Олена сиділа в кафе й чекала на подругу. Виглядала вона, мабуть, погано, проте зараз це хвилювало її найменше.
Дізнавшись про роман чоловіка, Олена проплакала всю ніч, а наступного ранку не набралася сил навіть нанести косметику, а волосся просто зібрала у пучок.
Одягла перше, що дістала з шафи — зазвичай у цій толстовці та джинсах Олена дозволяла собі лише винести сміття або зайти до найближчого магазину по хліб.
Але зараз їй було абсолютно байдуже.
— Боже! На кого ти схожа? — це було перше, що вона почула від найкращої подруги.
Христина підійшла до столика, уважно оглянула Олену і безтактно заявила:
— Не дивно, що тобі чоловік зраджує.
Олена здригнулася. Одна справа — прокручувати цю інформацію в голові, інша — почути від сторонньої людини.
— Та тихіше ти! Ще оголошення по гучномовцю зроби.
— Зараз так уже ніхто не робить. Достатньо опублікувати плітку в інтернеті, і через годину вже всі про це говоритимуть.
Христина сіла навпроти Олени й єхидно посміхнулася. Їй було шкода подругу, але вона не могла втриматися від зауважень навіть у такий момент.
Дівчині ж було не до сміху. Вона не спала всю ніч і погано мислила.
Тому не могла зрозуміти, чи жартує Христина, і тому запитала:
— Сподіваюся, ти цього ще не зробила?
— Не тупи, будь ласка. Кому потрібні плітки про твій шлюб? Ну зрадив чоловік, і що? Кого зараз цим здивуєш?
Ось якби у нього хоча б була дитина від іншої жінки, то був би привід перемити йому кістки.
— Боже! Що за маячня? Яка дитина?
Олена сховала обличчя в долонях. До горла знову підступав клубок, а на очі наверталися сльози.
— Заспокойся. Не смій ще тут розплакатися. Якщо тобі байдуже, як на тебе дивляться оточуючі, то мене це поки що хвилює.
Христина озирнулася, помахала офіціантові й вказала на каву Олени, щоб той повторив замовлення.
— Христино! Що мені робити? Що тепер буде?..
— Все буде добре. Буде все як раніше і навіть краще.
Оптимізм Христини був непохитним. Будь-яка проблема завжди здавалася їй дрібницею або навіть можливістю отримати вигоду.
З чоловіками у неї теж розмова була короткою: «Щось не подобається? Двері відчинені».
Можливо, саме через таке зневажливе ставлення чоловіки й божеволіли від неї.
Христині ж було байдуже: заміж вона не хотіла, дітей народжувати не планувала, а партнерами користувалася для здоров’я та спільного відпочинку.
Олена ж була її повною протилежністю. Вона вийшла заміж за першого ж свого чоловіка, народила двох дітей і докладала всіх зусиль для підтримання сімейного вогнища.
І ось тепер, коли дізналася про інтрижку чоловіка, здавалося, що світ повністю зруйнувався.
— Ти, головне, скажи: чого ти хочеш? Утримати чоловіка чи зруйнувати його життя?
Христина з такою легкістю це сказала, ніби це були найпримітивніші речі, які можна здійснити одним махом руки.
— Як у тебе все просто! Утримати чи помститися.
— А що тут складного? Все залежить від тебе. Головне все зробити красиво, щоб цей покидьок не встиг схаменутися.
Перед Христиною поставили чашку кави. Вона кокетливо посміхнулася симпатичному офіціантові, який був молодший за неї років на сім.
Можливо, йому тільки вчора виповнилося вісімнадцять років, але її це анітрохи не бентежило.
— Я не знаю… — Олена замислилася, повністю ігноруючи поведінку Христини. — Звичайно, я кохаю Ігоря. І розлучатися не хочу…
У нас сім’я, діти… Як я житиму без нього? А з іншого боку… Як йому тепер в очі дивитися? Як усе це пробачити й забути?
Олена розмірковувала вголос, але Христина, здавалося, зовсім її не слухала, кидаючи погляди на офіціанта.
— Може, до психолога звернутися…
— Ну який психолог? Що за маячня? — нарешті відреагувала Христина. — Я тобі можу заощадити купу часу й грошей і назвати проблему.
Олена запитально подивилася на подругу.
— Він просто втомився. Що тут складного? — Христина посміхнулася і зробила ковток кави.
— Втомився? Від чого ж? Від мене?
— Та від усього, Оленко. Це чоловіки. Вони всі влаштовані приблизно однаково. Поки ти займаєшся домом, дітьми й потураєш його примхам — ти просто не помічаєш, як занурюєшся у побутові справи та повсякденність.
Для тебе це все само собою зрозуміле. Жінки так влаштовані. Мати-природа спеціально зробила їх такими, щоб вони з дому не тікали.
Чоловіки ж, навпаки, дивляться на все інакше: їм потрібна воля, свобода пересування, регулярні зміни.
— Ну, ти перебільшуєш… Знаю багатьох чоловіків-домосидів і жінок, які не прагнуть до сім’ї.
— Це лише винятки, що підтверджують правило. І таких не так вже й багато. Природу не обдуриш.
Навіть у первісні часи жінки сиділи в печерах, а чоловіки — зникали на кілька днів на полюванні.
А про моногамію навіть не думали. Насіння розкидали на всі сторони, щоб вид розмножувався і зростав. А в тваринному світі й досі так.
— Ну, ми ж уже не примати і не первісні люди. У нас все-таки своя мораль і інститути шлюбу.
— А інстинкти ті самі. А про мораль ти й поготів переборщила. Навколо стільки збоченців, що стародавні люди позаздрили б їм.
Христина знову посміхнулася. Вона була задоволена своїми міркуваннями і твердо впевнена у своїй правоті.
А Олені, яка зазвичай із радістю вступала в дискусію, зараз було не до цього. Треба розібратися зі своїми проблемами, а не філософствувати про природу взаємин.
— Христинко, що мені робити? У мене чоловік увечері з відрядження повертається, а я абсолютно не знаю, як поводитися.
— Для початку приведи себе до ладу. Якщо він тебе в такому вигляді побачить, то сам вдома не захоче залишатися.
— Та чого ти все зводиш до мого зовнішнього вигляду? Це не найбільша проблема.
— Ще яка велика! Ти взагалі звертала увагу, як ти себе запустила останнім часом? Я розумію, що ти двох дітей народила і сидиш уже котрий рік у декреті, але хіба це виправдання, щоб так себе занедбати?
Олена машинально опустила погляд на своє тіло і знову подивилася на подругу.
— У якому сенсі занедбати? Я важу менше, ніж до появи дітей.
— Та яке тут діло до ваги? Думаєш, це єдина проблема кожної жінки? А розтяжки? А целюліт? Ти коли востаннє була у спортзалі?
Олена мовчала. Вона могла б виправдати себе двома маленькими дітьми, але хто справді хоче, той завжди знайде час.
— А що щодо макіяжу? Де зачіска? Ти раніше навіть не думала виходити з дому без усього цього. А сукні? Ти ж повністю перейшла на спортивний одяг.
— Ну тільки не треба про одяг. Спробуй ти двох дітей всюди тягати в сукні й на підборах. За ними ж вічно доводиться бігати.
— Зараз чудово кеди і під сукні з сарафанами носять. Було б бажання виглядати жіночно і привабливо.
Ти ж повинна розуміти, що Ігор одружився на зовсім іншій жінці. Він ще молодець, що так довго протримався.
— Ах, тобто ти тепер його виправдовуєш?
— Я нікого не виправдовую. Але чоловік є чоловік. Він любить очима. А перед ним постійно… ось це.
Олена остаточно понурилася. Зрада — це вже дуже боляче, а думка, що вона сама в усьому винна — нестерпна. На очі навернулися сльози.
Христина зрозуміла, що перегнула палицю.
— Давай для початку візьмемо себе в руки. Діти де?
— З мамою…
— Чудово. Зараз підемо в СПА. Масаж і кілька процедур нас трохи заспокоять. Потім манікюр, педикюр, зачіску обов’язково зробимо.
А на десерт купимо пару нових суконь. Навіть якщо ти й кинеш свого мерзотника, то будеш при цьому богинею.
А якщо вже вирішиш пробачити, то у нього щелепа відвалиться, і він забуде про всіх жінок.
Настрою займатися всім цим не було, проте сенс у сказаному був. Тож Олена погодилася.
***
Дівчина сиділа на кухні й чекала на повернення Ігоря.
Вона все ще не знала, що робити, проте накрила стіл і навіть поставила свічки. Виглядала вона чудово, ніби зібралася на званий вечір.
«Подивлюся йому в очі й усе вирішу».
Олена поглянула на годинник. Ігор затримувався. Перевела погляд на дзеркало. Звідти дивилася її двійниця, тільки на п’ять років молодша.
На обличчі цієї жінки не було видно втоми чи недосипання.
Вона ще не встигла вийти заміж, виносити двох дітей, народити їх і перехворіти на купу дитячих хвороб разом із ними.
Вона ще навіть не могла подумати про те, що їй коли-небудь зрадить чоловік. Хто взагалі наважиться зрадити такій красуні?
«У чомусь Христина, можливо, і права. Чоловіки люблять очима… Хоча й жінки такі самі. Хто не любить подивитися на вродливого чоловіка?»
На мить Олені стало сумно. Невже, щоб утримати чоловіка, завжди потрібно виглядати так? Витрачати купу часу, сил і грошей на зовнішній вигляд.
А як же сім’я? Діти? Як взагалі все встигнути?
Сьогодні Олені допомогли мама і подруга. А що завтра?
Навіть якщо Олена протримається деякий час — де гарантії, що її вистачить надовго? Їй зовсім не можна розслаблятися?
А що ж почуття? Невже Ігор не буде її кохати просто за те, що вона є?
За те, що вона його опора і підтримка, мати його дітей і берегиня родинного вогнища?
А що ж тоді буде в старості або в разі хвороби?
Олена опустила щоку на долоню і глибоко замислилася.
***
Двері ліфта відчинилися, і Ігор вийшов на своєму поверсі.
Він страшенно втомився після виснажливої дороги і мріяв якнайшвидше опинитися в ліжку.
— Це що таке?
Перед дверима квартири стояли валізи, а на них білий аркуш із написом: «Я подаю на розлучення».
— Якого дідька…
Ігор дістав телефон і набрав Олені, але та була недоступна. Він спробував відчинити двері квартири, але вони були зачинені зсередини.
Олена точно була вдома, але навіть не думала йому відчиняти. Вона знала, що Ігор не буде піднімати галас, щоб не привертати увагу сусідів.
Він зателефонував Христині.
— Що за фігня? Ти в курсі, що Олена виставила мої речі у під’їзд?
— Що? Серйозно? — Христина розсміялася.
— Чого ти регочеш? Що мені тепер робити?
— Ну, вибач. Не думала, що її так перемкне.
— «Вибач»? Серйозно? Це ти мені запропонувала цю дурну авантюру!
«Давай Олену розіграємо… Вона відчує конкуренцію… Почне за собою стежити…». Подруга називається! Зовсім її не знаєш!
— Та я її краще за всіх знаю. Вона б ніколи на таке не зважилася.
— Зважилася, як бачиш. А мені тепер що робити? Я їй же навіть не зраджував!
— Ну не зараз, то потім би зрадив. Я чудово пам’ятаю, як ти з тією кралею на весіллі у Антона з Ірою фліртував. Тебе дивом дружина не викрила.
— Та тобі здалося! Я тобі вже тисячу разів казав!
— Неважливо. Я завтра поговорю з Оленою. Переночуй поки десь.
— Супер. Щоб я ще раз тебе послухав…
Ігор поклав слухавку і зітхнув. Його планам опинитися в улюбленому ліжку цієї ночі не судилося збутися.
Ось тільки про те, як мучила себе його дружина останні два дні, він не думав. Може, й справді цьому союзу було краще розпастися.
Наступного дня все прояснилося, і Олена дізналася правду про авантюру чоловіка та найкращої подруги.
Цього разу Олена пробачила Ігоря, проте з Христиною спілкуватися перестала. Вона вважала неприйнятним проводити такі експерименти.
Однак, коли Ігоря все ж спіймали на реальній зраді через три роки, Олена згадала слова подруги.
Щось все ж змінив у ній той злий розіграш. Та й Ігор, напевно, ніколи по-справжньому її не кохав.
Жінка ще тоді, сидячи на кухні в глибокій задумі, зрозуміла: вона завжди обиратиме себе і тих, хто буде поруч, незалежно від наявності макіяжу на обличчі чи шпильок на ногах.
Бо як би боляче не було, а утримувати зрадника — нижче її гідності.
