросла і все розумію. Не хвилюйся. Вона дуже хороша.
Чоловік не вірив своєму щастю. Він намагався зрозуміти, чому така красуня обрала його, батька-одинака з трьома дітьми. Ну, чому?
Поки одного разу вона не пояснила йому:
— Один раз і назавжди кажу тобі, — сказала вона. — І більше ніколи не повертаємося до цього питання.
Ти пам’ятаєш, одного разу ти запропонував мені оплату за уроки англійської?
— Пам’ятаю, — відповів він. — А ти сказала, що я вже все оплатив. І я страшенно здивувався.
— Ну, ось, — почала пояснення вона. — Ти намагався виправдати свою дружину, яка покинула тебе і трьох дітей. І поїхала з коханцем. А чому? Чому ти це робив?
— Та я не знаю, — знітився він. — Просто, так правильно…
— Я не сказала, що це правильно, — заперечила вона йому. — Я сказала, що ти вже все оплатив.
І повір мені, що за своє життя я не зустріла жодного чоловіка, який би не лаяв свою колишню. Причому, без жодних на те підстав, а ти… Захищав…
— Нічого не зрозумів, — відповів він.
— Ось і добре, — погодилася вона і поцілувала його, а потім пішла вкладати спати молодшу дівчинку.
***
Колишня дружина повернулася до міста через рік…
Справа в тому, що бізнесмен, з яким вона поїхала на острови, кинув її, поїхавши з молодшою на зимовий курорт. Ось так.
Ось тільки діти відмовилися зустрічатися з нею. А чоловік пояснив їй, що шляху назад немає. І це вся історія без імен…
