Соня ще не повернулася додому остаточно, бо квартиру з нареченим вони оплатили на пів року вперед, він вже з’їхав, половину грошей за три місяці, що лишилися, дівчина йому повернула.
— Сказала, що прийде до тями трохи, побуде сама, а потім і вирішить, як їй бути. Може, винайматиме й далі, може, повернеться додому, ми не проти, — пояснює мама Соні, Наталія Андріївна.
— Багато втратили через зірване весілля? — питає її подруга.
— Нічого не втратили, крім нервів, нічого ще не купували, ніде ще не вносили плату, все на стадії перемовин було.
А потім донька раптом попросила маму всі перемовини припинити, не розповідати про весілля тим, кому ще не встигла розповісти й запросити.
Нічого не пояснюючи, попросила не розпитувати її саме зараз, мовляв, трохи згодом усе сама розкаже.
Наталія Андріївна, звісно, переживала, але стримувалася, не розпитувала, хоч і так у загальних рисах усе було зрозуміло – з Матвієм у Соні – край.
Увечері наступного дня Наталії Андріївні зателефонувала мати колишнього майбутнього зятя (як звучить!).
Зателефонувала з претензіями, критикою та наїздами на невдалу невістку.
— Просто тому, що вона ледача, ні до чого не пристосована в тебе, важко їй стало хату вести й за чоловіком доглядати, бачте! Ледащиця! І це в них ще дітей не було, а вона вже занилася. Ой, слава Богу, що в мене син, не знаю, як ви зараз дівчат ростите й виховуєте.
І слухавку поклала.
Наталія Андріївна взагалі розгубилася: що могло статися?
Її Соня завжди була охайна, готувати вміє, вдома часом балувала їх із чоловіком і борщем, і пирогами, і котлетами, працює, пристойно заробляє, між іншим.
У Наталії Андріївни складний вид алергії, миття посуду та інші контакти з побутовою хімією завжди були на чоловікові та на доньці.
Останнім часом – майже тільки на доньці. Через кілька днів, заспокоївшись, Соня розповіла все сама.
Софії 26 років, єдина, але зовсім не розпещена донька своїх батьків.
Здобула непогану освіту, влаштувалася працювати туди, де проходила практику, нещодавно перше підвищення на роботі отримала.
Спокійна дівчина, росла без підліткових проблем, на хлопців практично до закінчення інституту не задивлялася, шкідливих звичок не має.
Рік тому дівчина познайомилася з Матвієм, йому 29 років, зовні – цікавий, співрозмовником виявився теж гарним, залицявся, квіти дарував, з батьками одне одного молоді люди теж познайомилися, а потім прийняли рішення винаймати квартиру та подавати заяву на реєстрацію шлюбу.
Три місяці тому квартиру винайняли, зробили там якийсь кумедний ремонт, поміняли матрац на ліжку на новий, перевезли речі.
Через два місяці подали заяву.
У планах було розписатися з невеликою кількістю гостей на банкеті, через рік-два купити в іпотеку спільне житло, нзавести хоча б одну дитину.
Наталія Андріївна познайомилася з мамою обранця доньки, поділилася новинами з найближчою ріднею: бабусями та дідусем доньки та своєю молодшою сестрою.
Почали готуватися до весілля, яке не відбудеться. Принаймні, з Матвієм і в осяжному майбутньому.
— Це просто жах, — говорила Соня, коли настав момент виговоритися. — Я навіть і не думала, що таке буває.
Загалом, перший місяць молоді люди облаштовували своє орендоване сімейне гніздечко й насолоджувалися товариством одне одного та новизною ближчого спілкування.
Дзвіночки, можливо, й лунали, але поки що дуже тихо, та й Соня їм значення не надавала. А потім усе почало набирати обертів.
— Боже, Соню, — одного вечора скривився Матвій, побачивши накритий дівчиною стіл. – Знову курячі ніжки й гречка? Стривай, це вчорашнє, чи що? Ну ти (розповідь спеціально для сайту Цей День) даєш! А з минулого тижня в нас нічого в холодильнику не завалялося? А то давай, неси на стіл, я ж свиня, мені й комбікорм згодиться.
Соня була збентежена: вони разом з роботи щойно приїхали, вчора вона варила гречку та смажила курячі ніжки.
Саме з розрахунком на два дні. І потім, до цього вони, бувало, вечеряли вчорашнім, трагедії ніякої не було. Та й напевно, так робить більшість людей. Адже готування – це витрачений час.
— Матвію, а ти думаєш, що я за 10 хвилин можу встигнути приготувати щось інше?
І потім, чим погані курячі ніжки з гречкою, так, вчорашні, а чого ти так кепкуєш з цього приводу?
Вони ж не зіпсувалися, в холодильнику були, я лише розігріла, — здивовано сказала Соня.
— Та просто набридло, — скривився Матвій.
– Я взагалі не бачу в тебе прагнення нормально за мною доглядати, от, взагалі! Суп вчорашній?
Та я зроду вдома такого не їв. У нас суп готувався щодня, бо в розігрітому супі нічого корисного немає. Курка два дні поспіль? Маячня.
Можна ж підготувати напівфабрикати, щоб годувати свого чоловіка нормально! І так, наголошую, готувати напівфабрикати, а не в магазині незрозуміло що купувати.
Через день від Матвія прилетіло:
— Виделку подай, ложкою незручно. І масло дістань, хочу нормальний бутерброд.
— За виделкою на цій маленькій кухні — тільки обернутися й руку простягнути, не встаючи, — каже Софія.
— За маслом, так, треба дупу підняти зі стільця, щоб дістати його з холодильника. Жах, як важко.
Соня розповідала таке, що Наталія Андріївна просто хитала головою: не в’язалися слова доньки з образом турботливого кавалера на ім’я Матвій.
Два дні одне й те саме він не їсть – не свиня ж.
Вранці мало бутерброда, дружина мусить встигнути (розповідь спеціально для сайту Цей День) зварити кашку: діти ж у них будуть, вчися, мовляв.
Зняти шкарпетки з сушарки й прибрати їх – у нього на це є майбутня дружина.
Помити посуд? Він зроду в мами посуду не мив.
— Жінка має бути берегинею домашнього вогнища й господинею, — повторював Матвій.
– Ну чого ти ображаєшся? Моя мама чудово з цією роллю справляється.
Жодного разу я не бачив, щоб батько мив підлогу чи посуд, вона його ніколи цим не принижує.
Соня витримала близько місяця в такому жорсткому режимі й зрозуміла, щоб Матвій «не принижувався», хай він крокує жити до своєї мами.
Вона так жити не хоче й не може: одні обов’язки в неї, а права – в нього? Що за устрій такий?
— Я не вдома сиджу, я працюю й заробляю стільки ж, — сказала вона Матвію, коли він збирав свої речі. — Шкода, але в нас із тобою різні уявлення про сім’ю.
Раніше ти мені жодного слова не казав про те, що ти одружуєшся зі мною, щоб у тебе була обслуга на постійній та безоплатній основі.
— Раніше ми з тобою разом не жили, — відповів Матвій зло.
– І я шлунок вчорашніми котлетами собі не псував. Ти стільки ж отримуєш, ах, ти в нас із цих, хто все навпіл ділить? Це зараз модно.
Але якщо так, то поверни мені половину грошей за квартиру за три місяці, я так розумію, що ти тут жити поки лишаєшся?
Соня без звуку повернула потрібне, Матвій повернув їй комплект ключів.
Він, правда, наступного дня приходив щось забрати, приніс торт, пропонував чай попити, але Соня кивнула йому на кухню: чайник там, іди й пий, я не хочу.
Ні, за підігрів, газ і воду я з тебе грошей не візьму.
Матвій чай пити не став, а торт залишив, Соня його викинула у відро для сміття, віднесла пакет, сфотографувала й відіслала фото колишньому нареченому: якщо хочеш, забери звідси, я торт не їла, оплачувати не стану.
На тому все й завершилося, якщо не брати до уваги думки невдалої свекрухи про лінивство дівчини, яка в служниці до її хлопчика чомусь не захотіла.
